Ухвала

від 30.06.2016 по справі 547/61/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/61/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1662/16Головуючий у 1-й інстанції Любицький В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Гальонкіна С.А., Акопян В.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Семаль» на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ТОВ В«СемальВ» до ОСОБА_2, ФГ «Журавель» про визнання договору оренди землі поновленим, визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про його державну реєстрацію.

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ТОВ «Семаль» звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 08 квітня 2008 року, укладений між ТОВ «Семаль» і ОСОБА_2; визнати укладеною додаткову угоду до цього договору оренди землі; визнати недійсним договір оренди землі №16 від 16 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 і ФГ «Журавель», і скасувати рішення про його державну реєстрацію.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що договір оренди землі від 16 квітня 2013 року укладений всупереч приписам ст.33 ЗУ «Про оренду землі», його укладення порушило переважне право позивача на поновлення строку дії попереднього договору оренди.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року у задоволенні позову відмолено.

ТОВ «Семаль» в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, а також про ігнорування обов'язкових до виконання правових висновків Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2008 року між ОСОБА_2 і ДП «Семаль», правонаступником якого є ТОВ «Семаль», укладений договір оренди, згідно якого ОСОБА_2 передала у користування ТОВ «Семаль» належну їй земельну частку (пай) розміром 2,34 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Горошинської сільської ради, строком на п'ять років. Договір оренди зареєстрований 06 вересня 2010 року Семенівським районним відділом ПРД «Центр ДЗК».

10 лютого 2013 року ОСОБА_2 письмово повідомила ТОВ «Семаль» про небажання продовжувати дію договору оренди. Лист-повідомлення отриманий ТОВ «Семаль» 26 лютого 2013 року.

16 квітня 2013 року між ОСОБА_2 і ФГ «Журавель» укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,15 га на території Горошинської сільської ради, яка належить ОСОБА_2 на праві власності. Реєстрація права власності на земельну ділянку здійснена 16 квітня 2013 року. Договір оренди зареєстрований 01 травня 2013 року Реєстраційною службою Семенівського РУЮ.

22 червня 2015 року ТОВ «Семаль» направило на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк. До листа-повідомлення долучена додаткова угода до раніше укладеного договору оренди. Лист-повідомлення отриманий ОСОБА_2 03 липня 2015 року.

Сторонами по справі визнається те, що частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, перебуває у користуванні ТОВ «Семаль», яке не повернуло її після закінчення дії договору, а частина - у користуванні ФГ «Журавель».

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди землі, який укладений між ТОВ «Семаль» і ОСОБА_2, закінчився 08 квітня 2013 року, отже орендар у порушення приписів ст.33 ЗУ «Про оренду землі» своєчасно не виконав передбачену законом процедуру щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Наведені висновки суду першої інстанції відповідають встановленим фактичним обставинам та ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду України, сформульованій у справі №6-162цс13 від 19 лютого 2014 року. У зазначеній справі Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів, зазначив, що висновок суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, про те, що моментом укладення договорів оренди земельних ділянок є дата їхньої державної реєстрації є помилковим, оскільки відповідно до зазначених положень договорів оренди та Закону України В«Про оренду земліВ» в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Пунктом восьмим договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Семаль» і ОСОБА_2, передбачено, що він укладений строком на п'ять років. Згідно пункту сорок третього договору він набирає чинності після підписання сторонами і його державної реєстрації (а.с.9-11). Договір підписаний сторонами 08 квітня 2008 року і у той же день орендодавець передав землю у користування орендарю згідно акту приймання-передачі (а.с.63).

ТОВ «Семаль» не довело суду належними і допустимими доказами те, що фактичне користування ним землею розпочалося після державної реєстрації договору оренди (через два роки після його підписання), а також те, що цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, виникли після його державної реєстрації, тобто з 06 вересня 2010 року.

За таких обставин слід виходити з того, що ТОВ «Семаль» і ОСОБА_2 дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали договір, надавши згоді встановленої форми 08 квітня 2008 року, і саме з цієї дати розпочався перебіг строку його дії, який закінчився 08 квітня 2013 року.

Згідно пункту восьмого договору оренди після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Частинами першою - п'ятою статті 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Наведений висновок зроблений Верховним Судом України у справі №6-146цс16 від 23 березня 2016 року.

У справі, що розглядається встановлено, що ТОВ «Семаль» не дотрималося процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право на продовження дії договору оренди, оскільки звернулося до орендаря з таким повідомленням майже через два роки після закінчення строку його дії.

У постанові ВСУ №6-118цс13 від 25 грудня 2013 року, на яку зроблене посилання у апеляційній скарзі, відсутній висновок про те, що договір є укладеним з моменту його державної реєстрації. Навпаки у зазначеній постанові Верховний Суд України у черговий раз підкреслив, що моментом укладення договору оренди землі є досягнення сторонами усіх істотних умов і його підписання, а одностороння незгода з подальшою його державною реєстрацією не може бути підставою для визнання такого договору недійсним з підстав, передбачених ч.3 ст.203, ч.1 ст.205 ЦК України. У цій справі малися також інші фактичні обставини: після укладення договору оренди орендодавець заперечував проти його державної реєстрації і з цих підстав просив визнати недійсним укладений договір.

Помилковим є також посилання в апеляційній скарзі на постанову ВСУ №6-127цс13 від 18 грудня 2013 року із твердженням про те, що цивільні права та обов'язки у сторін договору виникають після його державної реєстрації - такий правовий висновок не заперечується. Проте у справі, що розглядається встановлено, що волевиявлення сторін на укладення договору відбулося у встановленій формі 08 квітня 2008 року і з цієї дати між сторонами фактично виникли і почали виконуватися цивільні права і обов'язки. Державна реєстрація цього договору, яка відбулася через два роки, є зовнішнім елементом щодо договору, адміністративним актом про його визнання.

У справі №6-219цс14 від 25 лютого 2015 року, яка розглянута Верховним Судом України та на яку зроблене посилання в апеляційній скарзі, малися інші фактичні обставини, оскільки у цій справі орендар виконав вимоги ст.33 ЗУ «про оренду землі» і своєчасно повідомив орендодавця про намір продовжити дію договору оренди.

Таким чином, апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, отже відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 307, 308, 315, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ТОВ «Семаль» відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя: О.А. Лобов

Судді: С.А. Гальонкін

ОСОБА_3

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов