Постанова

від 23.06.2016 по справі 826/15307/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15307/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» - Кобець Тетяни Михайлівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає безпідставними висновки акта податкового органу про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бікей Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ПП «БК «Атріум Сервіс» і ТОВ «Айс Інженірінг» за період липень 2014 року. На переконання позивача реальність господарських операцій ТОВ «Бікей Сервіс» з його контрагентами-постачальниками робіт технічного обслуговування та ремонту обладнання на підставі письмового договору та товарів (холодоагент) на підставі усної угоди підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами. Вважає посилання контролюючого органу про відсутність у ПП «БК «Атріум Сервіс» і ТОВ «Айс Інженірінг» реальних можливостей для ведення господарської діяльності та спірних господарських операцій такими, що носять суб'єктивний характер та матеріалами перевірки не підтверджуються.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» - Кобець Тетяна Михайлівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Бікей Сервіс» (код ЄДРПОУ 39018827) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «БК Атріум Сервіс» (код ЄДРПОУ 38871786) і ТОВ «Айс Інженірінг» (код ЄДРПОУ 39154301) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 19.01.2015 року № 229/26-51-22-01/39018827, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем норм п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відбулось заниження показника задекларованого податку на додану вартість на суму 108440,00 грн. Епізод даного правопорушення перевіряючий пов'язує з фактами неправомірного врахування ТОВ «Бікей Сервіс» при визначенні об'єктів оподаткування податком на додану вартість сум витрат на придбання комплексу послуг і робіт з планового технічного обслуговування, гарантійного та позапланового ремонту обладнання у контрагента-постачальника ПП «БК «Атріум Сервіс» (на підставі договору від 20.05.2014 року № 15/05-14, обсяг операцій складає 596848,52 грн., в т.ч. ПДВ 99474,75 грн.) та товарів у ТОВ «Айс Інженірінг» (на підставі видаткових і податкових накладних, обсяг поставки складає 53792,70 грн., в т.ч. ПДВ - 8965,45 грн.). За результатами таких господарських операцій ТОВ «Бікей Сервіс» віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 108440,00 грн.

В ході здійснення документальної перевірки працівник ДПІ дійшла висновку про відсутність у ТОВ «Бікей Сервіс» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період липень 2014 року по господарських операціях з суб'єктами підприємницької діяльності ПП «БК «Атріум Сервіс» і ТОВ «Айс Інженірінг».

Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на наступних обставинах: 1) основним видом діяльності ПП «БК «Атріум Сервіс» згідно КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель. При цьому в ході аналізу даних податкової звітності, поданої цим підприємством до контролюючого органу, встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, автомобільний транспорт та устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності такого підприємства; 2) до ДПІ надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м Києві від 15.09.2014 року № 2125/26-59-22-08/38871786 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК «Атріум Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень і липень 2014 року, за даними якого задекларовані підприємством податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за вказані періоди підтвердити неможливо; 3) ТОВ «Бікей Сервіс» не надало до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Айс Інженірінг»; 4) надані ТОВ «Бікей Сервіс» до перевірки видаткові і податкові накладні від імені ТОВ «Айс Інженірінг» підписані ОСОБА_3, який також підписував подану товариством податкову звітність. При цьому згідно реєстраційних даних АІС «Податковий блок» встановлено, що на дату складання акта перевірки директором і головним бухгалтером ТОВ «Айс Інженірінг» є ОСОБА_4 Крім того, податковий кредит ТОВ «Айс Інженірінг» за липень 2014 рку був сформований за рахунок постачальника ТОВ «Култрейд», який не є імпортером та натомість придбавав холодоагент (фреон) у ТОВ «Айс Інженірінг». В жовтні 2014 рку ТОВ «Айс Інженірінг» подало уточнюючий розрахунок липень 2014 року, де уточнила відомості про контрагента-постачальника ТОВ «Култрейд», шляхом заміни його на ТОВ «С.К.М.», та зменшило розмір податкового кредиту на 422938,17 грн.

