Рішення

від 30.06.2016 по справі 909/323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Справа № 909/323/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів", вул. Тютюнника, 14, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юст. Сервіс" , вул. Степана Бандери, 1, офіс 1006, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 159746,06 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-головний бухгалтер, довіреність № 92 від 04.04.16р.,

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Коломийське заводоуправління будматеріалів" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юст. Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 159746,06 грн., в тому числі 101774,09 грн. основного боргу та 77921,77 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.16 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 05.05.16. Ухвалами суду від 05.05.16, 26.05.16 та 14.06.16 розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов угод купівлі-продажу №11 від 11.03.13 та №3 від 02.01.14 щодо повної оплати вартості переданої продукції.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від 12.04.16 та 05.05.16, 26.05.16 та 14.06.16.Ухвала суду від 14.06.16, з відомостями про дату, час та місце розгляду заяви, направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною у виписці з ЄДРЮОФОП (вул. Степана Бандери, 1, офіс 1006, м. Івано-Франківськ, 76018), повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за за зазначеною адресою не проживає".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено угоди купівлі-продажу №11 від 11.03.13 та №3 від 02.01.14, відповідно до умов яких постачальник (позивач) зобов'язався поставляти відповідачу (покупцю) цеглу потовщену ефективну та цеглу повнотілу одинарну згідно заявки покупця на кожний місяць в 2013-2014 роках в необмеженій кількості.

На виконання умов вказаних угод позивачем відвантажено відповідачу протягом 2013-2014 років товар на загальну суму 3825747 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та довіреностями серії (а.с.15-95).

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 угоди купівлі-продажу №11 від 11.03.13 оплата за отриману цеглу, за кожний місяць, проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у два етапи: 1-й етап - передоплата 25% вартості замовленої цегли покупцем, 2-й етап - перерахування на розрахунковий рахунок продавця залишку коштів за одержану в поточні місяці цеглу до 25 числа наступного місяця, а згідно п.2.1. угоди купівлі-продажу №3 від 02.01.14 оплата за отриману цеглу, за кожний місяць, проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у два етапи: 1-й етап - передоплата 50% вартості замовленої цегли покупцем, 2-й етап - перерахування на розрахунковий рахунок продавця залишку коштів за одержану в поточні місяці цеглу до 10 числа наступного місяця

Як зазначалось вище, позивачем виконано зобов'язання та передано цеглу відповідачу на загальну суму 3825747 грн., при цьому, відповідачем здійснено оплату за поставлену продукцію частково та передано товар позивачу на суму 3723972,91 грн., в зв"язку з чим заборгованість станом на день звернення до суду становила 101774,09 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 101774,09 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 77921,77 грн. пені, нарахованої за період прострочки з 26.02.15 по 03.04.16. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України. (Вищенаведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 15.04.2015 № 3-53гс15).

Пунктом 4.5 угод №11 від 11.03.13 та №3 від 02.01.14 передбачено, що в разі невиконання покупцем умов п.2.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, у даному випадку, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору «про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання» не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарський кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Тобто, в угодах №11 від 11.03.13 та №3 від 02.01.14 сторони не передбачили іншого в регулюванні правовідносин, чим передбачено ч.6 ст.232 Господарського кодексу. Вищевказаним п. 4.5. угод купівлі-продажу період нарахування пені не змінено, а саме не передбачено стягнення пені за весь час прострочення виконання договірного зобов`язання по день фактичної оплати.

З врахуванням наведеного, в стягненні пені належить відмовити, оскільки позивачем пеня нарахована поза строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, до стягнення підлягає 101774,09 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме:1526,61 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 -82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юст. Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 159746,06 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юст. Сервіс" (вул. Степана Бандери, 1, офіс 1006, м. Івано-Франківськ, 76018, код 36117597) на користь Приватного акціонерного товариства "Коломийське заводоуправління будматеріалів" (вул.Тютюнника, 14, м. Коломия, 78200, код 05467228) - 101774 (сто одну тисячу сімсот сімдесят чотири) грн. 09 коп. основного боргу основного боргу та 1526 (одну тисячу п"ятсот двадцять шість) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 01.07.16

Суддя Г.З. Цюх