Рішення

від 21.06.2016 по справі 914/1127/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.2016 Справа № 914/1127/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" в особі Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп", с. Ч. Слобода, Черкаського району, Черкаської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД", с. Сторожниця Ужгородського району

про стягнення 54 216,10 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" в особі Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп", с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД", с. Сторожниця Ужгородського району про стягнення 15 979,02 грн. боргу за поставлену продукцію за Договором № МП/140 від 02.01.2014 року та відповідно 306,00 грн. 3% річних, 671,12 грн. інфляційних витрат та 4 566,89 грн. пені за прострочення платежу; заборгованість за Договором про відступлення права вимоги № 08/04/16 від 08.04.2016 року в розмірі 32 693,07 грн.

Позивач надіслав до суду заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, про уточнення позовних вимог, яку суд розцінює як заяву про збільшення розміру позовних вимог. В поданій заяві позивач збільшив суму заявлених до стягнення: пені до суми 14 099,81 грн. за період прострочення з 25.08.2015 року по 13.06.2016 року; 3% річних до суми 964,04 грн. за період прострочення з 25.08.2015 року по травень 2016 року; інфляційних витрат до суми 3 642,85 грн. за період прострочення з вересня 2015 року по травень 2016 року.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачає право позивача до початку розгляду справи по суті збільшити розмір позовних вимог, тому суд задовільняє подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином предметом спору є стягнення з відповідача 15 979,02 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором № МП/140 від 02.01.2014 року, 24 052,33 грн. заборгованості за Договором про відступлення права вимоги № 08/04/16 від 08.04.2016 року, 14 099,81 грн. пені, 964,04 грн. 3% річних та 3 642,85 грн. інфляційних витрат.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не надав письмові пояснення по суті позовних вимог та не направив представника для участі в засідання суду по розгляду справи. Надіслані відповідачеві ухвали господарського судом не вручені підприємством поштового зв'язку із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання". У зв'язку з наведеним та відсутністю позиції відповідача по суті спору, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відкладав розгляд справи.

За даними Єдиного державного реєстру (витяг - у матеріалах справи) відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: с. Сторожниця Ужгородського району, вул. Заводська, 12 , яка зазначена у позовній заяві, та за якою господарський суд надсилав ухвали по даній справі. За таких обставин, оскільки відповідачеві кореспонденція суду в даній справі була надіслана за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, і, зокрема, до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу - юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - на час вчинення процесуальних дій, вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом, своїми правами на участь у судовому розгляді справи не скористався.

За наведених обставин, справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що позивач (Черкаська філія ТзОВ "ОСОБА_1 Груп") за період з 06.10.2014 року по 09.02.2015 року передав відповідачу (ТзОВ "Зелене яблуко") товар в асортименті на загальну суму 48 979,02 грн., згідно з видатковими накладними: № ОМ-1006080 від 06.10.2014 року, № ОМ-1006081 від 06.10.2014 року, № ОМ-1009009 від 09.10.2014 року, № ОМ-1013044 від 13.10.2014 року, № ОМ-1016009 від 16.10.2014 року, № ОМ-1020024 від 20.10.2014 року, № ОМ-1020062 від 20.10.2014 року, № ОМ-1020063 від 20.10.2014 року, № ОМ-1020025 від 20.10.2014 року, № ОМ-1023007 від 23.10.2014 року, № ОМ-10223008 від 23.10.2014 року, № ОМ-1027116 від 27.10.2014 року, № ОМ-1028036 від 28.10.2014 року, № ОМ-1028037 від 28.10.2014 року, № ОМ-1103076 від 03.11.2014 року, № ОМ-1103077 від 03.11.2014 року, № ОМ-1106010 від 06.11.2014 року, № ОМ-1106011 від 06.11.2014 року, № ОМ-1110026 від 10.11.2014 року, № ОМ-1110027 від 10.11.2014 року, № ОМ-1114004 від 14.11.2014 року, № ОМ-1117065 від 17.11.2014 року, № ОМ-1117066 від 17.11.2014 року, № ОМ-1117125 від 17.11.2014 року, № ОМ-1117134 від 17.11.2014 року, № ОМ-1124226 від 24.11.2014 року, № ОМ-11242227 від 24.11.2014 року, № ОМ-209001 від 09.02.2015 року, № ОМ-209002 від 09.02.2015 року, зазначеними у позовній заяві та долученими до позовної заяви.

