Рішення

від 01.07.2016 по справі 903/350/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2016 р. Справа № 903/350/16

за позовом Державного комунального підприємства В«ЛуцьктеплоВ» , м.Луцьк

до Громадської організації В«Автомобільний клуб інвалідів В«Поршень ВолиніВ» , м.Луцьк

про стягнення 2 848, 51 грн.

Суддя Пахолюк В.А.

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. № 2543/08 від 01.06.2016 р.,

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні з 29.06.2016 р. до 01.07.2016 р. було оголошено перерву для долучення позивачем додаткових доказів у справі.

Суть спору:

Позивач ОСОБА_2 комунальне підприємство В«ЛуцьктеплоВ» , звернувшись до суду з позовом та заявою про зменшення позовних вимог від 01.07.2016 р. просить стягнути з відповідача - Громадської організації В«Автомобільний клуб інвалідів В«Поршень ВолиніВ» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в сумі 2 848, 51 грн.

Зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається вказана заява, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 2 848, 51 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на укладений між сторонами договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 4-256 від 28.01.2015 р. відповідно до умов якого позивач поставляв відповідачу теплову енергію. За період з жовтня 2014 р. по квітень 2016 р. всього надано послуг теплопостачання на суму 14 848, 51 грн., що підтверджує відповідними рахунками на оплату № 707 від 29.01.2015 р., № 110 від 13.02.2015 р., № 83 від 17.03.2015 р., № 177 від 27.04.2015 р., № 306 від 29.10.2015 р., № 66 від 17.11.2015 р., № 120 від 17.12.2015 р., № 511 від 26.01.2016 р., № 77 від 13.02.2016 р., № 1206 від 17.03.2016 р., № 385 від 18.04.2016 р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг станом на 01.07.2016 р. у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 848, 51 грн.

Представником позивача в судовому засіданні до матеріалів справи долучено гарантійний лист відповідача про наміри добровільного погашення суми основного боргу. Відповідач заперечень по суті та предмету спору не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвали суду).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали по справі, заслухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

28.01.2015 р. між ОСОБА_2 комунальним підприємством В«ЛуцьктеплоВ» (Теплопостачальна організація) та Громадською організацією В«Автомобільний клуб інвалідів В«Поршень ВолиніВ» (Споживач) було укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1-256.

Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач - прийняти, оплатити її та дотримуватись передбаченого режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Пунктом 6.1. договору обумовлено, що даний договір вступає в силу з 23 жовтня 2014р. і діє безстроково.

Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показниками приладу комерційного обліку теплової енергії (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору Споживач оплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку, які надаються Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в Теплопостачальну організацію.

Тариф на момент укладення Договору за 1 Гкал теплової енергії становив 1164,54 грн. (без ПДВ).

У відповідності до п. 2.2.13 Договору Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу Теплопостачальної організації штрафні санкції.

Сторони погодили, що рахунок на відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії (п.3.2. Договору).

Споживач зобов'язується щомісячно сплачувати за теплову енергію, остаточний розрахунок проводиться до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається Споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у договорі адресою до 25-го числа (включно) розрахункового місяця (п. 3.3. договору).

З наданих суду доказів вбачається, що взяті на себе зобов'язання позивач виконав в повному обсязі.

На виконання умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1-256 від 28.01.2015 р. позивачем за період з жовтня 2014 р. по квітень 2016 р. було надано відповідачу послуги теплопостачання на загальну суму 14 848, 51 грн., що підтверджується відповідними рахунками на оплату № 707 від 29.01.2015 р., № 110 від 13.02.2015 р., № 83 від 17.03.2015 р., № 177 від 27.04.2015 р., № 306 від 29.10.2015 р., № 66 від 17.11.2015 р., № 120 від 17.12.2015 р., № 511 від 26.01.2016 р., № 77 від 13.02.2016 р., № 1206 від 17.03.2016 р., № 385 від 18.04.2016 р.

Відповідачем оплата одержаних послуг здійснена частково. Станом на 01.07.2016 р. у нього перед позивачем існує заборгованість в сумі 2 848, 51 грн.

Відповідачем не було надано заперечень щодо факту отримання від позивача вказаних послуг. Водночас, доказом схвалення та визнання договірних відносин з ДКП «Луцьктепло» є часткова оплата ним вартості послуг.

Крім того, факт отримання від позивача послуг по теплопостачанню та існування заборгованості підтверджується гарантійним листом відповідача про наміри добровільного погашення суми основного боргу.

Існування зазначеного боргу підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Судом встановлено, що між сторонами зобов'язання виникли з договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 1-256 від 28.01.2015 р.

Як визначено ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, судовий збір в сумі 119,86 грн. відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.

Разом з тим, у зв'язку з зменшенням позивачем розміру позовних вимог, враховуючи клопотання позивача від 30.06.2016 р., у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету 1 258, 14 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 27 від 16.05.2016 р.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Автомобільний клуб інвалідів «Поршень Волині» (Волинська обл., м.Луцьк, пр. Соборності, 6/140, код ЄДРПОУ 38930525) на користь

Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43005, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Гулака - Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925, на рахунок із спеціальним режимом використання п/р 260373064070) 2 848, 51 грн. заборгованості та 119,86 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з Державного бюджету Державному комунальному підприємству «Луцьктепло» (43005, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Гулака - Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 1 258, 14 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 27 від 16.05.2016 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Повне рішення складено 01.07.2016 р.

Суддя Пахолюк В.А.