Рішення

від 22.06.2016 по справі 910/9524/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016Справа №910/9524/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» стягнення заборгованості у розмірі 59 312 грн. 99 коп. Представники:

від Позивача: Кіщак К.Ю. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 59 312 грн. 99 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 21.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №25/13, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця оболонки для м'ясної промисловості, інгредієнти, та/або маркування ковбасної оболонки, а Покупець зобов'язався прийняти товар від Продавця та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар, що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» в розмірі 33 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» 3% річних у розмірі 1 382 грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 16 683 грн. 45 коп. та пеню у розмірі 8 247 грн. 29 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/9524/16, судове засідання призначено на 08.06.2016 року.

07.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.05.2016 року.

08.06.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 26.05.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 33 000,00 грн. за Договором №25/13 від 21.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2016 року відкладено розгляд справи на 22.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 22 червня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 15.06.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 08.06.2016 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22 червня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

21.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №25/13, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця оболонки для м'ясної промисловості, інгредієнти, та/або маркування ковбасної оболонки, а Покупець зобов'язався прийняти товар від Продавця та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим Договором.

У п.1.3 Договору зазначено, що право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Сума всіх накладних складає загальну суму Договору.

Відповідно до п.6.2 Договору Покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі не пізніше 30 календарних днів з моменту переходу права власності відповідно до п.1.3 цього Договору.

Даний Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 01.04.2014 р. В будь - якому випадку цей Договір є чинним до остаточного виконання Сторонами взаємних зобов'язань. (п.9.1 Договору)

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем зобов'язань, передбачених даним Договором, Продавець має право зобов'язати Покупця сплатити Продавцю пеню в розмірі 4% від суми простроченого платежу в місяць, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №25/13 від 21.03.2013 року Позивач передав у власність товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 244 від 15.04.2014 р. на суму 2 653 грн. 00 коп., №247 від 15.04.2014 р. на суму 5 680 грн. 90 коп., №404 від 12.06.2014 р. на суму 3 052 грн. 00 коп., №512 від 22.07.2014 р. на суму 4 183 грн. 70 коп., №781 від 25.11.2014 р. на суму 9 445 грн. 00 коп., №784 від 26.11.2014 р. на суму 1 328 грн. 00 коп., №23 від 16.01.2014 р. на суму 3 941 грн. 92 коп., №49 від 24.01.2014 р. на суму 8 906 грн. 84 коп., №86 від 06.02.2014 р. на суму 3 942 грн. 02 коп., №126 від 26.02.2014 р. на суму 14 877 грн. 00 коп., №182 від 14.03.2014 р. на суму 8 064 грн. 00 коп., №184 від 17.03.2014 р. на суму 8 469 грн. 20 коп., №191 від 19.03.2014 р. на суму 13 080 грн. 00 коп., №238 від 11.04.2014 р. на суму 3 100 грн. 00 коп., №275 від 24.04.2014 р. на суму 10 155 грн. 00 коп., №Автолюкс від 08.05.2014 р. на суму 5 929 грн. 02 коп., №316 від 14.05.2014 р. на суму 10 367 грн. 52 коп., №364 від 30.05.2014 р. на суму 5 956 грн. 80 коп., №675 від 03.10.2014 р. на суму 7 842 грн. 35 коп., проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» в розмірі 33 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» 3% річних у розмірі 1 382 грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 16 683 грн. 45 коп. та пеню у розмірі 8 247 грн. 29 коп.

18.01.2016 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 33 000 грн. 00 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 03.02.2016 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишений без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №25/13 від 21.03.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №25/13 від 21.03.2013 року Позивач передав у власність товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № 244 від 15.04.2014 р. на суму 2 653 грн. 00 коп., №247 від 15.04.2014 р. на суму 5 680 грн. 90 коп., №404 від 12.06.2014 р. на суму 3 052 грн. 00 коп., №512 від 22.07.2014 р. на суму 4 183 грн. 70 коп., №781 від 25.11.2014 р. на суму 9 445 грн. 00 коп., №784 від 26.11.2014 р. на суму 1 328 грн. 00 коп., №23 від 16.01.2014 р. на суму 3 941 грн. 92 коп., №49 від 24.01.2014 р. на суму 8 906 грн. 84 коп., №86 від 06.02.2014 р. на суму 3 942 грн. 02 коп., №126 від 26.02.2014 р. на суму 14 877 грн. 00 коп., №182 від 14.03.2014 р. на суму 8 064 грн. 00 коп., №184 від 17.03.2014 р. на суму 8 469 грн. 20 коп., №191 від 19.03.2014 р. на суму 13 080 грн. 00 коп., №238 від 11.04.2014 р. на суму 3 100 грн. 00 коп., №275 від 24.04.2014 р. на суму 10 155 грн. 00 коп., №Автолюкс від 08.05.2014 р. на суму 5 929 грн. 02 коп., №316 від 14.05.2014 р. на суму 10 367 грн. 52 коп., №364 від 30.05.2014 р. на суму 5 956 грн. 80 коп., №675 від 03.10.2014 р. на суму 7 842 грн. 35 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» за Договором купівлі - продажу №25/13 від 21.03.2013 року становить 33 000 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» в розмірі 33 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 33 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 27.12.2014 р. по 19.05.2016 р. у розмірі 1 382 грн. 25 коп. та інфляційні в розмірі 16 683 грн. 45 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором купівлі - продажу №25/13 від 21.03.2013 року за загальний період прострочки з 27.12.2014 р. по 19.05.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 382 грн. 25 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 27.12.2014 року по 19.05.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 16 683 грн. 45 коп. за загальний період прострочки з 27.12.2014 р. по 19.05.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 27.12.2014 р. по 27.06.2015 р. у розмірі 8 247 грн. 29 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 11.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем зобов'язань, передбачених даним Договором, Продавець має право зобов'язати Покупця сплатити Продавцю пеню в розмірі 4% від суми простроченого платежу в місяць, якщо інше не передбачено законом.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 27.12.2014 р. по 27.06.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 8 247 грн. 29 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 27.12.2014 року по 27.06.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 33 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 382 грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 16 683 грн. 45 коп. та пеня у розмірі 8 247 грн. 29 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОСТАР» (04074, м.Київ, ВУЛИЦЯ МОСТИЦЬКА, будинок 16/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 38392423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОПРАПОРНА, будинок 34, Ідентифікаційний код юридичної особи 37034187) заборгованість у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 25 (двадцять п'ять) коп., інфляційні у розмірі 16 683 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 45 (сорок п'ять) коп., пеню у розмірі 8 247 (вісім тисяч двісті сорок сім) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 червня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин