Постанова

від 30.06.2016 по справі 826/18262/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18262/15 Головуючий у 1-й інстанції Шулежко В.П.

Суддя-доповідач Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Бабенка К.А.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ВСК Іншуранс Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «ВСК Іншуранс Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 178/2655-22-87 від 23 червня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «ВСК Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 35689942) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, про що складено акт перевірки № 75/26-55-22-07/35689942 від 29 травня 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки, відповідач дійшов до висновку, що в порушення п. 39.1 ст. 39, абз. 5 п. 153.8 ст. 153 ПК України позивачем занижено доходи від реалізації цінних паперів на загальну суму 5 400 000,00 грн., у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 1 134 000,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 178/2655-22-87 від 23 червня 2015 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 1 134 000,00 грн. за основним платежем та на 283 500,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «ВСК Іншуранс Груп» зареєстровано в якості юридичної особи 10 січня 2008 року, взято на облік в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з 11 квітня 2008 року, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 серпня 2015 року.

28 лютого 2012 року між ПрАТ «ВСК Іншуранс Груп» (продавець) та громадянином України ОСОБА_4 (покупець), в інтересах та від імені якого на підставі договору доручення № БД-1202/140 від 28 лютого 2012 року діє повірений - ПрАТ «Альтера Фінанс» (ліцензія ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, брокерської діяльності серія АГ № 579905 від 14 вересня 2011 року) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1202/141, за змістом якого продавець зобов'язувався передати цінні папери у власність покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти їх та сплатити вартість цінних паперів у розмірі та в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору, загальна сума договору складає 600 000,00 грн.

Зокрема, продажу підлягали такі цінні папери: вид ЦП, форма випуску - акція проста іменна; форма існування - бездокументарна; емітент ЦП - ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», код ЄДРПОУ - 31650052; номінальна вартість одного ЦП - 10,00 грн.; кількість ЦП - 600 000 штук; загальна вартість ЦП - 600 000 грн.

21 березня 2012 року сторони договору підписали акт прийому-передачі цінних паперів, відповідно до якого ПрАТ «ВСК Іншуранс Груп» (продавець) передав, а гр. України ОСОБА_4 (покупець) прийняв перераховані прості іменні акції в кількості 600 000 штук.

23 березня 2012 року сторонами підписано акт виконаних зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1202/141 від 28 лютого 2012 року.

Як зазначено в акті перевірки, на рахунок ПрАТ «ВСК Іншуранс Груп» зараховано 600 000,00 грн., сплачених ОСОБА_4 на виконання умов вказаного договору.

Також, в акті перевірки встановлено, що вказані акції було придбано ПрАТ «ВСК Іншуранс Груп» в грудні 2007 року у фізичної особи ОСОБА_5 відповідно до договору № 6 від 17 грудня 2007 року, а саме: пакет акцій у кількості 600 000,00 штук було придбано за 6 000 000,00 грн., номінальною вартістю однієї акції - 10 грн.

Отже, як вказується ДПІ, придбання даних акцій в кількості 600 000 шт. відбувалось по ціні 10 грн. за 1 шт. (тобто по номінальній ціні), а реалізація даної кількості акцій здійснювалась по ціні 1 грн. за 1 шт., різниця складає 5 400 000,00 грн., а відтак, за висновком ДПІ, при визначені звичайної (ринкової) ціни дані операції призвели до заниження позивачем об'єкта оподаткування по операціям з цінними паперами в сумі 5 400 000,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено у п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, ст. 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин (здійснення позивачем реалізації цінних паперів у 2012 році) вказана норма ПК України ще не набрала чинності, а відтак, враховуючи приписи статті 58 Конституції України, її положення не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, які існували до набрання нею чинності.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчий стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до абз. 1, 5 п. 153.8 ст. 153 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для цілей цього підпункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що в разі надання податковим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податку податкового правопорушення, саме на платника податків покладається обов'язок спростовувати обґрунтовані доводи податкового органу.

Отже, за змістом процесуального закону платник податків повинен підтвердити належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 КАС України доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків.

Водночас, позивачем не доведено належними доказами у справі правомірність заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування від реалізації цінних паперів на загальну суму 5 400 000,00 грн., та відповідно заниження податку на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 1 134 000,00 грн.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно та обґрунтовано винесено податкове повідомлення-рішення № 178/2655-22-87 від 23 червня 2015 року, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено, що позивачем було занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування від реалізації цінних паперів на загальну суму 5 400 000,00 грн., у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 1 134 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВСК Іншуранс Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «ВСК Іншуранс Груп» відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлений 30 червня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді К.А. Бабенко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Бабенко К.А

Літвіна Н. М.