Постанова

від 27.04.2011 по справі 2-а-4157/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №2а-4157

2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого -судді Шевцової Т.В. при секретарі - Бунякіній О.В.

за участю представника позивачів - ОСОБА_1

представника відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2011 року на підставі ч.1 статті 116 КАС України, у зв'язку з однорідністю пред'явлених позовних вимог до одного і того ж самого відповідача -Дніпропетровської міської ради, судом були об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер №2а-4157/11, адміністративні справи: №2а-4148/11 за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4132/11 за позовом ОСОБА_9 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4119/11 за позовом ОСОБА_8 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4115/11 за позовом ОСОБА_14 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4094/11 за позовом ОСОБА_6 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4083/11 за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4075/11 за позовом ОСОБА_5 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4070/11 за позовом ОСОБА_15 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення, №2а-4157/11 за позовом ОСОБА_10 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення.

15 квітня 2011 року до вказаної справи об'єднані позов ОСОБА_12 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення та позов ОСОБА_13 до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення.

Позивачі звернулись до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративними позовами та просили скасувати рішення Дніпропетровської міської ради 6 скликання від 27.12.2010 року №92/6 "Про скасування рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська" повністю.

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що рішенням Дніпропетровської міської ради 5 скликання №687/55 від 24.02.2010 року " Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 безоплатно передано у власність земельні ділянки по вул.Генерала Пушкіна, площею 0,1000 га кожна, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд.

На підставі ст.126 ЗК України, позивачам видано державні акти на право власності на земельні ділянки (ЯК №629812, ЯК №629813, ЯК №629809, ЯК №629785, ЯК №629811, ЯК №629808, ЯК №629814, ЯК №629810, ЯК №629782, ЯК №629786, ЯК №629797).

Однак, у зв'язку з внесенням протесту прокурора м.Дніпропетровська від 04.10.2010 року№2280, на вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровська міська рада 6 скликання 27.12.2010 року вирішила скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 24.02.2010 року №687/55 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська" та вилучити у громадян земельні ділянки, які передано відповідно до рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55.

Вважають, що Дніпропетровською міською радою порушено земельне законодавство в частині вилучення земельних ділянок, що перебувають у власності фізичних осіб, набуте ними в порядку набуття права власності на земельні ділянки (розділ 4 ЗК України), оскільки підстави припинення права власності на земельну ділянку чітко встановлені ст.140 ЗК України.

Посилаються на те, що відповідач не має законодавчого права на скасування своїх попередніх рішень, про що Конституційним судом України в рішенні №254к/96-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Представник позивачів в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що земельні ділянки передані у власність позивачам з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: без письмової нотаріально засвідченої згоди землекористувачів на вилучення або відмову в користуванні земельними ділянками та без проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування , інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровської міської ради 5 скликання №687/55 від 24.02.2010 року передано безоплатно у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельні ділянки відповідно до додатків 1-3. /а.с.15-16/

Відповідно до додатку №1 визначено список громадян та кадастрові номери земельних ділянок, що передаються у власність на підставі рішення міськради, а саме:

1. ОСОБА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0002;

2. ОСОБА_17, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0006;

3. ОСОБА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0007;

4. ОСОБА_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0009;

5. ОСОБА_13, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0008;

6. ОСОБА_15, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0010;

7. ОСОБА_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0005;

8. ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_8 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0004;

9. ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:296:0003;

Відповідно до додатку №3 визначено список громадян та кадастрові номери земельних ділянок, що передаються у власність на підставі рішення міськради, в тому числі:

- ОСОБА_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_10 земельна ділянка площею 0,0500 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:279:0012;

- ОСОБА_12 ідентифікаційний номер НОМЕР_11 земельна ділянка площею 0,1000 га по вул.Генерала Пушкіна, кадастровий номер 1210100000:02:279:0013;

Згідно матеріалів справи встановлено, що позивачами отримано наступні державні акти на право власності на земельні ділянки:

- ОСОБА_10 -державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629812;

- ОСОБА_9 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629813;

- ОСОБА_3 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629809;

- ОСОБА_8 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629785;

- ОСОБА_17 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629811;

- ОСОБА_6 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629808;

- ОСОБА_15 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629814;

- ОСОБА_4 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629810;

- ОСОБА_5 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629782;

- ОСОБА_13 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629786;

- ОСОБА_12 - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №629797.

