Рішення

від 23.06.2016 по справі 925/473/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 925/473/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2- начальник відділу; ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" до відділу освіти Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення 869 645,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 869 645,12 грн., з яких: 760 134,40 грн. заборгованості за спожитий газ, 7 079,61 грн. 3 % річних, 102 429,11 грн. пені на підставі договору № 15/11058/БО-16 постачання природного газу від 09.03.2016, укладеного між сторонами.

Заявою від 20.05.2016 № 755 (а.с. 66-67) позивач уточнив свої вимоги і просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 156 826,13 грн., з яких: 0,1 грн. заборгованості за спожитий газ, 7 641,91 грн. 3 % річних, 109 532,03 грн. пені та 39 652,09 грн. інфляційних.

Заявою від 23.06.2016 № 869 (а.с. 94-95) позивач остаточно просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 156 826,01 грн., з яких: 7 641,90 грн. 3 % річних, 109 532,02 грн. пені та 39 652,09 грн. інфляційних, оскільки основний борг відповідачем сплачено повністю.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.

Відповідач направленим суду клопотанням від 23.06.2016 року просить в частині стягнення пені зменшити розмір цієї неустойки до стягнення лише 10,00 грн., оскільки, зокрема, позивач не надав доказів що підтверджують розмір збитків завданих товариству неналежним виконання відповідачем його зобов'язань, відповідач є бюджетною установою і використовує кошти лише згідно кошторису, в який не закладаються кошти на фінансові санкції.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут", що здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом (далі - Постачальник, позивач по справі), в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та відділом освіти Шполянської районної державної адміністрації (далі - Споживач, відповідач по справі) в особі начальника ОСОБА_2, що діє на підставі Положення № 340, з другої сторони було укладено договір № 15/11058/БО-16 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 9-16), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2016 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Сторони спеціально узгодили, що договір набирає чинності дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2016 року та діє по 31 грудня 2016 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 10.1 Договору).

Дана умова відповідає ч. 3 ст. 631 ЦК яка визначає, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач доводить, що до часу укладення договору від 09.03.2016, але на його виконання, позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 667 795,87 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за підписами обох сторін:

- в січні 2016 року - 110,647 тис.м.куб газу на суму 907 659,47 грн. (тариф за 1000 куб.м. - 8 203,20 грн.) (а.с. 17);

- в лютому 2016 року - 94,870 тим.м.куб. газу на суму 730 136,40 грн. (тариф за 1000 куб.м.- 8 012,40 грн.) (а.с. 18).

Спору між сторонами з приводу кількості та вартості отриманого газу немає. Ціну газу вказано вірно та у відповідності до умов п. 2.2. у тексті договору та додаткового договору № 1 (а.с. 19).

Відповідно до п. 2.2. Договору ціна за 1 000 куб.м. газу становить 6 398,00 грн. (шість тисяч триста дев'яносто вісім грн. 00 коп.) без урахування податку на додану вартість, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та вартості послуг з постачання природного газу.

На момент укладання Договору ціна 1 000 м.куб. становить 6 836,00 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять шість грн. 00 коп.) природного газу в тому числі транспортування магістральними трубопроводами - 373,30 грн. (триста сімдесят три грн. 30 коп.), вартості послуг з постачання - 64,70 грн. (шістдесят чотири грн. 30 коп.), крім того ПДВ 1 367,20 грн. (тисячу триста шістдесят сім грн. 20 коп.). Разом 8 203,20 грн. (вісім тисяч двісті грн. 20 коп.).

09.03.2016 року між сторонами по справі було укладено додатковий договір № 1 до Договору постачання природного газу № 15/11058/БО-16 (далі - Додатковий договір, а.с. 19), у відповідності до умов якого з 01 лютого п. 2.2. Договору викладено в наступній редакції:

"Ціна за 1 000 куб.м. газу становить 6 239,00 грн. без урахування податку на додану вартість, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та вартості послуг з постачання природного газу.

З 01 лютого 2016 року ціна 1 000 м.куб. становить 6 677,00 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят сім грн.) природного газу в тому числі транспортування магістральними трубопроводами - 373,30 грн. (триста сімдесят три грн. 30 коп.), вартості послуг з постачання - 64,70 грн. (шістдесят чотири грн. 70 коп.), крім того ПДВ 1 335,40 грн. (одна тисяча триста тридцять п'ять грн. 40 коп.). Разом 8 012,40 грн. (вісім тисяч дванадцять грн. 40 коп.)."

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті за ціною визначеною в п. 2.2. цього Договору не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Як вбачається із доводів та розрахунків Позивача, на час звернення до суду Відповідач не сплатив повністю за спожитий газ з січня 2016 року по лютий 2016 року і борг становить 1 667 795,87 грн., що й стало причиною виникнення спору. Відповідач здійснив частковий розрахунок в сумі 907 659,47 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становила 760 136,40 грн. (1 667 795,87 - 907 659,47).

