Рішення

від 18.05.2016 по справі 314/3832/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 314/3832/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Кофанов А.В.

Провадження № 22-ц/778/1148/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який протягом часу розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що 10.06.2011 року ОСОБА_4 взяла у нього в борг грошову суму у розмірі 20 000 грн. зі строком її повернення до 25.03.2013 року, про що надала розписку. Оскільки з поверненням позики виникли труднощі, сторони по справі 04.07.2013 року уклали між собою договір, згідно з яким відповідач передала позивачу в рахунок боргу з урахуванням доплати у розмірі 1 000 грн. земельну ділянку площею 2,0 га, яка розташована: Запорізька область, Вільнянський район, Дніпровська сільська рада, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2321581300:06:002:0047. За придбану земельну ділянку позивач розрахувався повністю, відчуження ділянки за домовленістю між сторонами вчинено за 21 000 грн. Після укладення угоди відповідач стала ухилятися від її нотаріального посвідчення, мотивуючи це відсутністю коштів та браком часу.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд: визнати дійсним та виконаним договір, укладений між сторонами по справі, про відчуження земельної ділянки, яка розташована: Запорізька область, Вільнянський район, Дніпровська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 2321581300:06:002:0047; визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір, укладений 04.07.2013 року між ОСОБА_3 - як покупцем, та ОСОБА_4 - як продавцем, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купив за 21 000 грн. земельну ділянку площею 2,0 га, розташовану на території Дніпровської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:06:002:0047, площею 2,0 га, розташовану на території Дніпровської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись із рішенням суду, Керівник Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, а також, здійснити поворот виконання рішення суду першої інстанції шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:06:002:0047.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.

Проте, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2013 року сторони по справі у простій письмовій формі уклали договір, за умовами якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку, яка розташована: Запорізька область, Вільнянський район, Дніпровська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 2321581300:06:002:0047. ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 кошти в повному розмірі 21 000 грн. за вказану земельну ділянку (а.с. 8).

Право власності ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку підтверджено копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.03.2013 року та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2013 року (а.с. 8а, 9).

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Таким чином, договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно, має бути обов'язково нотаріально посвідченим.

Суд першої інстанції вищевказаних положень закону не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки всупереч вимогам ст. 657 ЦК України договір від 04.07.2013р. укладено у простій письмовій формі та відсутнє його нотаріальне посвідчення, тому він не може бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а відтак, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-49цс13.

Крім того, однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, чого судом у справі встановлено не було.

Задовольняючи позов, суд у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України не дав належної правової оцінки тому, що перешкоджало сторонам укласти нотаріально посвідчений договір, а наведені доводи суду щодо підстав для цього є припущеннями, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст. 307, 309 ЦПК України судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За положеннями ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

На підставі викладеного колегія вважає за необхідне допустити поворот виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року.

Крім іншого, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь Прокуратури Запорізької області підлягають стягненню з позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанцій у розмірі 267,96 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку, - відмовити.

Допустити поворот виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року по цій справі.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 2321581300:06:002:0047, що була здійснена на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Прокуратури Запорізької області судовий збір в сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: