Ухвала

від 30.06.2016 по справі 278/544/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/544/16-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 58 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М..

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне підприємство «НЕП» про звільнення майна з-під арешту, треті особи - ПАТ «Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Просив звільнити з-під арешту нерухоме майно загальною площею 2173,4 кв.м., що знаходиться в іпотеці: будівля фруктосховища, загальною площею 1821,9 кв.м.; склад, загальною площею 347,8 кв.м.; скважина, загальною площею 3,7 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ "Виробниче торгівельне підприємство "НЕП", накладеного постановами відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 15 грудня 2014 року серії "ВП" № 45633391, 19 грудня 2014 року серії "ВП" № 45633462, 10 квітня 2015 серії ВП № 45633462;

звільнити з-під арешту нерухоме майно, що знаходиться в іпотеці: земельна ділянка, загальною площею 1,4756 га, кадастровий номер 1822084700:01:000:0051, що належить на праві приватної власності ТОВ "Виробниче торгівельне підприємство "НЕП", накладеного постановами відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 15 грудня 2014 року серії "ВП" № 45633391, 19 грудня 2014 року серії "ВП" № 45633462, 10 квітня 2015 року серії "ВП" № 45633462;

звільнити з-під арешту рухоме майно, що знаходиться в заставі: обладнання, що знаходяться за адресою Житомирська область, Житомирський район, с. Лука Житомирського району Житомирської області, вул. Ліни Костенко, 27, що належить на праві приватної власності ТОВ "Виробниче торгівельне підприємство "НЕП", накладеного постановами відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 15 грудня 2014 року серії "ВП" № 45633391, 19 грудня 2014 року серії "ВП" № 45633462, 10 квітня 2015 серії "ВП" № 45633462.

В обґрунтування позову зазначав, що вищевказані арешти перешкоджають йому реалізувати своє право на задоволення власних вимог за рахунок предмета іпотеки/застави і позивач, як іпотекодержатель, має пріоритет на задоволення забезпечених іпотекою вимог.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1

Зокрема зазначає, що судом не враховані вимоги ст.57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», котрими врегульовані питання накладення арешту на майно боржника та його зняття. Також вказує на законність накладеного ними арешту.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, звертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на те, що вищевказані арешти перешкоджають йому реалізувати своє право на задоволення власних вимог за рахунок предмета іпотеки/застави і він, як іпотекодержатель, має пріоритет на задоволення забезпечених іпотекою вимог.

Вирішуючи спір суд першої інстанції вимоги позивача визнав обгрунтованими та задовольнив позов.

З рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Матеріалами справи доведено та установлено судом, що 10 березня 2015 року між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" (новим кредитором, до якого перейшли усі права ПАТ "Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК") та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2/2015-ДП та договір №4/15 про відступлення вимоги за договором № 591-001/11 про відкриття кредитної лінії від 20 червня 2011 року. ОСОБА_1 виконав обов'язки боржників та відповідно став кредитором ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ", ДП "М'ясокомбінат "Зоря", ТОВ ВТП "НЕП".

На підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 591- 001/11 від 20 червня 2011 року та за договором іпотеки № 591-001/11-2 від 30 червня 2011 року, за договором іпотеки № 591-001/11-3 від 1 липня 2011 року, за договором іпотеки № 591-001/11-4 від 18 липня 2011 року, укладеними між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" та ОСОБА_1, 13 березня 2015 року до останнього перейшли всі права нового іпотекодержателя (а.с.32-35).

Згідно договору про відступлення права вимоги за договором застави обладнання № 591-001/11 від 20 червня 2011 року та договором застави обладнання № 591-001/11-1 від 30 червня 2011 року, укладеними між ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" та позивачем, 16 березня 2015 року до останнього перейшли всі права нового заставодержателя.

20 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з вимогою до ТОВ ВТП "НЕП, як майнового поручителя ТОВ "ЯРОШ ТРАСТ", про погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії №591-001/11 від 20 червня 2011 року, у розмірі 25 000 000,00 гривень, попередивши, що у разі невиконання вимоги буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем.

Однак, після повідомлення відповідачем про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки у визначений договором спосіб, позивачу стало відомо про наявність арештів на таке майно, у зв'язку з чим останній не може використати позасудовий спосіб реалізації права власності на предмет іпотеки та застави.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження за договором, який передбачає передачу належного обтяжувачу на праві власності рухомого майна у володіння боржника, надає обтяжувачу право в разі порушення боржником обов'язків згідно з цим договором витребувати відповідне рухоме майно з володіння боржника. Обтяжувач також має право витребувати майно з володіння боржника за договором, який передбачає зобов'язання боржника передати право власності на рухоме майно обтяжувачу за умови настання певної події в майбутньому. Реалізація прав обтяжувача згідно з частинами першою - другою цієї статті відбувається з дотриманням вимог, встановлених статтями 27, 28 цього Закону.

Правилами статті 54 Закону України „Про виконавче провадженняВ» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „Про іпотекуВ» , зокрема статтей 1, 3, 12, 33 вказаного Закону.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки (ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку) .

За змістом ч.1 ст.589 ЦК України реалізація права застави, тобто поява у заставодержателя права звернути стягнення на предмет застави, пов'язується законодавцем з невиконанням боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою.

Пленум Верховного Суду України у постанові №14 від 26.12.2003 року „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадженняВ» у пункті 16 роз'яснив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішується шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками, але володіють ним на законних підставах.

Аналізуючи судову практику застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна Верховний Суд України зазначив, що в разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладання арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому немає підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Як встановлено матеріалами справи, в квітні 2015 року позивачем розпочато реалізацію наданого йому законом права зі звернення стягнення на предмет іпотеки/застави та направлено відповідачу не менш ніж за 30 днів повідомлення від 24.04.2015 року про невиконання умов кредитного договору, наявність заборгованості за основним зобов'язанням та намір її погашення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у один із визначених договором способів.

Однак у зв'язку із наявністю арештів позивач не може завершити звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі в позасудовому порядку, встановленому статтями 37, 38 Закону України „Про іпотекуВ» , статті 36 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" .

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з іпотечного/заставного майна, оскільки він у зв'язку з наявністю арештів Державної виконавчої служби позбавлений можливості реалізувати своє право, яке є пріорітетним відносно прав відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

Встановивши вище наведене, суд першої інстанції правильно визнав, що права позивача, як іпотекодержателя/заставодержателя, який, в свою чергу, має пріоритет прав на задоволення забезпечених іпотекою/заставою вимог за рахунок саме предмета іпотеки - порушені, обгрунтовано задовольнив позов.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді