Рішення

від 29.06.2016 по справі 909/484/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 р. Справа № 909/484/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного малого підприємства "Оріон", с. Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78736

до відповідача: Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, вул. І.Франка,20, смт. Верховина, Івано-Франківська область, 78700

про стягнення заборгованості в сумі 2281893,24 грн.

за участю:

від позивача: не з"явилися;

від відповідача: ОСОБА_1 - завідувач юридичного сектору, довіреність від 23.06.16р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Оріон" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 2281893,24 грн., з яких: 2071451,15 грн. інфляційних та 210442,09 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.06.16 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.06.16.

Представник позивача в засідання суду нез"явився, направив суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, заявлені позовні вимоги підтримав повністю. В обгрунтування позовних вимог посилається на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.12 у справі 5010/1523/2012-3/95, яке відповідач не виконав, в зв"язку з чим нарахував йому 2071451,15 грн. інфляційних та 210442,09 грн. - 3% річних.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 24.06.16 №301/01-24/10 (вх.№9112/16 від 29.06.16), в якому зазначив, що фінансування робіт за договорами підряду від 18 серпня 2009 року № 141, від 18 серпня 2009 року № 142, від 18 серпня 2009 року №143, від 18 серпня 2009 року № 144, від 18 серпня 2009 року № 145, від 18 серпня 2009 року № 146, від 18 серпня 2009 року № 147 здійснювалось за рахунок та в межах надходжень субвенцій з державного бюджету. Так як протягом 2009 - 2016 років кошти з Державного бюджету на оплату виконаних у 2009 році реионтно-відновлювальних робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, що мало місце 23-27 липня 2008 року на території району не надходили, тому така заборгованість в управлінні Державного казначейства не зареєстрована.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.12 у справі 5010/1523/2012-3/95 стягнуто з Верховинської районної державної адміністрації на користь Приватного малого підприємства "Оріон" основний борг у сумі 2 339 185 грн. 20 коп. (два мільйони триста тридцять дев'ять тисяч сто вісімдесят п'ять грн. двадцять коп.), інфляційні витрати у сумі 321084 грн. 05 коп. (триста двадцять одна тисяча вісімдесят чотири грн. п'ять коп.) і 3 % річних у сумі 204 006 грн. 05 коп. (двісті чотири тисячі шість гривень п'ять копійок) та судовий збір у сумі 57 285 грн. 51 коп. (п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят п'ять грн. 51 коп.).

На виконання вказаного рішення видано наказ №1/13 від 02.01.13 про примусове виконання рішення, який пред"явлено до виконання в Управління Державної казначейської служби України у Верховинському районі Івано-Франківської області. Листом від 02.06.16 №1-09/141 Управління Державної казначейської служби України у Верховинському районі Івано-Франківської області повідомило позивача, що вказаний наказ направлено 09.09.13 для виконання до ГУДКС України в Івано-Франківській області (а.с.15), однак вказане рішення станом на день подання позову не виконано.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Таким чином, у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.12 у справі 5010/1523/2012-3/95 було встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2 339 185 грн. 20 коп. за договорами підряду від 18 серпня 2009 року № 141, від 18 серпня 2009 року № 142, від 18 серпня 2009 року №143, від 18 серпня 2009 року № 144, від 18 серпня 2009 року № 145, від 18 серпня 2009 року № 146, від 18 серпня 2009 року № 147.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача 2071451,15 грн. інфляційних за період з червня 2013 року по квітень 2016 року та 210442,09 грн. - 3% річних за період з 10.06.13 по 09.06.16.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, позивач має право на стягнення інфляційних та 3% річних за весь період невиконання грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Станом на день вирішення спору, заборгованість по рішенню суду від 18.12.12 у справі 5010/1523/2012-3/95 залишилась неоплаченою.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування інфляційних, 3% річних та встановлено, що розрахунки є арифметично вірними.

Таким чином, до стягнення підлягають 2071451,15 грн. інфляційних та 210442,09 грн. - 3% річних.

Також суд зазначає, що в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання. В силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 34228,39 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.121, 124 Конституції України, ст.ст. 509, 598-609, 610, 625 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 35, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного малого підприємства "Оріон" до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 2281893,24 грн. - задоволити.

Стягнути з Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. І.Франка,20, смт. Верховина, Івано-Франківська область, 78700, код 20568352) на користь Приватного малого підприємства "Оріон" (с. Пробійнівка, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78736, код 25067324) - 2071451 (два мільйони сімдесят одну тисячу чотириста п"ятдесят одну) грн. 15 коп. інфляційних, 210442 (двісті десять тисяч чотириста сорок дві ) грн. 09 коп. - 3% річних та 34228 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. 39 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.16

Суддя Цюх Г.З.