Рішення

від 31.05.2016 по справі 910/7369/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016Справа №910/7369/16

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Приватного підприємства «Ольвія-В»

про стягнення 61 106,19 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Яковіщук Я.М. - за довіреністю №03-Д від 04.01.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Ольвія-В» про стягнення 61 106,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач (Приватне підприємство «Ольвія-В») користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 3/7, загальною площею 365,0 кв.м., та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (позивач).

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 59 464,79 грн. - основного боргу, 697,17 грн. - інфляційних втрат, 944,23 грн. - 3% річних, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача, відкладено розгляд справи на 31.05.2016 року.

В судове засідання 31.05.2016 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.04.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.05.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів Приватне підприємство «Ольвія-В» (далі по тексту - відповідач) користується нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 3/7, загальною площею 365,0 кв.м. (далі по тексту - нежитлові приміщення), та споживає комунальні послуги, які надає Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі по тексту - позивач).

В період з 29.09.2010р. по 09.02.2012р. відповідачем фактично спожито комунальні, які надані позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач користується нежитловим приміщенням та фактично споживає і не оплачує комунальні послуги, які надає позивач, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 59 464,79 грн. - основного боргу (за період з 29.09.2010р. по 09.02.2012р.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за спожиті комунальні послуги в розмірі 59 464,79 грн., однак відповіді не отримав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користувався у повному обсязі (аналогічної правової позиції притримується Вищий Господарський Суд України у постановах по справах: №910/9720/14 від 21.01.2015 року; №5011-31/17255-2012 від 15.05.2014 року; №5017/2891/2012 від 15.05.2013р.; №910/18704/14 від 29.07.2015р.; № 910/6338/14 від 17.08.2015р.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 25.11.2014 у справі №3-184гс14).

Протягом всього спірного періоду Позивачем направлялись Відповідачу рахунки за комунальні послуги, проте, оплати за комунальні послуги надходили не в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи в їх сукупності підтверджується факт надання позивачем комунальних послуг до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 3/7, загальною площею 365,0 кв.м. та користування зазначеним приміщенням відповідачем, суд дійшов висновку про існування між сторонами фактичних (позадоговірних) правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг, а тому у відповідача, на підстави вказаних норм закону, виникло зобов'язання з оплати вартості фактично наданих позивачем комунальних послуг.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач в період з 29.09.2010р. по 09.02.2012р. надавав, а відповідач споживав не оплачуючи комунальні послуги та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 59 464,79 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 59 464,79 грн. - основного боргу (за період з 29.09.2010р. по 09.02.2012р.), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 697,17 грн. - інфляційних втрат та 944,23 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 697,17 грн. - інфляційних втрат та 944,23 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (платіжне доручення №328 від 27.08.2014 року на суму 1 827,00 грн.) за позовні вимоги про стягнення: 59 464,79 грн. - основного боргу, 697,17 грн. - інфляційних втрат, 944,23 грн. - 3% річних,

Згідно п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установити у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2016 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 378,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 378, 00 грн. та не більше 206 700,00 грн.

З врахуванням вищевикладеного за вказані позовні вимоги позивач повинен сплатити 1 378,00 грн., а тому у позивача наявна переплата судового збору на суму 449,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 449,00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ольвія-В» (01054, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДМИТРІВСЬКА, будинок 3/7; код ЄДРПОУ 36470263) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів шевченківського району» (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 59 464 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп. - основного боргу, 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 17 коп. - інфляційних втрат, 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн. 23 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів шевченківського району» (03190, м. Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп. - зайво сплаченого судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.06.2016 року.