Відповідач, отримавши товар оплатив його вартість частково в сумі 33 000,00 грн. Отже, беручи до уваги часткову проплату відповідача та вартість товару поверненого позивачу за накладними: № ОМ-1015003 від 15.10.2014 року, № ОМ-1022004 від 22.10.2014 року, № ОМ-1030003 від 30.10.2014 року, № ОМ-1030004 від 30.10.2014 року, № ОМ-1104001 від 04.11.2014 року, № ОМ-1112005 від 04.11.2014 року, № ОМ-1117001 від 17.11.2014 року, № ОМ-0122008 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122009 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122010 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122011 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122012 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122013 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122014 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122015 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122016 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122017 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122018 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122019 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122020 від 22.01.2015 року, № ОМ-0122021 від 22.01.2015 року, за розрахунками позивача, заборгованість станом на день подання позову до суду склала суму 15 979,02 грн. боргу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар випливає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар з огляду на приписи ст. 692 ЦК України виникає з моменту його прийняття.

Оскільки, сторони по справі не визначили строк виконання грошового зобов'язання та про що відсутні докази у справі, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, позивач 20.07.2015 року надіслав відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України письмову вимогу про погашення заборгованості у добровільному порядку в 7-денний строк.

Наявні у справі докази свідчать про те, що днем пред'явлення вимоги кредитором є дата оформлення підприємством поштового зв'язку цього повідомлення - 25.08.2015 року.

Позаяк, відповідач заборгованість не погасив, то вона є простроченою починаючи з 25.08.2015 року.

Отже, за розрахунками позивача у відповідача утворився борг в сумі 15 979,02 грн., який є доведений та обґрунтований матеріалами справи.

З урахуванням приписів ст. 549 та ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання заявив вимогу про стягнення з відповідача боргу в розмірі 15 979,02 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з вересня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 1 454,09 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 25.08.2016 року по травень 2016 року в розмірі 384,81 грн.

Розрахунки інфляційних витрат та 3% річних містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивач, покликаючись на умови Договору № МП/140 від 02.01.2014 року заявив вимогу про стягнення пені в розмірі суми 5 628,12 грн. за період прострочення з 25.08.2015 року по 13.06.2016 року.

Проте, вищезгаданий Договір до позовної заяви позивач не долучив та не надав і на вимогу суду, викладену в ухвалах від 10.05.2016 року та від 30.05.2016 року. Відтак,вимога про стягнення пені не обґрунтована, тому залишена судом без задоволення.

У заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.2016 року позивач повідомив суд про те, що Договір № МП/140 від 02.01.2014 року був втрачений.

Грошові зобов'язання, як і будь - які інші цивільно - правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України і ст. 174 ГК України.

У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відтак, у відповідача також виникли зобов'язання за Договором про відступлення права вимоги № 08/04/16 від 08.04.2016 року, укладеним між Черкаською філією ТзОВ "ОСОБА_1 Груп" та Черкаською філією ТзОВ "Торговий альянс" "Максимум".

За умовами п. 1.1. даного Договору Первісний кредитор (Черкаська філія ТзОВ "Торговий альянс" "Максимум") передав, а Новий кредитор (Черкаська філія ТзОВ "ОСОБА_1 Груп") прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові за Договором поставки МП/105 від 02.01.2014 року, укладеним між Первісним кредитором та ТзОВ "Зелене яблуко ЛТД" на суму 24 225,45 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 804202 від 04.08.2014 року, № 805186 від 05.08.2014 року, № 811086 від 11.08.2014 року, № 818160 від 18.08.2014 року, № 825051 від 25.08.2014 року, № 901150 від 01.09.2014 року, № 904007 від 04.09.2014 року, № 908051 від 08.09.2014 року, № 911029 від 11.09.2014 року, № 915025 від 15.09.2014 року, № 915159 від 15.09.2014 року, № 918030 від 18.09.2014 року, № 922023 від 22.09.2014 року, № 922024 від 22.09.2014 року, № 922100 від 22.09.2014 року, № 925014 від 25.09.2014 року, № 925015 від 25.09.2014 року, № 926134 від 26.09.2014 року, № 926135 від 26.09.2014 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору за цим Договором Новий кредитор одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника залежного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Згідно п. 4.2. Договору після підписання Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

