Ухвала

від 16.06.2016 по справі 334/2917/16-к

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 16.06.2016

Справа № 334/2917/16-к

Провадження № 1-кс/334/634/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

представника скаржника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя матеріали скарги володільця тимчасово вилученого майна ТОВ «Інвест М 2007» ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12016080230001639 від 04.03.2016року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.358 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга власника тимчасово вилученого майна ТОВ «Інвест М 2007», ОСОБА_6 в якій він просить поновити йому строк на оскарження бездіяльності слідчого, визнати незаконною бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, що було вилучено на підставі ухвали про проведення обшуку від 21.04.2016р.

Оскільки слідчому було відмовлено у клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна в порядку ч.5 ст.171 КПК України, просить поновити йому строк оскарження бездіяльності слідчого через неможливість подання скарги у зв`язку з відсутністю на території України та повернути тимчасово вилучене майно.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав скаргу частково та зазначив, що майно вилучене під час обшуку не було зазначене в ухвалі слідчого судді від 21 квітня 2016р., окрім договору іпотеки від 12 серпня 2013р., та є тимчасово вилученим майном, яке підлягає поверненню володільцю. Заявив клопотання про визнання недопустимим протоколу обшуку від 25 квітня 2016р. через недодержання вимог закону про обов`язкове фіксування процесуальної дії технічними засобами.

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарги та пояснив, що майно, яке вилучене під час обшуку 25 квітня 2016р., відповідно до постанови старшого слідчого Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області від 26 квітня 2016 року визнане речовим доказом по кримінальному провадженню, тому не може бути повернуте володільцю, а повинне зберігатись у сторони обвинувачення.

Старший слідчий Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_4 також заперечив проти задоволення скарги та суду пояснив, що вилучені речі і документи, хоча і не зазначені в ухвалі слідчого судді від 21 квітня 2016р., мають ознаки речових доказів і потребують детальної перевірки для виявлення інших кримінальних правопорушень. Вказав, що вилучений іпотечний договір від 12 серпня 2013р. (в протоколі №26) між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 має доказове значення по даному кримінальному провадженню. Щодо комп`ютерної техніки та дисків зазначив, що на теперішній час неможливо встановити, чи використовувались вони для виготовлення завідомо підроблених документів по даному кримінальному провадженню, але ці обставини потребують додаткового вивчення та проведення відповідних експертиз.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_8 пояснив суду, що він 25 квітня 2016 року був запрошений ОСОБА_6 для участі в обшуку в підвальному приміщенні в будинку АДРЕСА_1 в якості захисника ОСОБА_6 . На початку проведення обшуку, ним було заявлено клопотання слідчому і прокурору про проведення відеофіксації слідчої дії, про що йому було відмовлено. В подальшому при підписанні протоколу ним були долучені заперечення на протокол, викладені на окремому аркуші через брак місця в протоколі слідчої дії про що відображено в протоколі обшуку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2016 року, 25 квітня 2016р. був проведений обшук в приміщенні ХІ підвалу літ. А-4 будинку, АДРЕСА_1 у відповідності до ч.7 ст.236 КПК України, вилучене під час обшуку майно має статус тимчасово вилученого майна.

Постановою старшого слідчого ОСОБА_4 від 26 квітня 2016р. тимчасово вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016р. в задоволенні клопотання старшого слідчого ОСОБА_4 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовлено.

Частина 1 ст.167 КПК України, дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом без накладення на нього арешту відсутня.

Згідно з ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч.5 ст.171, ч.6 ст.173 КПК України.

При цьому, в ч.5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному випадку, зазначене в ч.5 ст.171 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майн було подано слідчим 27.04.2016р. та відповідно до ували слідчого судді, йому було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Аналізуючи правовий зміст ч.7 ст.236 і ч.1 ст.98 КПК України та науково-практичного коментарю до неї, ч.2 ст.168 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають один з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч.1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст.98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за мінуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил ч.5 ст.171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч.7 ст.236 КПК України.

