Рішення

від 24.06.2016 по справі 912/1946/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 рокуСправа № 912/1946/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1946/16

за позовом: Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Родина", с. Березівка, Долинський район, Кіровоградська область

про стягнення 852 354,03 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 24/16 від 04.01.16, ОСОБА_2, довіреність № 21/16 від 04.01.16 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2012" (далі - ПП "Бізон-Тех 2012) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Родина" (далі - ТОВ "СК Родина") заборгованості в сумі 835 838,67 грн, з яких: 224 041,55 грн пені, 60 631,34 грн штрафу, 43 455,57 грн 3% річних та 507 710,21 грн втрат від інфляції, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки насіння № КГ-Н-128 від 07.02.2013 щодо оплати вартості поставленого товару та невиконанням рішення господарського суду від 30.05.2014 у справі № 912/1486/14 по стягненню з відповідача заборгованості за вказаним договором.

Ухвалою від 17.05.2016 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1946/16. Згідно ухвали господарського суду від 07.06.2016 розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 24.06.2016.

21.06.2016 позивачем до суду подано заяву від 14.06.2016 № 41/12/16-юр про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв'язку із збільшенням періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних просить стягнути з відповідача 237 276,37 грн пені, 60 631,34 грн штрафу, 45 606,94 грн 3% річних та 508 839,38 грн втрат від інфляції, а всього 852 354,03 грн ( а.с. 64-65).

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до увагу доплату позивачем судового збору за збільшений розмір позовних вимог, господарський суд приймає заяву позивача від 14.06.2016 № 41/12/16-юр та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Судові засідання у даній справі проводяться в режимі відеоконференції за клопотанням позивача згідно ухвал господарського суду від 25.05.2016, від 07.06.2016.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру підтримано повністю.

Відповідач участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав, про причини вказаного суду не повідомив. При цьому, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідань суду, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а.с. 44, 60).

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2013 між ПП "Бізон-Тех 2012" (Постачальник) та ТОВ "СК Родина" (Покупець) укладено договір поставки насіння № КГ-Н-128, за умовами якого Постачальник зобов'язався у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і Специфікаціями до нього, поставляти і передавати у власність Покупця насіння для сівби (надалі - Насіння або Товар), а Покупець зобов'язався приймати цей Товар і оплачувати його (далі - Договір) (а.с. 17-19).

До вказаного Договору між сторонами підписано Специфікації № 1 від 07.02.2013 та № 3 від 18.03.2013 на поставку насіння соняшника у зазначеній в Специфікаціях кількості та ціні і кінцевим строком розрахунку не пізніше 15 жовтня 2013 року (а.с. 46, 47).

Рішенням господарського суду від 30.05.2014 у справі № 912/1486/14 стягнуто з ТОВ "СК Родина" на користь ПП "Бізон-ТЕХ 2012" заборгованість за договором поставки насіння № КГ-Н-128 від 07.02.2013 в загальному розмірі 769 598,55 грн, з якої: 413 468,43 грн основний борг, 202 104,48 грн індексація ціни Товару, 124 040,52 грн штрафу, 29 985,12 грн пені, а також 15 391,97 грн судового збору (а.с. 22-24).

На виконання вказаного рішення господарського суду 23.06.2014 видано відповідний наказ (а.с. 25).

Внаслідок невиконання ТОВ "СК Родина" рішення господарського суду від 30.05.2014 у справі № 912/1486/14 в частині сплати суми основного боргу та індексації ціни Товару, ПП "Бізон-Тех 2012" згідно поданого позову просить стягнути пеню, штраф, а також 3% річних та інфляційні втрати, які нараховує за інший період на суму основного боргу та на стягнуту за рішенням суду суму індексації ціни товару.

При розгляді позовних вимог господарський суд враховує наступне.

Рішенням господарського суду від 30.05.2014 у справі № 912/1486/14 встановлено, що на виконання умов договору № КГ-Н-128 від 07.02.2013 та Специфікацій № 1 від 07.02.2013 і № 3 від 18.03.2013 ПП "Бізон-Тех 2012" поставив ТОВ "СК Родина" Товар на загальну суму 492 884,51 грн, за який ТОВ "СК Родина" розрахувався частково в розмірі 79 416,08 грн, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість з вартості поставленого Товару в розмірі 413 468,43 грн, яка була стягнута за вказаним судовим рішенням.

Окрім того, згідно вказаного рішення суду з ТОВ "СК Родина" на користь ПП "Бізон-Тех 2012" стягнуто 202 104,48 грн індексації ціни товару, 124 040,52 грн штрафу на суму основного боргу та 29 985,12 грн пені за період з 16.10.2013 по 28.04.2014, , нарахованих на заборгованість з оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до частини третьої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правовідносини з поставки товару передбачають собою зобов'язання, в силу якого одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (ч. 2 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно, зокрема, до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 202-205 Господарського кодексу України, статтями 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема, виконання, проведене належним чином.

За змістом наведених норм, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Тобто, наявність судового рішення, яким вирішено питання про стягнення суми основного боргу, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору доки борг не буде сплачено та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011).

Як повідомляє позивач, після прийняття вищезгаданого рішення суду у справі № 912/1486/14 відповідачем було сплачено 24.03.2015 лише 2 060,37 грн, які були спрямовані позивачем в рахунок погашення судового збору.

