Рішення

від 16.06.2016 по справі 914/1221/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016р. Справа № 914/1221/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м. Львів

про стягнення 535 218 грн. 86 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 22.03.2016 р.);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ Девелопмент», м. Львів про стягнення 535 218 грн. 86 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 10.05.2016р. призначив справу до розгляду на 23.05.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Ухвалою від 08.06.2016 р. суд замінив відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ Девелопмент» його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Львівська вагонна компанія»

15.06.2016 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№3193/16 від 15.06.2016 р.).

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано необхідності застосування заходів до забезпечення позову та не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, згідно умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Відповідач зобов'язувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені таким договором. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду заборгованість, в тому числі пеня, становить 535 218 грн. 86 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 535218грн. 86 коп. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

9 листопада 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ Девелопмент», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Львівська вагонна компанія» (замовник), Державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» (основний виконавець), Державним підприємством «Дарницький вагоноремонтний завод» (співвиконавець перший), Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод» (співвиконавець другий), Державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (співвиконавець третій) було укладено договір №4630/629-2015 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах.

За цим договором основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника (відповідача) виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у напіввагонах (нумерацію вагонів починається на « 5») власності співвиконавців.

1 грудня 2015 р. між ТзОВ ««ІІЦЄУ Девелопмент» та ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», з огляду на утворення ПАТ «Українська залізниця», яке є правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Державного підприємство «Український транспортно-логістичний центр», Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод», Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та у зв'язку із цим заміною сторони в договорі, уклали додаткову угоду №1 до договору №4630/629-2015 від 09.11.2015 р., якою виклали договір у новій редакції.

У грудні 2015 року відповідачу відповідно до поданих заявок згідно накладних №47281183 (вагон №55773626), №34562207 (вагони №52277324, №52277357, №54999446, №56085020, №26085087, №56278757, №56278781, №56339872), №34562082 (вагони №53811345, №56255615), №34591529 (вагони №52277514, №56084882, №56085657, №56090368, №56090723, №56255532, №56278476, №56313976), №34615914 (вагони №58330770, №58332149), №34727537 (вагон №56085285) було надано послуги з організації перевезень вантажів.

Підтвердженням того, що платником даного перевезення виступав відповідач, є внесений у графу 14 накладних код платника, присвоєний йому виконавцем на виконання п.п. 2.2.9. договору.

Підпунктом 3.4.6. договору передбачено, що виконавець надає замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць, в яких відображається вартість послуг перевезення по кожній регіональній філії ПАТ «Укрзалізниця» окремо, вагонної складової плати (тарифу), плати за користування вагонами за межами України, пені, ПДВ.

Позивачем було надіслано відповідачу акти наданих послуг №11 від 30.11.2015 р., №12 від 31.12.2015 р., №4/1 за період з 01.11.2015 р. по 15.04.2016 р. від 15.04.2016 р. Відповідач примірники підписаних ним вищевказаних актів позивачу не повернув, про зауваження не повідомив.

Відповідно до п. 3.4.7. договору замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг із зауваженнями.

У випадку якщо одна із сторін не підписала акт наданих послуг протягом 15 днів з дня їх складання без письмового обґрунтування, акт наданих послуг вважається затвердженим обома сторонами.

Згідно виписки з особового рахунку відповідача, за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем за надані згідно договору №4630/629-2015 від 09.11.2015 р. послуги та пеня у розмірі 535 218 грн. 86 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 4.3. договору у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів замовник сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, але не більше шести місяців від дня виникнення заборгованості.

З урахуванням вказаних вимог позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 535218грн. 86 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вагонна компанія», м. Львів, проспект В.Чорновола, 45-А, корпус 3 (ідентифікаційний код 38424884) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортної логістики», м. Київ, вул. Федорова, 32 (ідентифікаційний код 40123465) заборгованість у розмірі 535 218 грн. 86коп., 8 028 грн. 27 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 16.06.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.06.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.