В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст.169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

Відповідно до постанови старшого слідчого ОСОБА_4 від 26 квітня 2016р. вилучені під час обшуку оригінали документів, комп`ютерне обладнання, печатки ФОП « ОСОБА_9 » (код НОМЕР_1 ), ФОП « ОСОБА_10 » (код НОМЕР_2 ), ТОВ «ОФІС-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30641293) не відносяться до переліку речей та документів, зазначених в ухвалі суду. На час розгляду скарги, ані прокурором ані слідчим не підтверджено, що саме на вилученому комп`ютерному обладнанні виготовлені документи, які мають значення для кримінального провадження.

Вилучені під час обшуку і перелічені в протоколі від 25 квітня 2016р. речі та документи п. 1-25 та 27-73, а також комп`ютерна техніка п. 74-76 не були безпосередньо зазначені в ухвалі слідчого судді на обшук, окрім договору іпотеки від 12 серпня 2013р., тому відповідно до ст.7 ст.236 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016р. відмовлено в накладенні арешту на печатки ФОП « ОСОБА_9 » (код НОМЕР_1 ), ФОП « ОСОБА_10 » (код НОМЕР_2 ), ТОВ «ОФІС-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30641293) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . До теперішнього часу майно не повернуте.

Іпотечний договір між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 13 серпня 2013р. має відношення до кримінального провадження і відноситься до документів, зазначених в ухвалі слідчого судді від 21 квітня 2016 року, тому не може бути повернутий.

Заперечення слідчого та прокурора з посиланням на ст. 100 КПК України, що вилучені предмети та документи визнані речовими доказами по кримінальному провадженню не впливають на обов`язок слідчого по поверненню майна, в разі відсутності клопотання про арешт майна, або в разі відмови в задоволенні клопотання про арешт майна не впливає на висновки суду, адже зазначеною нормою передбачений порядок їх зберігання за умови накладення на них арешту або тимчасового доступу до речей і документів у відповідності до Глави 15 КПК України.

Оцінюючи зібрані по справі докази, аналізуючи правові позиції учасників процесу, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки слідчий не накладаючи арешт на майно в кримінальному провадженні, яке розслідується по факту скоєння правопорушення, а не щодо конкретної особи, фактично вийшов за межі можливих варіантів щодо процесуальної долі такого майна, визначених ч.1 ст.167 КПК України (арешт або повернення), а також слідчим вилучено майно, яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі від 21 квітня 2016р., до теперішнього часу не доведено будь яких доказів, незаконності або недостовірності вилучених предметів та документів У зв`язку з виявленням цих предметів та документів відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилось, тобто суду не наведені правові підстави утримання їх слідчим.

Статтею 303 КПК передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.

Зі змісту ст.307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Пропуск строку на оскарження дій слідчого, суд визнає поважними, оскільки він був пропущений з поважних причин, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті скаржника про перебування за кордоном у період з 29.04.2016 по 10.05.2016р.

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про визнання недопустимим протоколу обшуку від 25 квітня 2016 року не може бути розглянуте, тому що відповідно ч.2 ст. 89 КПК України, дане клопотання може бути вирішене виключено під час судового розгляду судом.

Керуючись ст.ст. 167-169,303-307,369-372,395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Поновити володільцю тимчасово вилученого майна ТОВ «Інвест М 2007» ОСОБА_6 строк на оскарження бездіяльності слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

Скаргу володільця тимчасово вилученого майна ТОВ «Інвест М 2007» ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12016080230001639 від 04.03.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.358 КК України задовольнити.

Зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні № 12016080050001639 від 04.03.2016р. за ч.4 ст. 358 КК України, повернути володільцю ТОВ «Інвест М 2007» тимчасово вилучене майно, а саме: компакт-диски, системні блоки, IPad-mini, MacBook, печатки, папки з документами та окремі документи ТОВ «Інвест М 2007», тобто всі речі та документи, що були вилучені відповідно до протоколу обшуку від 25.04.2016р. за винятком пункту №26 у протоколі обшуку договору іпотеки від 12 серпня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1