Рішення

від 24.06.2016 по справі 910/10582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2016Справа №910/10582/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 простягнення 64479 грн. 44 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Усенко А.М. - представник за довіреністю № 35 від 11.01.2016;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Сатдінов О.Ш. - керівник;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс» про стягнення 64479 грн. 44 коп.

Свої позовні вимоги до відповідача 1 позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4301876, та право вимоги за якою перейшло до позивача. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 50000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 на підставі ст. ст. 1194, 1172 Цивільного кодексу України, частину страхового відшкодування у розмірі 14479 грн. 44 коп., оскільки винна у ДТП особа - водій транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10582/16, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 24.06.2016.

24.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 зазначив, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинна визначатися з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. При цьому, відповідачем 1 було долучено до матеріалів справи власну ремонту калькуляцію № 2300094448 від 09.06.2016 з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 49943 грн. 82 коп. та розрахунок суми страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876.

Крім того, відповідач 1 у відзиві зазначив, що на підставі ремонтної калькуляції № 2300094448 від 09.06.2016 на суму 49943 грн. 82 коп. ним 14.06.2016 було виплачено позивачу страхове відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 49943 грн. 82 коп., у підтвердження чого відповідач 1 долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 0025966 від 14.06.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 24.06.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038819015.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 24.06.2016 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що станом на дату скоєння ДТП, водій транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2 (винна у ДТП особа) перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс», а вказаний автомобіль перебував в оренді відповідача 2.

У судовому засіданні 24.06.2016 представник відповідача 2 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 24.06.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103038819031.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У судовому засіданні 24.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки № 83481333 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 2 ротою 2 батальйону УПС МВС у м. Києві, та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі № 753/4275/16-п (провадження № 3/753/1550/16), яка набрала законної сили 12.04.2016, встановлено, що 08.12.2015 ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Man, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 2.3(б), 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

08.04.2015 між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник, вигоднабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № ТА49123, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 8 Договору строк його дії встановлено з 12.04.2015 по 11.04.2016.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до рахунку № 2016000193 від 20.01.2016, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на столичному», вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, становить 64479 грн. 44 коп. (разом з ПДВ).

Відповідно до Звіту № 16921 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, від 19.12.2015, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-АВЕ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № м313/15 від 10.04.2015) на підставі ремонтної калькуляції № 37300 від 19.12.2015 (системи Audatex), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,00 становить 56233 грн. 63 коп.

Згідно зі страховим актом № 23/38013/2.1.5.1 від 11.02.2016, складеним Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» на підставі рахунку № 2016000193 від 20.01.2016 на суму 64479 грн. 44 коп., розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № ТА49123 від 08.04.2015 становить 64479 грн. 44 коп., на підставі якого та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування № 334 від 01.02.2016 позивачем 11.01.2016 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 64479 грн. 44 коп . на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на столичному», що підтверджується платіжним дорученням № 620 від 11.02.2016 на суму 64479 грн. 44 коп., належним чином засвідчена копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4301876 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп. (відповідно до копії Полісу АЕ/4301876, долученої відповідачем 1 до матеріалів справи через канцелярію суду 24.06.2016, та витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученого позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 04.03.2016 позивач направив відповідачу 1 заяву на виплату страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876 (претензію вих. № 1274 від 02.03.2016), яка була отримана відповідачем 1 09.03.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0405329993620.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу за Полісом АЕ/4301876, на підставі ремонтної калькуляції № 2300094448 від 09.06.2016, та було виплачено позивачу страхове відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 49943 грн. 82 коп ., що підтверджується платіжним дорученням № 0025966 від 14.06.2016 на суму 49943 грн. 82 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування наземного транспорту № ТА49123 від 08.04.2015, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4301876, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача 1 (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АЕ/4301876).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.

Так, у Звіті № 16921 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, від 19.12.2015, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-АВЕ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № м313/15 від 10.04.2015) встановлено, що розмір коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, дорівнює «нулю» (Ез = 0,00).

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту, з огляду на що суд вважає необгрунтованими твердження відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву, що вартість відновлювального ремонту вказаного ТЗ повинна бути визначена з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідачем 1 не надано суду доказів існування підстав, що обумовлюють наявність коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, який повинен враховуватися при визначення вартості відновлювального ремонту.

При цьому, суд не приймає у якості належного та допустимого доказу у підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) подану відповідачем 1 ремонтну калькуляцію № 2300094448 від 09.06.2016, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, становить 49943 грн. 82 коп., оскільки вказана ремонта калькуляція не підписана особою, яка її склала (зокрема, експертом, суб'єктом оціночної діяльності).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів наявності коефіцієнта фізичного зносу у пошкодженого автомобіля, суд приймає у якості належного та допустимого доказу вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1, саме рахунок-фактуру № 2016000193 від 20.01.2016, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на столичному», відповідно до якого вартість ремонту вказаного автомобіля становить 64479 грн. 44 коп. (разом з ПДВ).

Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4301876 становить 0 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50000 грн. 00 коп.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4301876 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 64479 грн. 44 коп.) та в межах фактичної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 (64479 грн. 44 коп.) з урахуванням ліміту відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну, у сумі 50000 грн. 00 коп . та беручи до уваги відсутність франшизи за Полісом АЕ/4301876 (франшизи становить 0 «нуль»), суд дійшов висновку, що внаслідок ДТП, яка сталась 08.12.2015 за участю автомобілів Toyota, державний номер НОМЕР_1, та Man, державний номер НОМЕР_2, відповідач 1 (Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна») зобов'язаний сплатити позивачу (Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Країна») страхове відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у сумі 50000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, 14.06.2016 відповідач 1 сплатив позивачу суму страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 49943 грн. 82 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 0025866 від 14.06.2016 (долучено відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду 24.06.2016) та копією банківської виписки з рахунку позивача (долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 24.06.2016).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на те, що частина страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 49943 грн. 82 коп. була сплачена відповідачем 1 після звернення позивачем з даним позову до суду, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі щодо стягнення з відповідача частини страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 49943 грн. 82 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876 у розмірі 50000 грн. 00 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 56 грн. 18 коп . (50000 грн. 00 коп. - «мінус» 49943 грн. 82 коп.).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 на підставі ст. ст. 1194, 1172 Цивільного кодексу України, частину страхового відшкодування у розмірі 14479 грн. 44 коп., оскільки винна у ДТП особа - водій транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем 2.

У письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 24.06.2016, відповідач 2 зазначив, що він не є власником автомобіля Man, державний номер НОМЕР_2, та вказаний автомобіль перебував в оренді відповідача 2 станом на дату ДТП.

Копія відповідного договору оренди не була надана суду відповідачем 2. Водночас, факт правомірного використання відповідачем 2 транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, сторонами не оспорюється.

При цьому, відповідач 2 долучив до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3 транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, в якому у графі «власність» вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс» не є власником вказаного автомобіля.

З Довідки № 83481333 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої 2 ротою 2 батальйону УПС МВС у м. Києві, вбачається, що власником автомобіля Man, державний номер НОМЕР_2, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Альма Імекс»

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, законодавством встановлено принцип повного відшкодування шкоди, яка завдана майну юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність , у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/4301876 страхувальником є відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс».

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У судовому засіданні 24.06.2016 представник відповідача 2 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що станом на дату скоєння ДТП, водій транспортного засобу Man, державний номер НОМЕР_2, (винна у ДТП особа - ОСОБА_1) перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс».

При цьому, у судовому засіданні 24.06.2016 відповідач 2 долучив до матеріалів справи копію наказу № 11-К від 17.09.2008 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду водія.

Таким чином, встановивши, що відповідач 2 станом на дату ДТП правомірно володів транспортним засобом Man, державний номер НОМЕР_2, та був страхувальником за Полісом АЕ/4301876, а також, враховуючи встановлення факту перебування водія ОСОБА_1, визнаного винним у вчиненні ДТП, у трудових відносинах з відповідачем 2, суд дійшов висновку, що відповідач 2 є особою, відповідальною за завдану шкоду у розмірі, що перевищує суму страхового відшкодування, яку відповідач 1 повинен сплатити за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Полісу АЕ/4301876).

Зважаючи на те, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що розмір завданої шкоди власнику транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1, становить 64479 грн. 44 коп., а розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем 1 (Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна») становить 50000 грн. 00 коп., для повного відшкодування шкоди Товариство з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс» зобов'язане сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за Полісом АЕ/4301876, що становить 14479 грн. 44 коп. (64479 грн. 44 коп. - «мінус» 50000 грн. 00 коп.).

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 14479 грн. 44 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача 2 з вимогою про виплату грошових коштів, які не увійшли до суми страхового відшкодування за Полісом АЕ/4301876 або з повідомленням про перехід права вимоги щодо відшкодування шкоди до позивача.

Однак, суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» отримало право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не було зобов'язане звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток (Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс»), або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність (Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»), з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Крім того, суд зазначає, що відповідачу 2 було відомо про факт заподіяння шкоди та у останнього у будь-якому випадку було достатньо часу з моменту отримання позовної заяви для відшкодування завданої шкоди (різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за Полісом АЕ/4301876) у сумі 14479 грн. 44 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Беручи до уваги, що сума грошових коштів у розмірі 49943 грн. 82 коп. була сплачена відповідачем 1 після порушення у справі, судовий збір в цій частині покладається на відповідача 1 відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 25; ідентифікаційний код: 23510137) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А; ідентифікаційний код: 20842474) страхове відшкодування у розмірі 56 (п'ятдесят шість) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 56 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 49943 грн. 82 коп.

4. Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс» задовольнити у повному обсязі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Фортекс» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 13-Б; ідентифікаційний код: 35572188) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 29А; ідентифікаційний код: 20842474) грошові кошти у розмірі 14479 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 309 (триста дев'ять) грн. 44 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 30.06.2016

Суддя І.М. Отрош