Вказане зарахування грошових коштів відповідає правилам ст. 534 Цивільного кодексу України, які передбачають, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором, у першу чергу витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання.

Матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження виконання відповідачем рішення суду в іншій, ніж повідомлено позивачем, сумі.

Отже, зобов'язання відповідача з оплати вартості Товару за договором поставки № КГ-Н-128 від 07.02.2013, факт порушення якого встановлено господарським судом у справі № 912/1486/14, в частині сплати 413 468,43 грн не є припиненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф, пеню і неустойку.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, сторони законодавчо наділені правом встановлювати в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій за порушення стороною договору свого зобов'язання. Пеня, яка підлягає стягненню, не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ. Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Сторони в договорі поставки № КГ-Н-128 від 07.02.2013 передбачили відповідальність за прострочення Покупцем строків виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення та штрафу в розмірі 30% від простроченої суми за прострочення понад 20 календарних днів (п. 8.1.3. Договору).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років (п. 8.2. Договору).

Рішенням господарського суду від 30.05.2014 у справі № 912/1486/14 з ТОВ "СК Родина" на користь ПП "Бізон-ТЕХ 2012" стягнуто пеню за період з 16.10.2013 по 28.04.2014, а отже нарахування позивачем пені за період з 29.04.2014 по 23.06.2016 на суму заборгованості з оплати вартості поставленого Товару 413 468,43 грн, є правомірним. Нарахована позивачем пеня в загальній сумі 162 699,82 грн з розрахунку розміру, що встановлений договором (0,05% від простроченої суми), не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача пені і штрафу, які нараховано на суму індексації ціни товару, виходячи з наступного.

Сторони відповідно до специфікацій до Договору визначили ціну Товару і строк розрахунку та в пункті 5.6. Договору передбачили, що у зв'язку з тим, що Товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікацій, то всі платежі Покупця Постачальнику за Товар підлягають індексації в залежності від середнього курсу продажу банками доларів США за гривні на день платежу.

Згідно пункту 5.6.6. Договору зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати Товару.

Отже, за умовами Договору індексація ціни товару є складовою грошового зобов'язання.

Водночас, пункт 8.1.3. Договору встановлює відповідальність за прострочення строків виконання грошових зобов'язань у вигляді пені і штрафу.

Таким чином, позивач має право стягнути пеню і штраф виходячи із суми всього грошового зобов'язання, до якого згідно умов Договору входять, як основна заборгованість, так у сума індексація ціни товару.

Враховуючи момент набрання законної сили рішенням господарського суду від 30.05.2014 у справі № 912/1486/14, яким стягнено з відповідача індексацію ціни товару в розмірі 202 104,48 грн, нарахування позивачем пені на вказану суму за період з 17.06.2014 по 23.06.2016, що становить 74 576,55 грн, та штрафу в розмірі 60 631,34 грн (30% від 202 104,48 грн) є правомірним. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційні втрат, нарахованих на суму основного боргу та суму індексації ціни товару, господарський суд зазначає наступне.

Частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, що купує населення для невиробничого споживання, і який обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Цей показник розраховується на основі споживчого набору товарів продовольчого та непродовольчого призначення і послуг (даний набір є єдиним для всіх регіонів України) і відображає зміни цін на товари та ступінь знецінення національної грошової одиниці.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Господарський суд враховує, що згідно договору поставки № КГ-Н-128 від 07.02.2013 оплата товару здійснюється Покупцем в українських гривнях. Умовами вказаного договору передбачено зміну ціни товару, що погоджена в Специфікаціях, залежно від курсу долара США на дату оплати.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з з частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що за умовами Договору індексація ціни товару застосовується для визначення саме остаточної ціни поставленого товару, тобто розрахована сума індексації є складовою ціни товару, обов'язок з оплати якої є грошовим зобов'язанням покупця, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат як на ціну поставленого Товару, що визначена в Специфікаціях, так і на суму індексації, що стягнута рішенням суду.

У зв'язку з наведеним також є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу 3% річних за період прострочення оплати ціни товару, що визначена в Специфікаціях, та на проіндексовану суму.

Враховуючи граничний строк оплати вартості Товару, що встановлений в Специфікаціях, інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 413 468,43 грн за період прострочення листопад 2013 - травень 2016 становлять 370 054,24 грн; 3% річних на вказану суму боргу за період з 16.10.2013 по 23.06.2016 становлять 33 355,74 грн.

Виходячи з дати набрання рішенням господарського суду у справі № 912/1486/14 законної сили, інфляційні втрати на суму індексації ціни товару в розмірі 202 104,48 грн за період липень 2014 - травень 2016 становлять 138 785,14 грн; 3% річних на вказану суму за період з 17.06.2014 по 23.05.2016 становлять 12 251,20 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012" підлягають задоволенню повністю на суму 852 354,03 грн, з яких: 237 276,37 грн пені, 60 631,34 грн штрафу, 45 606,94 грн 3% річних та 508 839,38 грн втрат від інфляції.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Родина" (28524, Кіровоградська область, Долинський район, с. Березівка, вул. Жовтнева, 38 Б, ідентифікаційний код 35424022) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2012" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, ідентифікаційний код 38325315) заборгованість в сумі 852 354,03 грн, з яких: 237 276,37 грн пені, 60 631,34 грн штрафу, 45 606,94 грн 3% річних та 508 839,38 грн втрат від інфляції, а також 12 785,31 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.06.2016.

Суддя В.В.Тимошевська