Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/10022/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/10022/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний

банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний стандарт"

про стягнення 6 197 грн 11 коп.

Представники: від позивача: Мосійчук Я.І. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Державний експортно-імпортний банк України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний стандарт" про стягнення 6 197 грн 11 коп. заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №3-Д від 26.01.2012, в тому числі 2 520 грн 42 коп. основного боргу, 1 362 грн 91 коп. пені, 1 220 грн 20 коп. штрафу, 993 грн 96 коп. інфляційних втрат та 99 грн 62 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10022/16, розгляд справи призначений на 30.06.2016.

30.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконя виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2016 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 30.06.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 30.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -Позивач, Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний стандарт" (далі -Відповідач, Депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах №3-Д (далі - Договір).

У відповідності до п.1 Договору Депонент доручає, а Зберігач зобов'язується надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі ЦП), зберігання належних Депоненту ЦП, проведення операції по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.2009 №999, внутрішньому положенню Зберігача ЦП та інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

Пунктами 2.3 та 3.1. Договору, передбачено зобов'язання Депонента оплачувати послуги Зберігача в порядку та на умовах, передбачених Договором; Депонент оплачує надані послуги відповідно до діючих Тарифів та в порядку, передбаченому Договором.

Порядок оплати наданих послуг передбачений пунктом 3.2.2. Договору, відповідно до якого вказана оплата здійснюється Депонентом по завершенню кожного календарного місяця (звітний період) не пізніше 19 числа місяця, наступного за звітним періодом на підставі акту-рахунку, складеного в 2-х примірниках, в якому вказуються перелік наданих Зберігачем послуг та сума до оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 5 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

На виконання умов договору 3-Двід 26.01.2012 позивачем відкрито відповідачу рахунок в цінних паперах №013191.

Позивач вказує, що відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.04.2013 по 19.05.2016 за останнім виникла заборгованість, яка станом на 20.05.2016 становить 2 520 грн 42 коп., що підтверджується довідкою від 30.06.2016 №151-3/1032.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №3-Д від 26.01.2012 та факту наявності заборгованості у розмірі 2 520 грн 42 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 2 520 грн 42 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 362 грн 91 коп. пені, 1 220 грн 20 коп. штрафу, 993 грн 96 коп. інфляційних втрат та 99 грн 62 коп. 3 % річних, нарахованих по періодам за кожним фактом надання послуг.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктами 6.4. та 6.5. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а якщо оплату послуг прострочено більш, як на 30 календарних днів, Депонент повинен сплатити, крім пені, штраф у розмірі 50% від суми несплачених Депонентом послуг.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пунктів 6.4. та 6.5. Договору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний стандарт" (04119, м.Київ, вул. Білоруська, буд. 15Б, ідентифікаційний код 36509295) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість у розмірі 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн 42 коп. основного боргу, 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн 96 коп. інфляційних втрат, 99 (дев'яносто дев'ять) грн 62 коп. 3% річних, 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 91 коп. пені, 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) грн 20 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.07.2016

Суддя Н.Б. Плотницька