Ухвала

від 13.06.2016 по справі 2а-2006/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2016 р. м. Київ К/800/50572/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Веденяпіна О.А.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

представника позивача Левченка Д.Ю.

представника відповідача Макаренка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014

у справі № 2а-2006/09/2670

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до 1. Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників;

2. Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.03.2014 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з великими платникам податків від 06.02.2009 № 0000214110/0 та № 0000224110/0.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача-1 у справі - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена документальна невиїзна перевірка структурного підрозділу НЕК «Укренерго» - Кримської електроенергетичної системи ДП «НЕК «Укренерго» за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 17.11.2008 № 8350/23-2/23451584. На підставі акта перевірки складено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2009 № 0000214110/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1935943,75 грн., в т.ч. в сумі 967971,88 грн. за основним платежем та в сумі 967971,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за 2006 рік витрат в загальній сумі 3871887,50 грн. за операціями з придбання Кримською електроенергетичною системою ДП НЕК «Укренерго» у МЧП «Асео» енергетичного обладнання.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2009 № 0000224110/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1163363Ю24 грн., в т.ч. в сумі 775575,49 грн. за основним платежем та в сумі 387787,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки перевірки про порушення вимог пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2006 року податку на додану вартість в загальній сумі 775575,49 грн. за тими самими операціями з придбання Кримською електроенергетичною системою ДП НЕК «Укренерго» у МЧП «Асео» енергетичного обладнання.

Такі висновки обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду АРК від 10.06.2008 у справі № 2-16/3018-2008, яке набрало законної сили з 10.06.2008, визнано недійсним статут МЧП «Ассо» та свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи. З 10.06.2008 скасовано державну реєстрацію та виключено з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України МЧП «Ассо». Посилаючись на ці обставини, податковий орган вважає, що всі первинні документи, складені щодо операцій з МЧП «Ассо», не мають юридичної значимості.

Визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначальними умовами для формування валових витрат і податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції у межах господарської діяльності, що спричиняє реальні зміни майнового характеру та підтверджується первинними документами. При цьому суд дослідив первинні документи щодо господарських операцій та оцінив їх як такі, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XII. Зокрема суд оцінив договори поставок та специфікацій до них, накладні, акти про прийняття устаткування, витратні накладні та податкові накладні. Суд також взяв до уваги акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, фотозображень обладнання, висновок судово-економічної експертизи, згідно з яким висновки, викладені в акті перевірки, про допущені порушення, не підтверджуються. Суд встановив, що придбане обладнання було змонтовано при будівництві об'єктів позивача - ПС 220 кВ «Феодосійське», ПС 220 кВ «Бахчисарай», ПС 330 220 кВ «Сімферопольська», ПС 330 кВ «Джанкой», початкова вартість яких була збільшена з подальшим нарахуванням амортизації. На час вчинення господарських операцій МЧП «Ассо» мало правоздатність та статус платника податку на додану вартість. Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009 у справі № 2-16/3018-2008 рішення Господарського суду АРК від 10.06.2008 скасовано. Обставини щодо фінансово-господарської діяльності МПП «Ассо» з іншими суб'єктами господарювання протягом 2006 року в межах кримінального чи іншого судочинства предметом розгляду не були.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що переміщення товару не підтверджується прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, довіреностями на матеріально-відповідальних осіб, а також з того, що акти про прийняття устаткування містять певні дефекти при їх заповненні.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а платником податку на додану вартість податкового кредиту - положень п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Аналіз положень зазначених норм законів дає підстави для висновку, що право на валові витрати та податковий кредит виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування валових витрат і податкового кредиту з фактом придбання товарів та послуг з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку валових витрат та податкового кредиту має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам кожному окремо та у їх сукупності.

Перелік таких документів не є обмеженим. Складання первинного документа у формі прибуткової накладної не є обов'язковим, тому документування надходження і оприбуткування товару може здійснюватися також і в іншій формі.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує суд апеляційної інстанції в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій з поставки товару, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Зазначення в одному з актів про прийняття устаткування відправником «АББ ЛТД», а постачальником - МЧП «Ассо», не є обставино, яка безумовно свідчить про відсутність постачання товару МЧП «Ассо», адже між «АББ ЛТД» та МЧП «Ассо» могли існувати договірні відносини щодо транспортування товару. Однак підстави для покладення на позивача обов'язку доводити цю обставину відсутні, оскільки останній не є учасником зазначених відносин.

З метою дослідження фактичного придбання, приймання товарів у межах господарської діяльності необхідно було аналізувати договірні умови поставки, мету придбання, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема тим, які досліджувалися судом першої інстанції.

Так, пунктом 3.2 договорів передбачено, що приймання обладнання здійснюється шляхом акта приймання-передачі та видаткової і податкової накладних. Оформлення господарської операції такими документами не заборонено законодавством.

Суд апеляційної інстанції цього не виконав та не спростував оцінки суду першої інстанції дослідженим первинним документам.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Також суд має з'ясувати, чи порушувалося кримінальне провадження щодо осіб, причетних до створення МЧП «Ассо» тощо та результат такого провадження.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

О.А. Веденяпін