Рішення

від 16.06.2016 по справі 914/1330/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016р. Справа№ 914/1330/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«КРАФТ БЕАРІНГСВ» , м.Київ

до відповідача Державного підприємства В«ЛьвіввугілляВ» ВП В«Шахта В«СтеповаВ» , с.Глухів Сокальського району Львівської області

про стягнення 103 315,57 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - директор;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю В«КРАФТ БЕАРІНГСВ» до Державного підприємства В«ЛьвіввугілляВ» ВП В«Шахта В«СтеповаВ» про стягнення 78 617,16 грн. сума основного боргу, 3 479,00 грн. інфляційні втрати, 1 874,00 грн. три проценти річних та 19 345,41 грн. пені.

Ухвалою суду від 23.05.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.06.2016р.

Ухвалою суду від 08.05.2016р. розгляд справи відкладено на 16.06.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Згідно вимог ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Згідно ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Позивач при поданні позову невірно визначив ціну позову, а саме вказав 103 315,41 грн. заборгованості, однак при додаванні всіх складових ціни позову (основна заборгованість, проценти, інфляційні нарахування, пеня) загальна сума заборгованості становить 103 315,57 грн.

Відтак, ціна позову становить 103 315,57 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав письмове пояснення (вх.№25497/16 від 16.06.2016р.), в якому зазначив, що в позовній заяві в 3% річних та інфляції помилково вказано період з 21.07.2015р. по 30.03.2016р., правильним є період з 21.07.2015р. по 06.05.2016р., що вбачається із розрахунку поданого до позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві та у письмовому поясненні.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, проте 16.06.2016р. на електронну адресу суду надійшло клопотання за вих.№4/993 від 14.06.2016р. (вх.№25454/16), яким він просить суд розгляд справи здійснити без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

09.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«КРАФТ БЕАРІНГСВ» (надалі - постачальник) та Державним підприємством В«ЛьвіввугілляВ» ВП В«Шахта В«СтеповаВ» (надалі - покупець) було укладено договір поставки №30-88 (надалі - договір) за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця підшипники, ланцюги, визначені у п.1.2. цього договору (надалі - продукція), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію.

Згідно п.1.2. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначаються рахунком.

Згідно п.2.3. договору строк поставки продукції за цим договором складає 5 (п'ять) днів з моменту оплати чи отримання письмового замовлення на конкретну партію товару, при наявності продукції на складі в м.Києві. Якщо продукція під замовлення то протягом 20 (двадцяти) днів або в інші терміни за домовленістю сторін.

Згідно п.2.4. договору право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент підписання накладної на отримання продукції.

Згідно п.3.1. та п.3.2. договору ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами у рахунку. Загальна вартість продукції за цим договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на кожну партію продукції.

Згідно п.3.3. та п.3.4. договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Покупець проводить оплату за поставлений товар згідно рахунку на умовах 100% передоплати або на умовах відстрочення платежу до 30 календарних днів після отримання товару.

Згідно п.4.1.3. договору за перевищення передбачених цим договором строків оплати продукції (п.3.4. договору), за умови відсутності і цьому перешкод з боку постачальника, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який вона нараховується) від суми боргу за кожний прострочений день оплати продукції.

Позивач свої зобов'язання по виконанню умов договору поставки №30-88 від 09.06.2015р. виконав повністю, поставив продукцію відповідачу на загальну суму 105 554,40 грн., згідно видаткових накладних: №1132 від 10.06.2015р. на суму 26 937,24 грн.; №1202 від 17.06.2015р. на суму 78 617,16 грн.

Представник відповідача отримав продукцію на підставі довіреностей: №225 від 10.06.2015р. та №240 від 16.06.2015р., виданих на ОСОБА_3 (паспорт серії КВ №453875 від 14.06.2000р., виданий ЧГ МВ УМВС).

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 26 937,24 грн.

Відтак, станом на дату подання позовної заяви (06.05.2016р.) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за поставлену продукцію у розмірі 78 617,16 грн.

Позивач керуючись умовами п.4.1.3. договору, у зв'язку із простроченням оплати продукції, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 19 345,41 грн.

Крім того, згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 3 479,00 грн. інфляційних втрат та 1 874,00 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 103 315,57 грн., з яких 78 617,16 грн. сума основного боргу, 3 479,00 грн. інфляційні втрати, 1 874,00 грн. три проценти річних та 19 345,41 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем продукції підтверджується видатковими накладними:

№1132 від 10.06.2015р. на суму 26 937,24 грн.;

№1202 від 17.06.2015р. на суму 78 617,16 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Представник відповідача отримав продукцію на підставі довіреностей: №225 від 10.06.2015р. та №240 від 16.06.2015р., виданих на ОСОБА_3 (паспорт серії КВ №453875 від 14.06.2000р., виданий ЧГ РВ УМВС), (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копії знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п.3.4. договору визначили, що покупець проводить оплату за поставлений товар згідно рахунку на умовах 100% передоплати або на умовах відстрочення платежу до 30 календарних днів після отримання товару.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 26 937,24 грн.. Факт оплати підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача від 12.06.2015р.

Відтак, станом на дату прийняття рішення у справі (16.06.2016р.) основний борг складає 78 617,16 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 78 617,16 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 3 479,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 21.07.2015р. по 06.05.2016р. та 1 874,00 грн. три проценти річних за період з 21.07.2015р. по 06.05.2016р.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що позивач при їх нарахуванні не взяв до уваги те, що у 2016 році 366 днів., відтак згідно проведеного судом розрахунку 3% річних в межах вказаного позивачем періоду з 21.07.2015р. по 06.05.2016р., їх сума є більшою ніж просить стягнути останній. Водночас, зважаючи на те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак до стягнення з відповідача підлягає 1 874,00 грн. три проценти річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що за вказаний позивачем період їх сума є більшою ніж просить стягнути останній. Водночас, зважаючи на те, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3 479,00 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо заявлених вимог позивача вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.4.1.3. договору за перевищення передбачених цим договором строків оплати продукції (п.3.4. договору), за умови відсутності і цьому перешкод з боку постачальника, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який вона нараховується) від суми боргу за кожний прострочений день оплати продукції.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 19 345,41 грн. пені за період з 21.07.2015р. по 20.01.2016р.

Перевіривши поданий розрахунок пені суд дійшов висновку, що позивач при її нарахуванні не взяв до уваги те, що у 2016 році 366 днів.

Відтак, згідно проведеного судом перерахунку, до стягнення з відповідача підлягає 19 345,38 грн. пені за період з 21.07.2015р. по 20.01.2016р. (за період з 21.07.2015р. по 27.08.2015р. сума основного боргу 78 617,16 грн., кількість днів прострочки 38, облікова ставка НБУ 30%, отже пеня становить 4 910,88 грн.; за період з 28.08.2015р. по 24.09.2015р. сума основного боргу 78 617,16 грн., кількість днів прострочки 28, облікова ставка НБУ 27%, отже пеня становить 3 256,68 грн.; за період з 25.09.2015р. по 29.10.2015р. сума основного боргу 78 617,16 грн., кількість днів прострочки 35, облікова ставка НБУ 22%, отже пеня становить 3 316,99 грн.; за період з 30.10.2015р. по 17.12.2015р. сума основного боргу 78 617,16 грн., кількість днів прострочки 49, облікова ставка НБУ 22%, отже пеня становить 4 643,79 грн.; за період з 18.12.2015р. по 31.12.2015р. сума основного боргу 78 617,16 грн., кількість днів прострочки 14, облікова ставка НБУ 22%, отже пеня становить 1 326,80 грн.; за період з 01.01.2016р. по 20.01.2016р. сума основного боргу 78 617,16 грн., кількість днів прострочки 20, облікова ставка НБУ 22%, кількість днів у році 366, отже пеня становить 1 890,24 грн.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 103 315,54 грн., з яких 78 617,16 грн. сума основного боргу, 3 479,00 грн. інфляційні втрати, 1 874,00 грн. три проценти річних та 19 345,38 грн. пені.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства В«ЛьвіввугілляВ» ВП В«Шахта В«СтеповаВ» (80054, Львівська область, Сокальський район, с.Глухів, вул.Червоноградська, буд.22-Б, код ЄДРПОУ 26360457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«КРАФТ БЕАРІНГСВ» (02088, м.Київ, Дарницький район, вул.Лугова, буд.85, офіс 4; код ЄДРПОУ 36628299) 78 617,16 грн. сума основного боргу, 3 479,00 грн. інфляційних втрат, 1 874,00 грн. три проценти річних, 19 345,38 грн. пені та 1 549,73 грн. судового збору.

3. У задоволенні решту позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 21.06.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.