За твердженням позивача, після порушення провадження у справі, 10.05.2016 відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 760 136,39 грн., в зв'язку з чим позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 23.06.2016 № 869 позивач просить стягнути з відповідача лише 7 641,90 грн. 3 % річних, 109 532,02 грн. пені та 39 652,09 грн. інфляційних за порушення строків розрахунків за спожитий у січні-лютому 2016 року газ.

При розгляді даної частини позовних вимог судом встановлено таке:

У відповідача немає заперечень проти математичних розрахунків інфляційних, 3% річних та пені.

За змістом п. 1 ст. 199 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами п. 7.2.1. Договору між сторонами, згідно з яким в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нарахування від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 109 532,02 грн. пені за періоди з 06.02.2016 по 22.05.2016. Розрахунок пені проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Доказів сплати пені в сумі 109 532,02 грн. відповідач суду не надав.

Відповідач клопотанням до суду просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 10 грн. в порядку ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України. Дане клопотання суд задовольняє, виходячи з такого:

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно роз'яснень інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011 року № 01-06/1623/2011, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Позивач не доводив суду, що через прострочення відповідача по сплаті коштів за газ позивач мав збитки і не вказував їх розмір. Також не надано суду доказів того, які санкції за своїми договорами на постачання природного газу несе позивач і за якою ціною ним придбавається та продається цей газ.

Суд вважає за можливе з урахуванням інтересів обох сторін та соціально значимого статусу відповідача, який фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету - освітньої субвенції та оплачує виплати виключно через установи Державної казначейської служби згідно помісячного плану асигнувань освітньої субвенції на 2016 рік та затвердженого кошторису, має заборгованість по заробітній платі, а державне фінансування закладу не враховує необхідність відшкодування санкцій за порушення договірного зобов'язання, зменшити нараховану позивачем суму пені і стягнути з відповідача лише 10,00 грн. нарахованої пені.

При цьому суд враховує також, що відповідач станом на час вирішення спору вже провів повний розрахунок за основним боргом за споживання газу, а на коштах з нарахованої пені позивач не будує показники своєї фінансової діяльності. Тому не можна вважати, що внаслідок зменшення судом розміру пені позивач несе збитки.

На увагу заслуговують і доводи відповідача про те, що станом на 23.06.2016 року дефіцит коштів до кінця року лише для виплати зарплати працівникам освіти Шполянської РДА становить 2,8 млн. грн., а на виплату договірних санкцій кошти взагалі відсутні і не закладаються у фінансування.

Суд враховує і доводи позивача про те, що він також має незадовільний фінансовий стан через неплатежі споживачів газу, однак при цьому позивач одночасно стягує з відповідача і 3% річних і інфляційні, які частково компенсують йому знецінення грошових коштів.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 7 641,90 грн. та 39 652,09 грн. інфляційних за період з 06.02.2016 по 22.05.2016 (розрахунки а.с. 96).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором, або законом.

Перевіривши розрахунки позивача по програмі Ліга-Закон, суд вважає, що розрахунок 3% річних та інфляційних є вірним (а.с. 69).

Доказів проведення повного розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідач суду не подав, а тому до примусового стягнення з нього на користь позивача належить 7 641,90 грн. як 3% річних та 39 652,09 грн. інфляційних.

Ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання у виді 3% річних та інфляційних застосовується до боржника незалежно від того, чи було передбачено договором між сторонами такий вид відповідальності (на відміну від пені, яка вимагає виключно договірного погодження).

Суд також не погоджується із запереченнями відповідача про те, що на час відпуску та споживання природного газу, що є предметом спору, між сторонами не було укладено договору на постачання газу, а тому і санкції за порушення розрахунків накладатися не можуть.

При цьому суд виходить з такого:

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України). На підставі цієї норми сторонами внесено до договору від 09.03.2016 року умову п. 10.1 про те, що договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2016 року. Це дає підставу нарахування санкцій за порушення зобов'язання.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами у справі немає, правомірність позовних вимог доведена позивачем зібраними у справі доказами.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7641,90 грн. як 3% річних, 39 652,09 грн. інфляційних втрат, 10,00 грн. пені на підставі договору № 15/11058/БО-16 постачання природного газу від 09.03.2016.

На підставі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 13 044,68 грн. судового збору, бо розрахунок за основним боргом проведено в ході розгляду справи, а судовий збір за вимогами щодо пені стягується з відповідача повністю, оскільки пеню було зменшено за рішенням суду.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу освіти Шполянської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код 02146995, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна, 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (ідентифікаційний код 39672471, м. Черкаси, вул. Громова, 142) -- 7641,90 грн. як 3% річних, 39 652,09 грн. інфляційних втрат, 10,00 грн. пені та 13 044,68 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог по пені у позові відмовити (через зменшення її розміру за рішенням суду).

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 29 червня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських