Рішення

від 22.06.2016 по справі 912/1991/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 рокуСправа № 912/1991/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1991/16

за позовом: Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, м. Кіровоград

до відповідачів:

І - Вільненської сільської ради, с. Вільне, Кіровоградський район, Кіровоградська область

ІІ - Приватного підприємства "Шанс", с. Велика Северинка, Кіровоградський район, Кіровоградська область

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути земельну ділянку

Представники:

від прокуратури - ОСОБА_1, наказ № 224у від 05.05.2016 р.;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури (прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідачів: Вільненська сільська рада (відповідач 1) та Приватне підприємство "Шанс" (відповідач 2), згідно якої просить:

визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 04.04.2016 загальною площею 3,2488 га, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234, укладений 04.04.2016 між територіальною громадою в особі Вільненської сільської ради Кіровоградського району та області та Приватним підприємством "Шанс";

зобов'язати Приватне підприємство "Шанс" повернути земельну ділянку загальною площею 3,2488 га ріллі, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234, що розташована на території Вільненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, вартістю 121 136, 58 грн Вільненській сільській раді Кіровоградського району та області.

В обґрунтування підстав позову вказано що земельна ділянка за оспроюваним договором оренди землі передана в оренду без проведення земельних торгів, що є порушенням законодавчо встановленої процедури передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1991/16.

Відповідачі згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги заперечили повністю, зазначаючи про те, що укладення оспорюваного договору оренди землі здійснювалося в порядку поновлення договору, а тому необхідність у проведенні земельних торгів, згідно з частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України, відсутня (а.с. 40-42, 51-52).

В судовому засіданні 07.06.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті та заслухав присутнього представника прокурора, яким підтримано позовні вимоги повністю, а також представника Приватного підприємства "Шанс", який заперечив у задоволені позову, посилаючи на обставини, викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні 07.06.2016 господарський суд відклав розгляд справи до 22.06.2016 у зв'язку з необхідністю витребування від сторін нових доказів.

В судовому засіданні 22.06.2016 прокурором надано додаткові пояснення до позову, які, крім того, викладені письмово (пояснення від 13.06.2016 № (12-86) 4732) (а.с. 63-64).

Представники відповідачів в судове засідання 22.06.2016 не з'явились, витребувані ухвалою господарського суду від 07.06.2016 документи не подано.

Натомість, засобами електронного зв'язку від відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Вільненської сільської ради (а.с. 74), від відповідача 2 - клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання уповноваженого представника через хворобу останнього (а.с. 75-76).

Господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи згідно зазначеного клопотання відповідача 2 з огляду на наступне.

Виходячи з положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд, відкладаючи розгляд справи на 22.06.2016, обов'язковою явку в судове засідання представників сторін не визнавав. Представник відповідача 2 приймав участь в судовому засіданні 07.06.2016, в якому наводив свої заперечення щодо поданого позову.

Стосовно неподання відповідачами витребуваних під час відкладення розгляду справи документів, господарський суд враховує, що у поданому клопотанні про відкладення відповідач 2 не повідомляє та не пояснює причини невиконання вимог ували суду щодо надання відповідних доказів. Відповідач 1, у якого господарський суд також витребував відповідні докази, взагалі не зазначає будь-яку інформацію щодо наявності чи відсутності таких документів.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

На підставі викладеного та забезпечуючи дотримання вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 22.06.2016 за відсутності представників відповідачів та за наявними у справі матеріалами. Клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи господарський суд відхиляє.

Розглянувши наявні у справі матеріли та оцінивши докази, подані прокурором і відповідачами в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, заслухавши пояснення уповноважених представників, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За договором оренди землі від 04.04.2016, який оспорюється прокурором у справі, територіальна громада в особі Вільненської сільської ради та області (орендодавець) передала Приватному підприємству "Шанс" (орендар) в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,2488 га, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234, яка знаходиться на території Вільненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 18-22).

Право оренди земельної ділянки згідно вказаного договору зареєстровано за Приватним підприємством "Шанс" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наданою до справи інформаційною довідкою (а.с. 23-24).

Земельна ділянка за кадастровим номером 3522581900:02:000:0234 розміром 3,2488 га отримана у власність територіальною громадою в особі Вільненської сільської ради Кіровоградського району та області за заповітом в порядку спадкування. Згідно рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 29.02.2016, яке набрало законної сили 11.03.2016, за територіальною громадою в особі Вільненської сільської ради Кіровоградського району та області визнано право власності на зазначену земельну ділянку (а.с. 13-15).

Право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3522581900:02:000:0234 розміром 3,2488 га зареєстровано за Вільненською сільською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.03.2016, що підтверджено інформаційною довідкою із вказаного реєстру (а.с. 16-17).

Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, прийняття спадщини.

Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування" представницьким органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, є сільські, селищні, міські ради (ч. 1 ст. 10 Закону).

Частина 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Одночасно за вимогами частин 1-2 ст. 124 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній час момент укладення оспорюваного договору оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів. Виключення з цього правила наводяться в частинах 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, передача в оренду земельної ділянки комунальної власності за договором оренди землі від 04.04.2016, укладеного між територіальною громадою в особі Вільненської сільської ради та області (орендодавець) та Приватним підприємством "Шанс" (орендар), відбулася без проведення земельних торгів. Вказані обставини підтверджуються змістом оспорюваного договору, листом Вільненської сільської ради від 26.04.2016 № 02-41/140/1 та не заперечуються обома відповідачами.

У наданих до справи відзивах на позовну заяву, відповідачі повідомили, що у даному випадку право оренди земельної ділянки комунальної власності на земельних торгах не продавалося у зв'язку з тим, що отримання в оренду земельної ділянки за оспорюваним договором оренди здійснювалося в порядку поновлення договору оренди, що, згідно з частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України виключає необхідність проведення земельних торгів.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 ст. 134 Земельного кодексу України дійсно передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема поновлення договорів оренди землі.

Однак, відповідачами не доводяться повідомлені обставини щодо поновлення договору оренди землі. Так, зазначаючи про поновлення договору, відповідачі посилаються на ті обставини, що відповідна земельна ділянка була передана її власником ОСОБА_2 в оренду приватному підприємцю ОСОБА_3, про що було укладено договір оренди земельної ділянки від 08.02.2002. Після смерті власниці земельної ділянки відкрилась спадщина на відповідну земельну ділянку, спадкоємцем якої стала територіальна громада в особі Вільненської сільської ради. Згідно Закону України "Про оренду землі" смерть орендодавця не є підставою для автоматичного припинення договору оренди землі. Отже, за твердженням відповідачів, зареєструвавши право власності на відповідну земельну ділянки, Вільненська сільська рада переоформила договір оренди землі на своє ім'я.

Господарський суд зазначає, що Закон України "Про оренду землі" серед підстав припинення договору оренди землі не передбачає таку підставу, як смерть фізичної особи-орендодавця. Більш того, згідно положень Цивільного кодексу України про найм (оренда), які розповсюджуються і на відносини оренди землі, передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 770).

Проте, як слідує з відзиву відповідачів та ОСОБА_1 з Книги записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок по Вільненській сільській раді (а.с. 44), договір оренди відповідної земельної ділянки був укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. Тобто, орендарем земельної ділянки за договором була інша особа. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та Приватне підприємство "Шанс" є різними суб'єктами господарювання та не є правонаступниками один одного. Як слідує з даних ЄДРПОУ, фізична особа ОСОБА_3 є засновником Приватного підприємства "Шанс" (а.с. 33-25). Однак, документально підтверджені відомості щодо внесення до статутного фонду Приватного підприємства "Шанс" права оренди відповідною земельною ділянкою відсутні.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що Приватне підприємство "Шанс" до укладення оспорюваного договору оренди землі вже являлось орендарем земельної ділянки площею 3,2488 га, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234, твердження відповідачів про поновлення договору оренди землі стосовно вказаної земельної ділянки відхиляється господарським судом як таке, що не підтверджено належними доказами.

