Рішення

від 30.06.2016 по справі 613/793/16-ц

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/793/16-ц Провадження № 2/613/417/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Закопайло В.В., при секретарі Дегтяр А.Ю., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кленівської сільської ради Харківської області, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області «про визнання права власності в порядку спадкування», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарчими спорудами адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Пісочин, вул. Пісочинська-40, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2, помер 30.01.2007 року. Свої вимоги мотивує тим, що вона є спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_2 У встановленому порядку прийняла спадкове майно, частково оформила його, отримала 13 листопада 2007 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку пл. 6.3414га. кадастровий номер 6320884500:01:002:0002. Спадкове майно, яке залишилося неоформленим є житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Пісочинська-40 с. Пісочні Богодухівського району. Власником житлового будинку є ОСОБА_2 на підставі запису погосподарської книги №12 на 2011- 2015р., об'єкту погосподарського обліку № 0497-5, що підтверджується довідкою Кленівської сільської ради Богодухівського району від 10.05.2016р . При перевірці документів для оформлення цього спадкового майна виявилося, що спадкодавцем за життя не було виготовлено належного правовстановлюючого документу, як того вимагає діюче законодавство України. Державним нотаріусом надано відповідь, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно неможливо видати і рекомендовано питання визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок з господарчими спорудами, вирішити в судовому порядку.

В попереднє судове засідання позивач представник позивача ОСОБА_3 не з'явились, надали заяву про слухання справи за їх відсутності. Позовних вимоги підтримують та просять задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи Богодухівської державної нотаріальної контори до суду не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову не заперечують.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову виходячи з наступного:

Згідно ст. 61 ч.1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню

Відповідно до свідоцтва про смерть від 01.02.2007 року серії 1-ВЛ № 111155, виданого Кленівською сільською радою Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 помер 30 січня 2007 року у віці 80 років у с. Мерло Богодухівського району Харківської області.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області від 10.05.2016 року, ОСОБА_2, 05.11.1926р.н., який помер 30.01.2007 року згідно запису погосподарської книги №12 на 2011-2015рр. об'єкту погосподарського обліку № 0497-5 дійсно є власником житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Пісочинська,40 с. Пісочин Богодухівського району Харківської області, рік побудови - 1970.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 листопада 2007 року, спадкоємицею в цілій частині майна ОСОБА_2, що помер 30 січня 2007 року є його дочка ОСОБА_1, та їй видано це свідоцтво на земельну ділянку пл. 6.3414 га, кадастровий номер 6320884500:01:002:0002.

Згідно листа Державного нотаріуса Богодухівської Державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 30.06.2016 року, в Богодухівській ДНК було заведено спадкову справу №340/2007 після померлого 30.01.2007 року ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 Частина спадкового майна була оформлена та видано свідоцтво про право на спадщину. В зв'язку з тим, що право власності на спадковий будинок за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Пісочин, вул. Пісочинська, 40 належним чином не було зареєстровано за спадкодавцем, у нотаріуса відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину на нього.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.ст. 1216- 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Згідно вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Об'єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української РСР, що належали місцевим радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності.

У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості підтверджувалося записами в по господарських книгах, і наданий час може бути підтверджено відповідною довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20 до правовідносин, які виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору , а право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 29.06.1998 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Отже, оскільки при житті спадкодавця ним не було виготовлено належного правовстановлюючого документу на житловий будинок з господарчими спорудами, а його належність ОСОБА_2 ніким не заперечується та підтверджується записами в погосподарській книзі, то не можливо отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і право позивача може бути визнано в судовому порядку.

Крім того, відповідач не заперечував проти задоволення позову, фактично визнав його, що дає право суду прийняти рішення в попередньому судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216 - 1218, 1222, 1261 ЦК України, ст.ст. 130 ч.4, 174, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Пісочин, вул. Пісочинська, 40, в порядку спадкування за законом після померлого 30 січня 2007 року ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя