Постанова

від 15.03.2007 по справі 1/506-11/138 (1/622-27/221, 1/224-15/111)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/506-11/138 (1/622-27/221, 1/224-15/111)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 березня 2007 р.                                                                                   № 1/506-11/138 (1/622-27/221, 1/224-15/111)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М., Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритомуза участю представника позивача:касаційну скаргусудовому засіданні у м. КиєвіПравосудька О.М.Закритого акціонерного товариства "Бродинафтопродукт"

 на постанову  від 30.10.2006

 Львівського апеляційного  господарського суду

 у справі№ 1/506-11/138 1/622-27/221 (1/224-15/111)

 господарського судуЛьвівської області

 за позовомЗакритого акціонерного товариства "Бродинафтопродукт"

 доВідкритого акціонерного товариства "Львівнафтопродукт"

 проусунення перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні майном власнику шляхом повернення в натурі безпідставно набутого майна

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 15.02.2007 оголошувалась перерва до 15.03.2007.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2004 року закрите акціонерне товариство "Бродинафтопродукт" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Львівнафтопродукт" про усунення перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні майном власнику шляхом повернення в натурі безпідставно набутого майна.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2006 у справі № 1/506-11/138 1/622-27/221 (1/224-15/111) позов задоволено. Зобов`язано відповідача усунути перешкоди в володінні, користуванні і розпорядженні майном позивача, шляхом повернення від відповідача позивачеві в натурі безпідставно набутого майна, а саме: зазначені в акті від 10.03.1999 нафтопродукти, пально-мастильні матеріали: бензин А-95 вагою 5732 кг, бензин А-76 вагою 46426 кг, дизпаливо вагою 4451 кг, масло М8В вагою 2680 кг, масло МЮГ вагою 5754 кг, масло Індустріальне І 20 А вагою 23233 кг, масло ТЕП-15 вагою 365 кг, салідол вагою 1295 кг, смазку 1/13 вагою 16 кг, літол вагою 8,6 кг, фіол вагою 60,6 кг, Супрекс 5х40 (1 л) в кількості 4 банки, які є речами, визначеними родовими ознаками, а тому є замінними; каністри (10 л) –7 шт., а також все майно за переліком, зазначеним в сальдовій відомості по матеріальному обліку станом на 20.03.1999, тобто безпідставно набуте майно, що знаходиться в чужому незаконному володінні та зберігається (повинно зберігатися) в резервуарах, на складах та на території нафтобази, що знаходиться  за адресою м. Броди, вул. Й.Ротта, 21, або в будь-якому іншому місці, в майні, повернутому відповідачу 26.03.1999 позивачем відповідно до рішення арбітражного суду Львівської області від 26.02.1999 у справі № 1/1283-10/347, яким задоволено позов ВАТ "Львівнафтопродукт" до ЗАТ "Бродинафтопродукт", ухвали арбітражного суду Львівської області від 12.03.1999 у цій же справі, або в майні, що хоч і не є предметом позову у справі № 1/1283-10/347, але є власністю ВАТ "Львівнафтопродукт", оскільки пально-мастильні матеріали, нафтопродукти є речами, визначеними родовими ознаками, а тому є замінними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006, за тією ж справою, вищезазначене рішення скасовано та прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 30.10.2006, а рішення суду першої інстанції від 20.07.2006 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 33, 101, 104 ГПК України, ст.ст. 328, 391 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, просив повернути належне йому майно, яке було безпідставно набуте відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не довів суду своє право власності на зазначений ним перелік майна, а відтак не довів суду підстав виникнення в нього права згідно ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З такими висновками суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням арбітражного суду Львівської області від 26.02.1999, постановленим у справі № 1/1283-10/347, було задоволено позов ВАТ “Львівнафтопродукт” до ЗАТ “Бродинафтопродукт”. Цим рішенням договір фінансової оренди майна, який був укладений між сторонами 27.10.1997, та відповідні доповнення до нього визнано недійсними та зазначено про проведення реституції.

Ухвалою цього ж суду від 12.03.1999, постановленою за цією ж справою, ЗАТ “Бродинафтопродукт”, як орендаря майна за договором, було зобов`язано повернути товариству “Львівнафтопродукт” це майно у відповідні терміни, а останнє, у цьому ж зв`язку, мало перерахувати позивачу усі грошові кошти, які були отримані від нього на виконання визнаного недійсним договору оренди.

Ухвалою від 10.08.1999, постановленою за цією ж справою, арбітражний суд Львівської області задовольнив заяву товариства “Бродинафтопродукт” про примусову передачу йому майна, що є його власністю і фактично знаходиться на зберіганні в ЗАТ “Львівнафтопродукт” серед того майна, яке було повернуто позивачем на підставі ухвали господарського суду від 12.03.1999. На виконання цієї ухвали судом було видано наказ.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що наданий позивачем односторонньо складений акт інвентаризації від 10.03.1999 та сальдову відомість від 20.03.1999 не можуть бути визнані належними доказами, оскільки вони не завірені, не погоджені відповідачем та повністю ним заперечуються.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищезазначені вимоги, твердження апеляційного суду про те, що наданий у цьому ж зв`язку позивачем акт є неналежним, не відповідає дійсності, оскільки він має безпосереднє відношення до встановлення повноти фактичних обставин справи.

Зі змісту зазначеного акта, який був складений 10.03.1999, який був також предметом дослідження судом у справі № 1/1283-10/347, вбачається, що за взаємною згодою сторін були комісійно визначені кількісні показники належного ЗАТ "Бродинафтопродукт", власнику неповернутого майна, зокрема, нафтопродуктів, пально-мастильних матеріалів. Крім того, посилання суду на те, що акт підписаний односторонньо не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається із змісту цього ж акту, в ньому є посилання на те, що він підписаний комісійно, і у цьому ж зв`язку, залишились неспростовними твердження позивача про те, що в склад комісії входили працівники відповідача.

Згідно фактичних обставин справи, які були встановлені обома судами, на протязі 1999-2002 років виконавчою службою на підставі ухвали господарського суду від 10.08.1999 передавалось товариству "Бродинафтопродукт" певне майно, яке знаходилось на території та складах ВАТ "Львівнафтопродукт", про що державним виконавцем у кожному випадку такої передачі складався відповідний акт.

Вищенаведених обставин апеляційний суд належним чином не перевірив, відповідні документи виконавчого провадження не витребував і, як наслідок, не встановив яке саме майно та у якій кількості було передано позивачу протягом 1999-2002 років у вищенаведеному порядку і чи сполучаються ці обставини із предметом вимог, заявлених позивачем по цій справі.

У цьому ж зв`язку суд першої інстанції, який при вирішенні справи дійшов до протилежних висновків, встановивши, що протягом 1999-2002 років відповідач на підставі ухвали господарського суду від 10.08.1999 повертав позивачу певне майно, в свою чергу зазначених обставин також не перевірив і постановив рішення про повернення позивачу майна, яке перебувало у відповідача станом на 1999 рік.

Наведене, відповідно до ст. 11110 ГПК України, дає підстави для скасування постановлених по справі судових рішень. Оскільки фактичні обставини справи, як про це вже зазначалось вище, попередніми судовими інстанціями встановлені не були, Вищий господарський суд не знаходить можливим постановити по справі нове рішення.

У цьому зв`язку справа має бути передана на новий розгляд.

В ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, на підставі наданих по справі доказів, та з врахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2006, а також в цій постанові, з`ясувати фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Бродинафтопродукт" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2006, рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2006 у справі № 1/506-11/138 1/622-27/221 (1/224-15/111) скасувати.

Справу передати до господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.