Про наявність інших випадків, за умови яких земельні торги не проводяться, сторонами не повідомляється та матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, надання Приватному підприємству "Шанс" в оренду земельної ділянки площею 3,2488 га, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234 за договором оренди землі від 04.04.2016 не відноситься до жодного із випадків передбачених частинами 2-3 ст. 134 Земельного кодексу України, а тому необхідною умовою для передачі землі в оренду є проведення земельних торгів, за результатами яких, приймається відповідне рішення органом місцевого самоврядування. Недотримання цієї процедури є порушенням під час укладення договору оренди землі вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду слід керуватися правилами ст. ст. 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з частиною 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" керівник місцевої прокуратури має статус прокурора органу прокуратури.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Отже, в основі інтересу держави лежить потреба у здійснені дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

У даному випадку порушення інтересу держави відбулося внаслідок недотримання обома сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

На підставі викладеного та оскільки порушення вимог закону при передачі землі в оренду за оспорюваним договором оренди землі допущено обома сторонами договору, у тому числі Вільненською сільською радою, яка уповноважена розпоряджатися відповідною земельною ділянкою комунальної власності, прокурор правомірно звернувся до господарського суду та набув статусу позивача у даній справі, визначивши відповідачами обох сторін оспорюваного договору.

На підставі вищенаведеного позовні вимоги прокурора до Вільненської сільської ради та до Приватного підприємства "Шанс" про визнання недійсним договору оренди землі від 04.04.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, вказаний договір оренди зелі підлягає визнанню недійсним на майбутнє, оскільки фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції.

Відповідно до частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в пункті 6.1. оспорюваного договору оренди землі. Фактичне отримання землі в користування ПП "Шанс" не заперечується.

За нормами ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

На підставі викладеного позовні вимоги прокурора до Приватного підприємства "Шанс" про повернення Вільненській сільській раді відповідної земельної ділянки, яка була отримана в оренду за договором оренди, що визнаний недійсним, підлягає задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів та розподіляється між ними наступним чином: за немайновою вимогою про визнання недійсним договору, яка пред'явлена до обох відповідачів - покладається на обох відповідачів і розподіляється між ними порівну; за немайновою вимогою про повернення земельної ділянки, яка пред'явлена до Приватного підприємства "Шанс" - покладається на вказаного відповідача повністю.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 04.04.2016 загальною площею 3,2488 га, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234, укладений 04.04.2016 між територіальною громадою в особі Вільненської сільської ради Кіровоградського району та області в особі сільського голови ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Шанс" в особі директора ОСОБА_5

Зобов'язати Приватне підприємство "Шанс" (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, вул. Миру (Леніна), 2, ідентифікаційний код 32177427) повернути земельну ділянку загальною площею 3,2488 га ріллі, кадастровий номер 3522581900:02:000:0234, що розташована на території Вільненської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, вартістю 121 136,58 грн, Вільненській сільській раді Кіровоградського району та області (27640, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вільне, вул. Центральна, 17, ідентифікаційний код 04527603).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Шанс" (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, вул. Миру (Леніна), 2, ідентифікаційний код 32177427) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кіровоград, вул. В. Пермська, 4, р/р 35215073004600 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910025, код класифікації видатків бюджету 2800) - 2067,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Вільненської сільської ради Кіровоградського району та області (27640, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Вільне, вул. Центральна, 17, ідентифікаційний код 04527603) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кіровоград, вул. В. Пермська, 4, р/р 35215073004600 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910025, код класифікації видатків бюджету 2800) - 689,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.06.2016.

Суддя В.В.Тимошевська