Рішення

від 29.06.2016 по справі 916/1542/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2016 р.Справа № 916/1542/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПФ ВекторВ»

до відповідача ОСОБА_1 підприємства „Компанія з переробки та утилізації відходів як вторинної сировини „УкрекономресурсиВ»

про стягнення 208 802,67 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 31.05.2016р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ „ПФ ВекторВ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП „Компанія з переробки та утилізації відходів як вторинної сировини „УкрекономресурсиВ» (ПП „КПУВВС „УкрекономресурсиВ» ) 208 802,67 грн., з яких 202 911,30 грн. - основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки №21/12 від 21.12.2015р., 5 450,48 грн. - пеня, 440,89 грн. - 3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Також позивач надав до суду заяву про забезпечення позову від 10.06.2016р. за вх.№2-3123, в якій просить суд накласти арешт на кошти у розмірі 211934,71 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку №26000054305919 в Южне ГРУ ПАТ КБ „ПриватбанкВ» МФО 328704, що належать ПП „КПУВВС „УкрекономресурсиВ» , з посиланням при цьому на те, що після підписання акту звірки розрахунків за період з 01.12.2015р. по 06.05.2016р., відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення визнаної заборгованості, а вимога -повідомлення про заборгованість за поставлений товар, яка надіслана на адресу відповідача, повернута позивачу у зв'язку із ненадходженням адресата за юридичною адресою.

Окрім того, позивач надав до суду заяву про виправлення описки у позовній заяві за вх.№14556/16 від 10.06.2016р., згідно з якою позивач допустив описку у номері банківського поточного рахунку позивача та просить суд вважати правильним номер 260010117669942.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому, ухвала суду про порушення провадження у справі від 10.06.2016р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута до суду підприємством зв'язку з посиланням на те, що за зазначеною адресою адресат не проживає. Тому, із врахуванням роз'яснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21.12.2015р. між ТОВ „ПФ ВекторВ» (постачальник, позивач) і ПП „Компанія з переробки та утилізації відходів як вторинної сировини „УкрекономресурсиВ» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №21/12, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товар згідно заявки (замовлення) покупця, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, обумовлених в даному договорі.

Згідно з умовами п.1.2. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної поставки товару. Датою поставки товару вважається дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Відповідно до умов п. 4.5. договору право власності та ризик пошкодження або псування товару переходить від постачальника до покупця в момент поставки товару, що підтверджуються підписанням видаткової накладної.

Як передбачено п.п. 5.1., 5.2., 5.4., 5.5., 5.7. договору загальна сума даного договору складає суму вартості товару отриманого покупцем по всім накладним за вирахуванням суми вартості товару за поверненими накладними та актом розбіжностей. Ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності з діючим законодавством України. Ціна на товар включає в себе: фактичну вартість товару, податок на додану вартість, витрати на упаковку та доставку товару постачальником. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточних рахунок постачальника, вказаний в розділі 11 даного договору. Оплата здійснюється в строк не більше 7 календарних днів з дати фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними накладними. За результатами кожного місяця постачальник готує акт звіряння взаєморозрахунків та направляє його покупцю. Покупець зобов'язаний на протязі одного календарного тижня з моменту отримання акта звіряння підписати його та надати постачальнику, або надати письмові мотивовані зауваження до нього.

Відповідно до умов п.п. 6.1., 6.2. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору вина сторона несе відповідальність, передбачену діючим законодавством України та даним договором. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання зобов'язань за даним договором. Порушення покупцем строків оплати, передбачених п.5.5. даного договору, тягне за собою сплату покупцем на користь постачальника, якщо постачальник вимагатиме, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з умовами п. 10.1. договору даний договір укладений строком до "31" грудня 2016р. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у випадку, якщо не менше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору будь-яка зі сторін не попередила іншу сторону і письмовому вигляді про свій намір припинити його дію.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 217 911,30 грн., що підтверджується видатковими накладними № 253 від 28.04.2016р. на суму 27 540,00 грн. та № 261 від 05.05.2016р. на суму 190371,30 грн., які підписані та засвідчені печаткою відповідача.

28.04.2016р. відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 15 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №563 від 28.04.2016р. Товар в сумі 202 911,30 грн. залишився неоплаченим відповідачем, про що свідчить також акт звірення взаємних розрахунків за період 01.12.2015р. по 06.05.2016р., який підписаний і засвідчений печаткою відповідача, та згідно з яким заборгованість відповідача становить 202 911,30 грн.

27.05.2016р. позивач направив відповідачу вимогу-повідомлення про заборгованість за поставлений товар за вих.№1, яка повернута позивачу підприємством зв'язку з посиланням на те, що за зазначеною адресою адресат не проживає.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар в строк не більше 7 календарних днів з дати фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними накладними.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на суму 217 911,30 грн., що підтверджується видатковими накладними, які в силу вимог ст.9 Закону України В«Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. №996-XIV є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій. В свою чергу відповідачем поставлений позивачем товар оплачений частково в сумі 15 000 грн., а залишок боргу в сумі 202911,30 грн. не сплачений відповідачем, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, так і в подальшому.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, порушення строків оплати, передбачених п.5.5. даного договору, має наслідком оплату відповідачем на користь позивача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким сума пені, яка нарахована відповідачу нарахованої відповідачу пені становить 5 450,48 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 440,89 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу відхилено господарським судом, оскільки позивачем не наведено суду обставин, які свідчать про те, що грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення, а також обставин, які свідчать про утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ПФ ВекторВ» задовольнити.

2 .Стягнути з ОСОБА_1 підприємства „Компанія з переробки та утилізації відходів як вторинної сировини „УкрекономресурсиВ» (65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга, буд.3, ідентифікаційний код 37169981, р/р 26000054305919 в Южне ГРУ ПАТ КБ „ПриватбанкВ» , МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПФ ВекторВ» (61204, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 40145473, р/р 26001011766942 в ПАТ „УкрсоцбанкВ» м. Одеса, МФО 300023) основний борг у сумі 202 911 (двісті дві тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 30 коп., пеню у сумі 5 450 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 48 коп., 3% річних у сумі 440 (чотириста сорок) грн. 89 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) грн. 04 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 01 липня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець