Рішення

від 29.06.2016 по справі 904/2917/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.16р. Справа № 904/2917/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос Ексім", 49100, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, буд. 276, оф. 12

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, б. 76

про стягнення 42 403,96 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - адвокат за свідоцтвом № 27 від 21.08.2014 року

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № ББУ/ПУ268/ГК/15 від 18.12.2015 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррос Ексім" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 26 334 грн. 24 коп. суми основного боргу, 14 836 грн. 59 коп. - інфляційних, 1 223 грн. 13 коп. - 3% річних, судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 14-16/261-КП від 13.02.2014 року.

Відповідач позов не визнає ( відзив на позовну заяву від 25.05.2016 року за № б/н) посилаючись на те, що:

- адвокат не мав повноважень звернутися до суду, оскільки предметом договору не є надання правової допомоги щодо будь-якого стягнення;

- відповідач двічі платіжними дорученнями перераховував позивачу грошові кошти за поставлену продукцію: 29 травня 2014 року на суму 27384,67 грн., 27 серпня 2014 року на суму 26481, 02 грн., таким чином відповідачем загалом було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 53865,69 грн., загальна заборгованість складає 22766,58 грн. Позивачем безпідставно в розрахунках до позову зазначено суму основної заборгованості 26334,24 грн.

Позивачем 26.05.2016 року подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 26 334 грн. 24 коп. суми основного боргу, 16 277 грн. 57 коп. - інфляційних, 1 323 грн. 78 коп. - 3% річних.

Відповідачем подано заяву від 21.06.2016 року про розстрочення суми заборгованості строком на 6 місяців рівними частинами по 8 252 грн. 26 коп., щомісячно, починаючи з липня 2016 року, посилаючись на важкий матеріальний стан.

У судовому засіданні 21.06.2016 року в усному порядку відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив задовольнити клопотання від 21.06.2016 року про розстрочення заборгованості.

Ухвалою суду від 26.05.2016 року було продовжено строк вирішення спору до 29.06.2016 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2014 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 14-16/261-КП (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах передбачених Договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного характеру (надалі - Продукцію), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та якісним характеристикам, узгоджених Сторонами в Договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх специфікацій до вказаного Договору, але не повинна перевищувати 999 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 5.2 Договору ціна на продукцію, що постачається визначаються сторонами у відповідних специфікаціях до вказаного договору.

Сторонами була підписана Специфікація від 13 червня 2014 року до Договору №14-16/261-КП від 13.06.2014р. відповідно до якої покупець зобов'язувався здійснити розрахунок за цією Специфікацією на тридцятий календарний день з моменту поставки відповідної Продукції.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач здійснив поставку продукції, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №РН-00119 від 22.08.2014р., довіреність №219514/П від 14.08.2014 року на суму 26 334 грн. 24 коп. (а.с. 28-29)

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, у зв'язку з тим, що відповідачем оплата за поставлену продукцію не здійснена, сума основного боргу склала 26 334 грн. 24 коп., яка підтверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 323 грн. 78 коп. та інфляційних у розмірі 16 277 грн. 57 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 22.09.2014 року по 25.05.2016 року у розмірі 1 323 грн. 78 коп. та інфляційні у сумі 16 277 грн. 57 коп. (а.с. 65).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних на суму 1 323 грн. 78 коп. та інфляційних у розмірі 16 277 грн. 57 коп.., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 4200 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані копія договору про надання правової допомоги від 19.02.16р. № 19/02/16, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю ДП № 2835 (а.с. 34), акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг № 01 від 19.02.2016 року (а.с. 73), платіжне доручення № 49 від 19.02.2016 року (а.с. 75).

Водночас, відповідно до п. 5.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути 4 200 грн. витрат на послуги адвоката.

Що стосується клопотання Відповідача про розстрочку виконання рішення строком на шість місяців, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-яким конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних осіб та к і юридичних стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування клопотання, відповідач посилається на те, що державний бюджет не компенсував ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" у повному обсязі середній заробіток, який підприємство сплачувало працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, а відтак заборгованість державного бюджету перед відповідачем за 2014-2015 року складає 13,8 млн грн. У відповідача відсутня фінансова можливість вчасно проводити розрахунки, яка також обумовлена нестабільною ситуацією в країні. Таким чином одночасне перерахування коштів позивачу зможуть призвести до виникнення нових боргів, зокрема щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів, і в кінцевому результаті до можливого погіршення платоспроможності заявника та нестабільного стану у містах Дніпропетровської області Павлоград, Першотравенськ, Тернівка.

Крім того, заборгованість державних підприємств за рішеннями судів перед ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", а саме КП "Тернівське ЖКП", КП "Першотравенське ЖКП" складає 83,47 млн (із них 42,69 млн грн.. за рішеннями судів за період з 2008 року до 2014 року відкрито виконавчі провадження та 40,78 млн рішення судів за період з листопада 2014 року по січень 2015 року) та до теперішнього часу грошові кошти у виконання вказаних рішень судів на рахунки ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" ні боржниками, ні виконавчою службою не перераховувались, тобто рішення судів не виконуються.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання заборгованості на шість місяців.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОС ЕКСІМ" (49100, м. Дніпропетровськ, вул.. Мандриківська, 276, оф. 12, код ЄДРПОУ 36441185) 26 334 (двадцять шість тисяч триста тридцять чотири) грн. 24 коп. - основного боргу, 1 323 (одна тисяча триста двадцять три) грн. 78 коп. - 3% річних, 16 277 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 57 коп. - інфляційних, 4 200 (чотири тисячі двісті) грн.. 00 коп. - витрат на адвокатські послуги, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору, з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами строком на 6 місяців, починаючи з липня 2016 року зі сплатою платежів до останнього робочого дня кожного місяця:

Липень 2016 року - 8252 грн. 26 коп.

Серпень 2016 року - 8252 грн. 26 коп.

Вересень 2016 року - 8252 грн. 26 коп.

Жовтень 2016 року - 8252 грн. 26 коп.

Листопад 2016 року - 8252 грн. 26 коп.

Грудень 2016 року - 8252 грн. 29 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 29.09.2016 року.

Суддя С.П.Панна