Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/6587/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/6587/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн"

до Державного підприємства "Будівельно-виробниче об'єднання"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Хашко Л.М. - за довіреністю від 13.07.2015 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 06 червня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб'юшн" (позивач) до Державного підприємства "Будівельно-виробниче об'єднання" (відповідач) про стягнення 7 092,00 грн. основного боргу, 828,50 грн. пені, 2 355,32 грн. 22% річних, 4 092,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору поставки № 284 від 28.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/6587/16. Розгляд справи призначено на 18.05.2016 року.

13.05.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання, призначене на 18.05.2016 року, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення, відповів на запитання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 06.06.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб'юшн» (постачальник) та Державним підприємством «Будівельно-виробниче об'єднання» (покупець) укладено Договір поставки № 284 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації постачальника (додаток №1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна договору складається із усіх накладних на товар, який постачається за договором окремими партіями.

Відповідно до п. 4.3. Договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 10 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Згідно з п. 7.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями буде встановлена відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 7 092,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1/10100 від 08.05.2014 року.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором поставки № 284 від 28.08.2013 року щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 7 092,00 грн. основного боргу, 828,50 грн. пені, 2 355,32 грн. 22% річних, 4 092,08 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, поставив відповідачеві товар на суму 7 092,00 грн., проте останній всупереч договірних відносин, що склались між сторонами, свого зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, зворотного суду не довів.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за Договором, відповідно до п. 4.3. Договору настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати зазначеного товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованість за Договору поставки № 284 від 28.08.2013 року в розмірі 7 092,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 22% річних та інфляційних втрат позивача, суд, з урахуванням умов Договору, фактичних обставин справи, дійшов висновку про правильність такого розрахунку, в частині стягнення 2 351,05 грн. 22% річних та 4 092,08 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовної вимоги про стягнення 828,50 грн. пені, суд повідомляє наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, приймаючи до уваги п. 7.2. Договору, прострочення відповідачем оплати поставленого товару, ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість такого розрахунку в частині стягнення 824,81 грн. пені.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "БУДІВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ" (04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код 32626015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКАНІЯ ДІСТРІБ'ЮШН" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 КМ., будинок 4, ідентифікаційний 30468065), грошові кошти: 7 092,00 грн. (сім тисяч дев'яносто дві гривні) основного боргу, 824,81 грн. (вісімсот двадцять чотири гривні 81 копійка) пені, 2 351,05 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят одна гривня 05 копійок) 22% річних, 4 092,08 грн. (чотири тисячі дев'яносто дві гривні 08 копійок) інфляційних втрат та 1 377,24 (одна тисяча триста сімдесят сім гривень 24 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/6587/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.06.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало