Рішення

від 31.05.2016 по справі 487/1324/16-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1324/16-ц

Провадження № 2/487/1145/16

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2016 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.

секретаря Уманського І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона є спадкоємцем за законом після смерті свого батька ОСОБА_8, померлого 27.02.2014 року. Після смерті батька відкрилася спадщина у тому числі на частку земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001. Частка вказаної земельної ділянки належала ОСОБА_8 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477. У додатку до Державного акту на право власності на земельну ділянку міститься список співвласників земельної ділянки, яких разом з ОСОБА_8 нараховувалось 7 осіб. Зважаючи на рівність часток кожного співвласника у праві спільної сумісної власності, частка кожного із співвласників становить по 1/7 частці. Позивач також є одним із семи співвласників вказаної земельної ділянки, тому має право на виділення частки у спільній сумісній власності. Позивач вказує, що вона прийняла спадщину після смерті батька, звернувшись у встановлений законом строк до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на інше майно, що складало спадкову масу, проте відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, оскільки не визначена частка спадкодавця у спільному майні. Позивач просить визначити, що частка померлого ОСОБА_8 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001, становила 1/7 частину; визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого 27.02.2014 року, на 1/7 частку земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 р. за №35/55; на 1/7 частку земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001, співвласником якої є ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 р. за №35/55, а разом на 2/7 частки вказаної земельної ділянки.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, дала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради не був присутнім в судовому засіданні, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 також не були присутніми в судовому засіданні, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України ).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України ).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України ).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї (ч.1,3 ст.1268 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України, тобто виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, відповідно до зазначених норм, означає отримання власником, що виділяється, своєї частки в натурі в приватну власність або при неможливості поділу майна відповідно до часток на отримання грошової або іншої компенсації за свою частку від інших співвласників, до яких переходить право власності на цю частку.

Відповідно до чч. 4, 5 ст. 89 Земельного Кодексу України співвласники земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України та згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Частиною 1 ст. 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду, та для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність свідоцтва про права на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно необхідно враховувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування свідоцтво про право на спадщину на підставі статей 1296,1297 ЦК України, ст.34 Закону України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат» видається нотаріусом.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач є рідною донькою ОСОБА_8, який помер 27.02.2014 року (а.с.4-9).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина за законом на спадкове майно, що складається у тому числі і з частки земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001. Частка вказаної земельної ділянки належала ОСОБА_8 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477 (а.с. 12).

У додатку до Державного акту на право власності на земельну ділянку міститься список співвласників земельної діялнки, яких разом з ОСОБА_8 нараховувалось 7 осіб (відповідачі у справі). Зважаючи на рівність часток кожного співвласника у праві спільної сумісної власності, частка кожного їз співвласників земельної діялнки становить по 1/7 частці. Позивач також є одним із семи співвласників вказаної земельної ділянки, тому має право на виділення частки у спільній сумісній власності.

У встановлені законом строки позивач по справі - ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги, звернулася із заявою про прийняття спадщини до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори (2 аркуш копії спадкової справи).

Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 264/2014, копією якої підтверджується відсутність заповіту та інших спадкоємців.

Дружина померлого ОСОБА_9 відмовилася від належної їй частки у спадщині, яка залишилася після смерті її чоловіка - ОСОБА_8 (3 і 4 аркуші копії спадкової справи).

Постановою державного нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори від 12 листопада 2014 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, з посиланням на чч. 4, 5 ст. 89 ЗК України, та неявкою співвласників земельної ділянки до нотаріальної контори (а.с. 23 спадкової справи).

Зазначене свідчить про неможливість одержання позивачкою в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, а тому звернення її до суду з вимогами про визнання, в судовому порядку, права власності на 1/7 частки земельної діялнки в порядку спадкування за законом після смерті батька відповідає нормам діючого законодавства.

Позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після смерті батька, вона є особою яка прийняла спадщину, а відповідно, саме до неї переходить право власності на зазначену частку земельної діялнки в порядку спадкування за законом.

Щодо вимог про визнання права власності за позивачкою як за співвласником у праві спільної сумісної власності на 1/7 частину зазначеної земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкриття після нього спадщини.

Згідно зі ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України , власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що позивач, нарівні з іншими відповідачами та померлим батьком, є співвласником земельної ділянки за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 42, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0114910015 від 20.01.2010 р. (а.с. 12, 13).

Кожен учасник спільної сумісної власності має право на визначення його частки, внаслідок чого спільна власність стає частковою. Діюче цивільне законодавство дійсно не містить прямої правової норми, яка б встановлювала порядок виділення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності, однак законом і не заборонене визначення часток власників у спільній сумісній власності, оскільки без такого визначення кожен учасник права власності позбавлений можливості користування та розпорядження своєю власністю. Відтак, частка позивача у спільній сумісній власності, виходячи з рівності часток сумісних власників, відсутності спору щодо розміру часток у спільній сумісній власності між співвласниками, становить 1/7 частину земельної ділянки за вказаною адресою. З огляду на викладене частка ОСОБА_3 у праві власності на земельну ділянку складає 2/7: 1/7 як частка співвласника у спільній сумісній власності, 1/7 як спадкоємця після смерті батька.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 158, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 355, 368, 370, 328, 392, 1220, 1226, 1258, 1261, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. 89 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визначити, що частка померлого ОСОБА_8 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001, становила 1/7 частину.

Визнати за ОСОБА_3 право власності:

-в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_8, який помер 27.02.2014 року, на 1/7 частину земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001, яка належала ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 р. за №35/55;

-на 1/7 частку земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001, співвласником якої є ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №102477, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.06.2009 р. за №35/55, а разом на 2/7 частки земельної ділянки по пр. Леніна, 42 у м. Миколаєві, площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4810136300:01:014:001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А. Карташева