Рішення

від 10.06.2016 по справі 147/486/16-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/486/16-ц

Провадження №2/147/288/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючий суддя: Костюк Г.М.,

секретар: Кучер І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Агрофірма «Серпень» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсаційних виплат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофірма «Серпень» про стягнення заборгованості по зарплаті та компенсаційних виплат, мотивуючи свої вимоги тим, що з 22.08.2003 року був прийнятий на посаду охоронника ПП «Агрофірма «Серпень». 01.09.2003 року його було переведено на посаду менеджера в даному підприємстві. 30.04.2015 року його звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. Відповідач за період його роботи з січня по квітень 2015 року не виплатив йому заробітну плату. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу йому за вказаний період нараховувалась заробітна плата в сумі 1 220,00 грн. Загальна сума заборгованості по заробітній платі за період з січня по квітень 2015 року включно, становить - 1 072,72 грн. х 4 = 4 290,88 грн. Крім того, просив суд стягнути на його користь компенсаційні виплати, а саме середній заробіток за весь час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати. Середньоденна заробітна плата складає 58,10 грн., час затримки складає 228 дні, а тому загальна сума заборгованості за час затримки розрахунку складає 13 246,80 грн., що дорівнює 228 робочих дні х 58,10 грн. середньоденної заробітної плати. Сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати складає - 1 041,71 грн.

Крім того, за період роботи у 2015 році він відпрацював 117 календарні дні з 354 та не використав 8 календарні днів щорічної відпустки, а тому має право на компенсацію за невикористану відпустку. Згідно розрахунку оплати відпустки ПП «Агрофірма «Серпень» компенсація за невикористані дні відпустки становить 330,85 грн. (1 220,00 грн. - щомісячна заробітна плата за останні 12 місяців, звідки 1220,00 грн. / 354 дні ? 8 дні = 330,85 грн.). Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по зарплаті та компенсаційні виплати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримав, за обставин, викладених в позові просив суд його задовольнити (а.с.34).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву згідно якої заявлені позовні визнав повністю. Просив розгляд справи проводити у його відсутність (а.с.35).

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи, що останні скористались своїми процесуальними правами.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 з 22.08.2003 року був прийнятий на посаду охоронника ПП «Агрофірма «Серпень». Згідно наказу від 01.09.2003 року його було переведено на посаду менеджера в даному підприємстві. Звільнений із займаної посади 30.04.2015 року за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП. (а.с.5-6).

За період роботи ОСОБА_1 з січня по квітень 2015 року останньому не виплачувалась заробітна плата, яка згідно індивідуальної довідки про застраховану особу, виданої УПФ України в Тростянецькому районі складає - 1 220,00 грн. (а.с.7-8).

Таким чином, як встановлено підприємство заборгувало позивачу 4 290,88 грн. (1 072,72 ? 4 = 4 290,88). Станом на день ухвалення судом даного рішення відповідачем заборгованість не погашена.

Відомості про припинення діяльності ПП «Агрофірма «Серпень» станом на день розгляду справи по суті немає.

Суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими, тому регулюються КЗпП України , а саме главою VІІ в частині, що регулює оплату праці при звільненні працівника та відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Трудовий договір може бути припинений за угодою сторін (п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України). Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

В порушення зазначених норм відповідачем при звільненні позивача 30.04.2015 року не було проведено розрахунок за період його роботи з січня по квітень 2015 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.25 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати всіх сум, що належать позивачу від відповідача в день його звільнення є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за період затримки виплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника позивача щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Відповідачем не заявлено та не доведено суду відсутність вини у невиплаті звільненому працівникові сум у строки, що встановлені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Позивачем надано розрахунок, згідно якого він просить стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 4 290,88 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13 246,80 грн., а також втрати частини заробітної палати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 041,71 грн. та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 330,85 грн.

При визначенні розміру заборгованості позивач виходив із того, що: загальна сума заборгованості по заробітній платі за період з січня по квітень 2015 року включно становить -1 072,72 грн. х 4 =4 290,88 грн. Середньоденна заробітна плата складає 58,10 грн., час затримки складає 228 дні, а тому загальна сума заборгованості за час затримки розрахунку складає 13 246,80 грн., що дорівнює 228 робочих дні х 58,10 грн. середньоденної заробітної плати. Сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати складає - 1 041,71 грн.

Суд погоджується із вказаним розрахунком, дані суми визнані відповідачем, згідно його заяви, а тому дані суми заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки судом встановлено порушення прав позивача, що підлягають захисту.

Отже, враховуючи вищезазначене, роз'яснення, що містяться в абзаці 2 п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній пласті при звільненні за період з січня 2015 року по квітень 2015 року включно в сумі 4 290,88 грн.,середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні в сумі 13 246,80 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати в сумі 1 041,71 грн.

Крім того, відповідно до змісту ч. 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпуски.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки».

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до змісту ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові виплати, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року передбачено, що якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Згідно ст. 6 Закону України «Про відпустки» загальна кількість днів відпустки складає 24 дні за відпрацьований період.

Із розрахунку оплати відпустки, наданого позивачем та визнаного відповідачем ОСОБА_1 відпрацював 117 календарні дні з 354 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки складає 8 днів (117 ? 24 / 354 =7,9). Компенсація за невикористані дні відпустки становить 330,85 грн. (1 220,00 грн. заробітна плата за останні 12 місяців, звідки 1 220,00 грн. / 354 дні ? 8 дні = 330,85 грн.).

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Тягар доказування відсутності вини у непроведенні розрахунку з працівником у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган.

Представник відповідача не надав суду заперечень проти позову та будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, заявлені позовні вимоги, за обставин, викиданих позивачем у позові визнав, не заперечив щодо їх задоволення.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені та підлягають судовому захисту, а тому вказані позивачем суми заборгованості підлягають стягненню з відповідача на його користь, оскільки дані обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Вимога позивача зобов'язати ПП «Агрофірма «Серпень» сплатити обов'язкові податки та платежі, які утримуються із заробітної плати до задоволення не підлягає, оскільки такі дії відповідачем вчиняються в порядку виконання рішення суду.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 116 , 117 , 233 КЗпП України , ст.ст. 10 , 11 , 60 , 88 , 158 ч.2, 169 , 209 , 212-215 , ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольни частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Серпень» (код ЄДРПОУ 30450346) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість по заробітній платі за період з січня 2015 року по квітень 2015 року включно в сумі 4 290 (чотири тисячі двісті дев'яносто) грн. 88 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Серпень» (код ЄДРПОУ 30450346) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 330 (триста тридцять) грн. 85 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Серпень» (код ЄДРПОУ 30450346) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 13 246 (тринадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 80 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Серпень» (код ЄДРПОУ 30450346) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 041 (одна тисяча сорок один) грн. 71 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Серпень» на користь держави судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя