Постанова

від 14.06.2016 по справі 808/9316/14 (до/808/1289/14)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2016 рокусправа № 808/9316/14 (ДО/808/1289/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Шлай А.В.

           суддів:                     Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:          Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №808/9316/14(ДО/808/1289/14) за адміністративним позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулась із адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточненого адміністративного позову від 20.01.2015 року) просила стягнути податковий борг з орендної плати з юридичних осіб з рахунків платника податків ТОВ «Гермес» у банку, обслуговуючого такого платника податків у розмірі 28210,83 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ТОВ «Гермес» має податковий, який виник в результаті несплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за період з березня 2014 року по жовтень 2014 року, визначених ним у податковій декларації, та нарахованої пені.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

          Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ "Гермес" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, про неврахування судом приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Місце реєстрації ТОВ «Гермес» місто Маріуполь. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” місто Маріуполь віднесено до території проведення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079, зупинено дію вищезазначеного розпорядження. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р місто Маріуполь знов включено до населених пунктів на території яких здійснюється антитерористична операція, отже відповідач звільнений від виконання податкових зобов'язань, направлених на стягнення податкового боргу з орендної плати в сумі 28210,83 грн.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення апелянту - 02.06.2016 року та позивачу – 31.05.2016 року, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

          Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

          У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування, виходячи з наступного.

Як встановлено судом на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ТОВ «Гермес» зареєстровано як юридична особа за адресою: 87505, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Мерзляка, будинок 4, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 18 лютого 2014 року ТОВ «Гермес» до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 44801,64 грн. Розмір щомісячних платежів орендної плати за період з січня по грудень 2014 року (включно) становить 3733,47 грн. (а.с.12-13). Проте, самостійно визначені податкові зобов'язання з березня по жовтень 2014 року відповідачем в повному обсязі не сплачено. Відповідно до розрахунку контролюючого органу сума заборгованості складає 28096,21 грн. та нараховано пеню в розмірі 114,62 грн. (а.с.8). Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області надсилалась на адресу відповідача податкова вимога №85-15 від 03.06.2014 року на суму 3461,92 грн., яка вручена уповноваженому представнику відповідача 03.06.2014 року (а.с. 9).

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по сплаті податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому, відповідно до приписів статті 95 Податкового кодексу України, підлягає стягненню з підприємства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок зроблений без урахування усіх обставин по справі.

          Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

          Щодо твердження контролюючого органу про те, що сума узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за період з березня 2014 року по жовтень 2014 року, набула статусу податкового боргу слід зазначити наступне.

15 жовтня 2014 року набув чинності Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VII. Цим Законом визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Статтею 1 Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” 30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До цього переліку включено місто Маріуполь, в якому зареєстроване та здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Гермес». В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Кабінетом Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 вказаного розпорядження визнано такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р та від 05.11.2014 р. № 1079-р. При цьому вказаним розпорядженням віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і місто Маріуполь.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Згідно зі статті 7 цього ж Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від плати за землю.

          Оскільки відповідач знаходиться на території, визначеної переліком населених пунктів де проводиться антитерористична операція, до завершення проведення антитерористичної операції він звільняється від оплати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 202 цього ж Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.          

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а у задоволенні позову має бути відмовлено з наведених вище підстав.

          Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №808/9316/14(ДО/808/1289/14) - скасувати.

У задоволенні позову Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» про стягнення податкового боргу в сумі 28210,83 грн. – відмовити.

          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, 87515, код ЄДРПОУ 38674064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» (вул. Мерзляка, 4, м. Маріуполь, 87505, код ЄДРПОУ 13539338) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

          Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                      А.В. Шлай

Суддя:                                                                      С.М. Іванов

Суддя:                                                                      С.В. Чабаненко