Додатковою угодою № 1 від 27.04.2016 року до Договору про відступлення права вимоги № 08/04/16 від 08.04.2016 року в п. 1.1. сторони погодили, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і став кредитором за Договором поставки МП/105 від 02.01.2014 року, укладеним між Первісним кредитором та ТзОВ "Зелене яблуко ЛТД" на суму 24 052,33 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позаяк, вищезгаданих договорах не визначено строк виконання грошового зобов'язання, то позивач 20.07.2015 року надіслав відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України письмову вимогу про погашення заборгованості у добровільному порядку в 7-денний строк. Відповідач вимогу не виконав, суму боргу 24 052,33 грн. не сплатив.

Враховуючи наведене та ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання заявив вимогу про стягнення з відповідача боргу в розмірі 24 052,33 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з вересня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 2 188,76 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 25.08.2016 року по травень 2016 року в розмірі 579,23 грн.

За умовами Договору поставки № МП/105 від 02.01.2014 року нарахував відповідачеві пеню в розмірі 8 471,69 грн. за період прострочення з 25.08.2015 року по 13.06.2016 року. Загальна сума пені за розрахунками позивача від суми боргу за період прострочення з 25.08.2015 року по 13.06.2016 року склала 14 099,81 грн.

Оскільки, вищезгаданий Договір до позовної заяви позивач не долучив та не надав його і на вимогу суду, викладену в ухвалах від 10.05.2016 року та від 30.05.2016 року У заяві про уточнення позовних вимог від 17.06.2016 року позивач повідомив суд про те, що Договір № МП/105 від 02.01.2014 року був втрачений.

Згідно зі статтями 230, 231 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Зважаючи на те, що Договори № МП/140 від 02.01.2014 року та № МП/105 від 02.01.2014 року, якими позивач обґрунтовує заявлення вимоги про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання відсутні, що унеможливлює перевірити встановлення сторонами строку виконання грошового зобов'язання та передбачення у ньому майнової відповідальності у вигляді стягнення пені за прострочення платежу, позовні вимоги, в частині нарахованої до стягнення пені в сумі 14 099,81 грн. суд залишає без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 979,02 грн. основного боргу за поставлений товар упродовж періоду з 06.10.2014 року по 09.02.2015 року, 24 052,33 грн. заборгованості за Договором про відступлення права вимоги № 08/04/16 від 08.04.2016 року, 964,04 грн. 3% річних та 3 642,85 грн. інфляційних витрат є законними та обґрунтованими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, підлягають задоволенню шляхом стягнення їх в примусовому порядку. Позовні вимог, в частині стягнення 14 099,81 грн. пені, заявленої на підставі Договорів № МП/140 від 02.01.2014 року та № МП/105 від 02.01.2014 року суд залишає без розгляду, як таку, що необґрунтована та не підтверджена відповідними доказами.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44 - 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО ЛТД" (89421, Ужгородський район, с. Строжниця, вул. Заводська, 12; код ЄДРПОУ 35081277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" в особі Черкаської філії товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Груп" (19604, с. Червона Слобода Черкасмької області, вул. Чигиринське шосе, 24; код ЄДРПОУ 39769853) суму 40 031,25 грн. заборгованості, 964,04 грн. 3% річних, 3 642,85 грн. інфляційні витрати та суму 1 378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) на відшкодування сплачених судових витрат.

3. Позовні вимоги, в частині стягнення 14 099,81 грн. пені - залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 30.06.2016 року.

Суддя Бобрик Г.Й.