Рішення

від 01.06.2016 по справі 234/13042/15-ц

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/13042/15-ц

Провадження № 2/234/1612/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

судді Марченко Л.М.,

при секретарі Овчаровій Ю.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ТОВ «ТДЗТМО» ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім заводу транспортно-механічного обладнання», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з позову, на підставі договору про надання овердрафтового кредиту №06-908 від 04.12.2006 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ТДЗТМО», останній отримав кредит у розмірі 29900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, відповідно до умов договору. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Крім того, зобов'язання позичальника за вказаним договором забезпечено порукою, а саме: договором поруки б/н від 04.12.2006 року, укладеним з ОСОБА_4 Рішенням Краматорського міського суду від 08.04.2009 року у цивільній справі №2-3238/2009 з відповідачів була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 28428,22 грн., яка в листопаді 2011 року була частково погашена. Але зважаючи на те, що з моменту винесення рішення суду, заборгованість за кредитним договором збільшилась, тому позивач звертається до суду з метою стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені за порушення умов договору, що утворилась після винесення зазначеного рішення суду. У добровільному порядку відповідачі не виконують зобов'язання по погашенню кредиту, у зв'язку з чим станом на 14.07.2015 року заборгованість складає 35721,61 грн., а саме: заборгованість по процентам за користування кредитом - 9520,24 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 23547,96 грн.; штраф (фіксована частина) - 1000,00 грн.; штраф (відсоткова складова) - 1653,41 грн. Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитом у розмірі 35721,61 грн., а також понесені позивачем судові витрати за подання позовної заяви 357,22 грн.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити, зазначила, що кредитним договором передбачено строк позовної давності у 5 років, який банк не пропустив, оскільки на даний час ТОВ «ТДЗТМО» не тільки виконав судове рішення за 2009 рік, а й добровільно сплатив більшу суму грошей, ніж було стягнуто, тобто перервав перебіг строку позовної давності у листопаді 2011 року. Так, з боржників було стягнуто на погашення кредитної заборгованості 28428,22 грн., а ТОВ «ТДЗТМО» погасив 9988,35 грн. + 18549,09 грн. = 28537,44 грн., переплата - 109,22 грн. З позовом банк звернувся до суду у серпні 2015 року, тобто у межах п'ятирічного строку від моменту переривання строку позовної давності, у зв'язку з чим вважає позов обґрунтованим.

У судовому засіданні представники відповідача ТОВ «ТДЗТМО» ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти позову заперечували, просили застосувати до правовідносин строк позовної давності та в задоволенні позову відмовити, при цьому зазначили, що станом на листопад 2011 року попереднє судове рішення за 2009 рік було виконано в примусовому порядку через Державну виконавчу службу, в тому числі на користь банка перераховані кошти на погашення судових витрат, на що представник позивача не звернув уваги, вважаючи це переплатою, що призвела до переривання перебігу строку позовної давності. Між тим боржником не було здійснено ніяких добровільних погашень заборгованості, що виникла за період після постановлення рішення суду у 2009 році, однак банк звернувся до суду після спливу п'ятирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим прострочив вимоги.

У дане судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, заяв не надав. Приймаючи участь раніше у судових засіданнях просив в задоволенні відмовити, застосувавши до вимог строк позовної давності.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши позов, заяви та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Цей договір відповідно до ст.1055 ЦК України укладається в письмовій формі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення статей 1046-1052 ЦК України.

Згідно ст.1050 ЦК України наслідками порушення кредитного договору є зобов'язання позичальника сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України та проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що 04.12.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «ТДЗТМО» був укладений договір про надання овердрафтового кредиту №06-908, за яким банк видав позичальнику кредит в розмірі 29900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі відповідно до умов договору. (а.с.25-30).

Окрім того, 04.12.2006 року був укладений договір поруки б/н з ОСОБА_4, який узяв на себе обов'язки відповідати перед кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» за виконання боржником ТОВ «ТДЗТМО» зобов'язань за кредитним та у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, нести солідарний обов'язок з боржником по погашенню кредитної заборгованості. (а.с.47).

Згідно розрахунку (а.с.44-46), заборгованістьТОВ «ТДЗТМО», у зв'язку з допущеними неплатежами за кредитним договором, станом на 14.07.2015 року заборгованість по процентам за користування кредитом складає - 9520,24 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 23547,96 грн.; штраф (фіксована частина) - 1000,00 грн.; штраф (відсоткова складова) - 1653,41 грн., а всього - 35721,61 грн., про стягнення якої просить позивач.

Як вбачається з копії заочного рішення Краматорського міського суду від 08.04.2009 року по цивільній справі №2-3238/2009 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» на користь останнього з боржників ТОВ «ТДЗТМО» і ОСОБА_4 солідарно стягнута заборгованість за договором про надання овердрафтового кредиту №06-908 від 04.12.2006 року у сумі 28428,22 грн. та судові витрати в сумі 314,30 грн. (а.с.42)

З тексту вказаного судового рішення не вбачається станом на яку дату розрахована та стягнута зазначена кредитна заборгованість, що також не вдалося з'ясувати з матеріалів цивільної справи №2-3238/2009, оскільки остання вже є знищеною за строками зберігання, а в наряді зберігається оригінал судового рішення без оригіналу позову. В будь якому випадку заборгованість, що була стягнута заочним рішенням суду від 08.04.2009 року, утворилася до або на момент дати постановлення судового рішення. Встановлення вказаної дати необхідно для визначення початку перебігу нового строку позовної давності.

