Рішення

від 29.06.2016 по справі 912/1873/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2016 р. Справа № 912/1873/16

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногідролюкс»

(вул. Тореза, 27 Б, м. Кіровоград, 25030)

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 11 811,60 грн.

при секретарі судового засідання Мовчан Г.М..

за участю представників сторін:

позивача : не з'явився,

відповідача : не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техногідролюкс» звернулося з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 11 811,60 грн. заборгованості за договором поставки № 67/13 від 01.04.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.04.2013 року між сторонами укладено договір поставки № 67/13 за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити запчастини до автомобілів, сільськогосподарської та дорожньої технічки в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в товарно-супровідних документах - видаткових та податкових накладних, рахунках-фактурах.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 6 352,80 грн.. Водночас, в порушення умов договору, відповідач не здійснив оплати поставленої продукції, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

За вказаним позовом 29.05.2016 року судом порушено провадження у справі № 912/1873/16 з призначенням до розгляду на 09.06.2016 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 09.06.2016 року розгляд справи відкладено на 29.06.2016 року з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів.

Представник позивача не скористався правом участі в судовому засіданні 29.06.2016 року.

Представник відповідача також не з'явився в засідання суду, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому, про розгляд справи в суді останній повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5066 від 29.06.2016 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техногідролюкс» (позивач, за договором Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 67/13 (надалі Договір).

Згідно з предметом цього Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити запчастини до автомобілів, сільськогосподарської та дорожньої техніки (надалі - продукція) в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в товарно-супровідних документах - видаткових та податкових накладних, рахунках-фактурах.

Поставка продукції здійснюється на умовах самовивозу за рахунок Покупця зі складу Постачальника - Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське. Поставка продукції здійснюється партіями на підставі письмової заявки Покупця. На кожну партію продукції Покупцеві надається рахунок-фактура, що є підставою для оплати. Строк поставки кожної партії продукції: протягом 10-ти днів з моменту надходження передоплати. (п.п. 2.1.-2.5. Договору)

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Покупцем у вигляді 100% передоплати. Оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в п. 10 цього Договору (п.п. 3.1., 3.2.)

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2014 року (п. 9.1. Договору).

В рамках Договору позивач за видатковими накладними № ТГЛ-001443 від 09.12.2013 року та № ТГЛ-000031 від 22.01.2014 року поставив відповідачеві продукцію загальною вартістю 6 352,80 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідачем не виконано зобов'язань за договором та не здійснено розрахунків за поставлену продукцію.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача за Договором складає 6 352,80 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема: договором поставки, видатковими та податковими накладними (а.с. 8-13).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 6 532,80 грн. боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 409,36 грн. - 3% річних за період з 22.01.2014 року по 15.03.2016 року та 5 049,44 грн. інфляційних нарахувань за період з 22.01.2014 року по 15.03.2016 року.

Так, правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умови Договору щодо проведення розрахунків

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим, заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногідролюкс» (вул. Тереза, 27 Б, м. Кіровоград, 25030, код ЄДРПОУ 35741373) 6 352 (шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 80 коп. - боргу; 5 049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 44 коп. - інфляційного збільшення суми боргу; 409 (чотириста дев'ять) грн. 36 коп. - 3% річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 червня 2016 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Тореза, 27 Б, м. Кіровоград, 25030)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)