19.02.2015 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла спірне у справі податкове повідомлення-рішення за № 0000782201 (форми «Р»), яким визначила ТОВ «Бікей Сервіс» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135550,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 року № 0000782201 було залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 08.05.2015 року № 7599/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 16.07.2015 року № 14784/6/99-99-10-01-01-25.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а сааме: Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правова позиція по даному питанню висловлена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 за змістом якого за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

Аналіз вищевикладених норм Закону та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

За змістом ухвал Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Бікей Сервіс» (Замовник/Покупець) і суб'єктами підприємницької діяльності ПП «БК «Атріум Сервіс» (Виконавець) та ТОВ «Айс Інженірінг» (Постачальник) було укладено письмову та усну угоду, а саме:

- договір технічного обслуговування та ремонту № 15/05-14 від 20.05.2014 року, за умовами якого Виконавець за завданням Замовника надає і виконує комплекс послуг і робіт, визначених п 1.2 Договору (а саме: планове технічне обслуговування обладнання; позаплановий ремонт обладнання за замовленнями Замовника; гарантійний ремонт обладнання; контроль експлуатації обладнання, техніки безпеки при роботі на обладнанні, експлуатації комунікацій, будівель та споруд; поточний ремонт всередині і ззовні торгових майданчиків за замовленнями Замовника), на умовах і в порядку, передбачених цим Договором і Додатками до нього, а Замовник, в свою чергу, - приймає надані/виконані послуги/роботи а оплачує їх. Відповідно до п. 2.1, 2.2 і 2.7 Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в актах виконаних робіт (наданих послуг), підписаних протягом дії Договору. Щомісячна вартість послуг/робіт по Договору складається з абонентської плати за надані/виконані послуги/роботи, плати за поточний ремонт всередині і ззовні торгових майданчиків за замовленнями Замовника згідно заявки, плати за запасні частини та матеріали, які використані Виконавцем під час надання/виконання послуг/робіт, плати за орендоване Замовником обладнання (підмінний фонд). Замовник оплачує надані/виконані послуги/роботи на підставі отриманого від Виконавця рахунку-фактури або акта виконаних робіт (наданих послуг). Згідно п. 3.1, 3.2 і 3.4 даного Договору повідомлення Виконавця про необхідність проведення позапланового ремонту обладнання та поточного ремонту всередині і ззовні торгових майданчиків Замовника, здійснюється Замовником шляхом надсилання Виконавцю відповідного замовлення. Надсилання (розміщення) замовлень Замовником та обробка і закриття замовлень Виконавцем здійснюється через Диспетчерський центр Замовника. Виконавець, отримавши замовлення від Замовника, направляє Замовнику на визначену електронну адресу повідомлення про прийняття замовлення. Також у п. 6.1 Договору сторонами передбачено, що кожна з наданих Виконавцем послуг оформлюється нарядом-замовленням на надання послуг, а кожна з виконаних виконавцем робіт - нарядом-замовленням на виконання робіт. Такі наряди-замовлення підписуються з боку Виконавця - відповідальною особою Виконавця, з боку Замовника - відповідальними особами торгового майданчика, і завіряються штампом відповідного торгового майданчика. Крім того, положеннями п. 5 Договору передбачено можливість залучення Виконавцем до надання/виконання послуг/робіт субпідрядників. У даному випадку Виконавець зобов'язаний обґрунтувати Замовнику необхідність їх залучення, та до моменту початку надання/виконання послуг/робіт субпідрядниками Виконавець повинен погодити всі дії таких субпідрядників із Замовником;

- усну угоду щодо поставки ТОВ «Айс Інженірінг» протягом липня 2014 року на адресу ТОВ «Бікей Сервіс» товарів (холодоагентів), всього на загальну суму 53792,7 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пояснень позивача, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Бікей Сервіс» здійснює господарську діяльність з ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтажу машин і устаткування, ремонту і технічного обслуговування електронного та оптичного устаткування, ремонту і технічного обслуговування електричного устаткування. Зокрема, на обслуговуванні товариства перебуває 56 торгових площадок суб'єктів господарської діяльності з промисловим холодильним обладнанням, в тому числі «Фудмаркет», «Фудмережа», «Новус» та «Альвар». У зв'язку з цим до надання таких послуг і робіт на договірних засадах були залучені треті особи - субпідрядники ПП «БК «Атріум Сервіс» і ТОВ «Айс Інженірінг». Результати робіт (послуг), виконаних/наданих ПП «БК «Атріум Сервіс», та придбаний у ТОВ «Айс Інженірінг» холодаген використано позивачем при наданні послуг з обслуговування промислового устаткування, що належать переліченим вище клієнтам-замовникам.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаними договором технічного обслуговування та ремонту та усної угоди з поставки товарів позивач надав суду копії наступних документів:

- додатків до договору від 20.05.2014 року № 15/05-14, а саме - Додатку 1 «Перелік заходів з обслуговування кожного виду обладнання та періодичність проведення заходів для кожного виду обладнання», Додатку № 2 «Категорії несправностей, строки реагування та строки усунення несправностей», Додатку № 3 - де замість видів та вартостей ремонтних робіт, як то визначено п. 1.2.5 Договору, наведені адреси торгових майданчиків Замовника;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг). Згідно цих актів Виконавцем (ПП «БК «Атріум Сервіс») були проведені роботи з «ТО обладнання» у містах Київ, Севастополь, ремонту технологічного обладнання супермаркетів «Велика кишення» згідно викликів, ремонту технологічного обладнання супермаркетів Новус згідно викликів, ремонту технологічного обладнання супермаркетів Новус згідно екстреного часу реагування;

- податкових накладних всього на загальну суму 596847,51 грн. (в т.ч. ПДВ 99 474,55 грн.), виписаних від імені ПП «БК «Атріум Сервіс» на користь позивача;

- видаткових накладних всього на загальну суму 53792,7 грн. (в т.ч. ПДВ 8965,45 грн.) щодо поставки ТОВ «Айс Інженірінг» товарів (холодоагент (фреон) в асортименті в обсязі 844,2 кг. Зі змісту таких видаткових накладних вбачається, що вони були складені на підставі рахунків-фактур;

- податкових накладних всього на загальну суму 53792,7 грн. (в т.ч. ПДВ 8 965,45 грн.), - виписаних від імені ТОВ «Айс Інженірінг» на користь позивача;

- платіжних доручень ТОВ «Бікей Сервіс» та виписок банку з відомостями про перерахування позивачем коштів на користь ПП «БК Атріум Сервіс» в сумі 602654,12 грн. в якості оплати послуг та на користь ТОВ «Айс Інженірінг» в сумі 61951,20 грн. в якості оплати за товар. Перерахування коштів за товар здійснювалося на підставі рахунків-фактур.

- роздруківки електронної таблиці, що ідентифікується позивачем як реєстр заявок за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, де наведена інформація за критеріями «номер», «дата», «адресс», «номер террасофт», «тип обородувания», «причина».

Додатково на підтвердження наявності економічної обґрунтованості укладення спірних договорів подав до суду наступні документи: копії договорів про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту обладнання, укладених між ТОВ «Бікей Сервіс» (як виконавцем) з замовниками ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Фудмережа», з додатками до таких договорів; нарядів-замовлень та нарядів на проведення робіт, оформлених ТОВ «Бікей Сервіс» як виконавцем робіт за договорами із замовниками.

Виходячи зі зміст вказаних документів, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені первинні документи та пояснення позивача не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «БК «Атріум Сервіс» і ТОВ «Айс Інженірінг» з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що за змістом вказаного вище акта перевірки відповідачем не було встановлено факту невідповідності первинних документів позивача за своєю формою вимогам чинного законодавства України.

Також висновок про дефекти форми первинної документації позивача відсутній і в Рішенні Головного управління ДФС у м. Києві від 08.05.2015 року № 7599/10/26-15-10-05-35, та в Рішенні Державної фіскальної служби України від 16.07.2015 року № 14784/6/99-99-10- 01-01-25.

Судом першої інстанції було встановлено, що основними видами господарської діяльності ТОВ «Бікей Сервіс» є ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Колегією суддів встановлено, що спірні господарські операції здійснено ТОВ «БІКЕЙ СЕРВІС» з ПП «БК АТРІУМ СЕРВІС» та ТОВ «АЙС ІНЖЕНІРІНГ» при наданні наступних послуг.

У вказаний в акті перевірки період позивачем було виконано 585 заявок на проведення ремонтів та здійснення обслуговування промислового обладнання, у т.ч. із залученням субпідрядних організацій, реєстр яких було подано суду першої інстанції.

При цьому, здійснення господарських операцій з ПП «БК АТРІУМ СЕРВІС» та ТОВ «АЙС ІНЖЕНІРІНГ» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, в т.ч. договором, актами виконаних робіт, податковими накладними. Зауваження щодо їх невідповідності вимогам чинного законодавства відповідачем в акті перевірки наведено не було.

Придбані товари, зокрема, комплектуючі (холодаген) були використані в власній господарській діяльності ТОВ «БІКЕЙ СЕРВІС» шляхом їх подальшого застосування при наданні послуг з обслуговування промислового устаткування, зокрема, за Договором № 04/03/14 про надання послуг абонентського технічного обслуговування обладнання від 01.03.2014 року, укладеного з ТОВ «НОВУС УКРАЇНА», за Договором № 01/09/13 на технічне обслуговування та ремонт від 01.09.2013 року, укладеного з ТОВ «ФУДМЕРЕЖА», за Договором № 035 технічного обслуговування та ремонту від 01.06.2014 року, укладеного з ТОВ «ТЕРМИНАЛ-М».

На виконання умов вищевказаних договорів, у відповідності до нарядів на проведення робіт, що долучені до матеріалів справи, ТОВ «БІКЕЙ СЕРВІС» було використано 882.9 кг холодоагента.

Згідно розрахункових документів (виписки по рахунку та платіжні доручення) здійснено оплату загальним обсягом 551166,45 грн. (497 373,75 грн. за ремонт та технічне обслуговування на користь ПП «БК АТРІУМ СЕРВІС»; 53 792,70 грн. за холодоагент на користь ТОВ «АЙС ІНЖЕНІРІНГ»).

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи та встановлені фактичні обставини справи свідчать про наявність зв'язку первинних документів із господарською діяльністю ТОВ «БІКЕЙ СЕРВІС».

Щодо інших документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних правочинів колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що на виконання вимог ч. 5 ст. 11 КАС України судом першої інстанції не було витребувано у позивача документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних правочинів (договору, угоди), а також не було запропоновано позивачу подати їх самостійно.

Щодо висновку суду першої інстанції про обґрунтованість доводів відповідача про нереальність спірних господарських операцій колегія суддів зазначає наступне.

Здійснення господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може грунтуватися на припущеннях.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, товарно-транспортні накладні, на відсутність яких посилається податковий орган, є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, слугують підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договорами перевезення згідно ст. 909 Цивільного кодексу України.

На думку колегії суддів, первинні документи, наданні позивачем податковому органу під час перевірки, у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства.

На момент складання податкових накладних ПП «БК АТРІУМ СЕРВІС» та ТОВ «АЙС ІНЖЕНІРІНГ» були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування контрагента за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Право платника податку на податковий кредит законодавство не ставиться в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Водночас дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідно до п. 21.1.1 ст. 21 Податкового кодексу України Посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством у пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, за змістом якої, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обгрунтовано).

Отже, ст. 201 ПК України не містить імперативних приписів про неприйняття податкових накладних у зв'язку з неперебуванням контрагента за юридичною адресою, а також від добросовісності ведення ним господарської діяльності.

Крім того , відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої стаггі 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Правова позиція по даному питанню викладена у Постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року по справі № 21-259а14, за змістом якої системний аналіз податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Також практика Європейського суду з прав людини засвідчує, що за принципом індивідуальної відповідальності платника податків добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення допущені його контрагентом.

Зокрема, в рішенні від 09.01.2007 року (справа «Інтерсплав проти України») було констатовано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Також висновки, що захищають принцип індивідуальної відповідальності платника містяться у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2010 року у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» та у рішенні від 22.01.2009 року в справа «Булвес АД проти Болгарії».

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про не доведення реального здійснення позивачем спірних господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, неправильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову, а тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» - Кобець Тетяни Михайлівни - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бікей Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.02.2015 року № 0000782201 (форми «Р»).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 29.06.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.