На підставі заочного рішення Краматорського міського суду від 08.04.2009 року були видані зокрема два виконавчих листа про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ТОВ «ТДЗТМО» кредитної заборгованості в сумі 28428,22 грн., по якому ВДВС Краматорського МУЮ заведено виконавче провадження ВП №27432619, та на стягнення судових витрат на суму 314,30 грн., по якому ВДВС Краматорського МУЮ заведено виконавче провадження ВП №27432762. Згідно наданих суду копій постанов державного виконавця від 22.11.2011 року вказані виконавчі провадження були закінчені у зв'язку з повним виконанням.

Незважаючи на зазначення в заочному рішенні суду різних розрахункових рахунків для стягнення на користь банка кредитної заборгованості (р/р №2909282903111) та судових витрат (р/р №64993919400001), фактично під час примусового виконання перерахування коштів проводилося на один рахунок ПАТ КБ «Приватбанка» (р/р №29098829000000), що вбачається з копій платіжних доручень, меморіальних ордерів та розпорядження держвиконвця.

Позивач, посилаючись на банківську виписку про надходження коштів на погашення кредитної заборгованості від ТОВ «ТДЗТМО», зазначає, що 14.11.2011 року надійшло 9988,35 грн. та 21.11.2011 року - 18549,09 грн., що загалом складає 28537,44 грн., тобто на 109,22 грн. більше ніж стягнуто кредитної заборгованості заочним рішенням суду. Цей надлишок позивач вважає добровільним погашенням заборгованості, що виникла після заочного рішення, та свідчить про переривання строку позовної давності. Однак така думка позивача є хибною.

Як зазначалося раніше та як вбачається з наданих банківської виписки по рахунку, наданих копій меморіальних ордерів №В1114Y0FXW від 14.11.2011 року, №В1121ХЕ0UM від 21.11.2011 року, платіжних доручень №1313 від 17.11.2011 року, №1314 від 17.11.2011 року та копії розпорядження державного виконавця про направлення стягнутих з ТОВ «ТДЗТМО» грошових коштів на користь ПАТ КБ «Приватбанк»,

- в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-3238/2009 з ТОВ «ТДЗТМО» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» на єдиний рахунок (р/р №29098829000000) перераховано 14.11.2011 року - 9988,35 грн., 17.11.2011 року на депозитний рахунок з якого 21.11.2011 року на рахунок банка - 18549,09 грн., 17.11.2011 року - 205,08 грн., а всього - 28742,52 грн., що складається з кредитної заборгованості в сумі 28428,22 грн. та судових витрат 314,30 грн., стягнутих судом.

Таким чином ніяких переплат чи добровільних погашень боржником кредитної заборгованості більше, ніж було стягнуто заочним рішенням суду, не малося.

Інші зміни у заборгованості, які згідно розрахунку спостерігаються у січні 2012 року, є власним коригуванням банку за рахунок процентів та пені, що підтверджується копією меморіального ордеру №ВОА3-12 від 25.01.2012 року.

Таким чином, від моменту ухвалення заочного рішення суду - 08.04.2009 року та по день розрахунку заявленої у даному позові заборгованості - 14.07.2015 року боржником ТОВ «ТДЗТМО» і поручителем ОСОБА_4 не вчинялося погашення поточної заборгованості по договору кредиту, яким встановлений обов'язок позичальника проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.1.5 договору, який становить не більше 30 днів ( п.1.3, 1.4, 1.5 договору), розділ «А» Суттєві умови кредитування, п.2.2.3 обов'язків клієнта.

Згідно ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.258 ч.2 п.1 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. При цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.5.7 договору сторонами встановлено збільшений строк позовної давності для вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, тривалістю 5 років. (а.с.28 на звороті)

Враховуючи те, що від моменту ухвалення заочного рішення суду - 08.04.2009 року та по день нового звернення ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до суду - 14.08.2015 року сплинуло більше 5-и років, то позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості задоволенню не підлягають, як пред'явлені поза межами строку позовної давності. Переривання перебігу позовної давності протягом вказаного строку не малося, оскільки самостійних дій на погашення кредиту боржником більше не вчинялося.

У зв'язку з цій в задоволенні позову слід відмовити. Питання про застосування мораторію, передбаченого Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», судом не вирішувалися, оскільки останній стосується більш пізнього періоду, ніж до якого був застосований строк позовної давності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з прийняттям рішення про відмову в позові, судові витрати, понесені позивачем при звернені до суду у виді оплаченого судового збору в сумі 357,22 грн. (а.с.1,2), йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.3, 14, 60, 88, 213, 223 ЦПК України, ст.ст.257-259, 526, 549, 551, 1046-1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім заводу транспортно-механічного обладнання», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М.Марченко