Оспорюваним рішенням Дніпропетровської міської ради 6 скликання №92/6 від 27.12.2010 року вирішено:

1. Скасувати рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська".

2. Задовольнити протест прокуратури м.Дніпропетровська від 04.10.2010 року №2280 вих10 на рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська".

3. Вилучити у громадян земельні ділянки, які передано відповідно до рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55 .

4. Земельному управлінню Дніпропетровської міської ради (ОСОБА_18Б.) організувати позовну роботу щодо скасування у судовому порядку державних актів, які було видано на підставі рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55.

5. Доручити відповідним установам на підставі цього рішення організувати виконання робіт з внесення відповідних змін до земельно-кадастрової документації в установленому чинним законодавством порядку.

6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин (ОСОБА_19В.) і на виконавчий комітет міської ради).

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 116 Земельного Кодексу України підставами набуття права на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації .

Частиною 9 статті 123 Земельного Кодексу України передбачено, що відмова органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.

Статтею 149 Земельного кодексу України передбачений порядок вилучення земельних ділянок, згідно з яким, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі згоди землекористувачів.

Статтею 140 Земельного Кодексу України визначені підстави припинення права власності на земельну ділянку, а саме: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідач не довів наявність та законність підстав припинення права власності спірними земельними ділянками позивачів, згідно зі ст.ст.140,141,149 Земельного Кодексу України.

Частинами 1,2 статті 118 Земельного Кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що прийняттю рішення № 687/55 від В« 24В»лютого 2010 року В«Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м. ДніпропетровськаВ» передувало подання позивачами відповідних заяв (клопотань) та технічної документації, розробленої ТОВ В«Науково-виробнича фірма ГЕОКАДВ» .

Позивачами у відповідності до вимог частин 1,2 статті 118 Земельного Кодексу України були подані відповідні заяви та технічна документація із землеустрою, яка в подальшому була розглянута відповідачем і стала правовою підставою прийняття рішення про передачу земельних ділянок у власність.

Посилання відповідача на необхідність розроблення проектів землеустрою спростовується наступним.

На час звернення позивачів з заявами щодо приватизації вищезазначених земельних ділянок, ці земельні ділянки знаходились в користуванні позивачів, а тому в силу вимог частин 1,2 статті 118 Земельного Кодексу України для прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо приватизації земельних ділянок, які знаходяться в користуванні заявників, не вимагається складання проекту землеустрою.

Окрім цього, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність письмової нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення або відмову в користуванні земельними ділянками. Наявність нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення або відмову в користуванні земельними ділянками, вбачається з розірвання договору оренди між відповідачем і ТОВ В«Бакор-ДВ» , що підтверджується також листом Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області №У/3634.11 від 27.04.2011 року.

Конституційний Суд України (рішення від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) №7-рп/2009) зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також, в цьому рішенні Конституційним Судом України визначено наступне: "В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію."

Вимоги позивачів узгоджуються з положеннями ст.152 Земельного Кодексу України, за якими захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Статтею 162 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні справи: при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і по скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що рішення Дніпропетровської міської ради 5 скликання №687/55 від 24.02.2010 року " Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська" в судовому порядку не оскаржувалось, а відповідач не є компетентним органом, який має повноваження для скасування чи визнання не чинним свого попереднього рішення, про що свідчить вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати рішення Дніпропетровської міської ради, сесія VI скликання, №92/6 від 27 грудня 2010 року "Про скасування рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська" протиправним та скасувати його.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,3,9,71,72,86,158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - задовольнити.

Визнати рішення Дніпропетровської міської ради, сесія VI скликання, №92/6 від 27 грудня 2010 року "Про скасування рішення міської ради від 24.02.2010 року №687/55 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська" протиправним та скасувати його.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В.Шевцова