Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/8723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа № 910/8723/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом корпорації "Феномен" (далі - Корпорація) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЕР ВІКС МАЙ ТАЙ ЛАУНЖ" (далі - Товариство) про стягнення 206 546,68 грн.,

за участі представників:

позивача: Хромеєва Д.С., за довіреністю від 14 квітня 2016 року,

відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2016 року Корпорація з вернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2014 року між Товариством та позивачем був укладений договір суборенди, за умовами якого Корпорація передала відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 198 м 2 , яке знаходиться в корпусі 21 за адресою: місто Київ, вулиця Димитрова, 5. Оскільки Товариство взяті на себе за вказаним правочином зобов'язання по оплаті орендної плати у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року виконало не у повному обсязі, Корпорація, посилаючись на статті 526, 530, 610, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 283, 288 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з відповідача 206 546,68 грн. заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 травня 2016 року порушено провадження у справі № 910/8723/16 та призначено її розгляд на 2 червня 2016 року.

Під час судового засідання 2 червня 2016 року судом відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 30 червня 2016 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Під час судового засідання 30 червня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Відповідач у призначені судові засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 13 травня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 2 червня 2016 року надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 лютого 2003 року між Науково-дослідним інститутом «Квант» (далі - Орендодавець) та Корпорацією було укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 44, за умовами якого Орендодавець передав, а позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 198 м 2 в корпусі 21 за адресою: місто Київ, вулиця Димитрова, 5.

Відповідно до пункту 10.1. вказаного договору оренди (у редакції додаткової угоди від 17 липня 2013 року) строк дії угоди було встановлено до 16 червня 2016 року включно. Пунктом 6.4. договору оренди сторони передбачили право Корпорації передавати об'єкт оренди в суборенду.

30 травня 2014 року між позивачем та Товариством було укладено договір суборенди (далі - договір суборенди), згідно пункту 1.1. якого Корпорація передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 198 м 2 в корпусі 21 за адресою: місто Київ, вулиця Димитрова, 5.

Згідно з пунктом п. 4.1. договору суборенди строк суборенди становить до 16 червня 2016 року включно та може бути пролонгований в разі випадку пролонгації договору оренди Корпорації з Орендодавцем.

Розмір суборендної плати визначається із розрахунку вартості оренди за 1 м 2 , яка нараховується на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. У випадку змін до зазначеної методики та в інших випадках, що передбачено законодавством, розмір суборендної плати підлягає перегляду сторонами правочину. Розмір суборендної плати не повинен перевищувати розміру орендної плати за договором оренди (пункт 5.1. договору суборенди).

Пунктом 5.2. укладеного правочину суборенди встановлено, що суборендар зобов'язався вносити плату за суборенду не пізніше 10 числа кожного місяця на рахунок Корпорації. Орендна плата за кожний наступний місяць коригується згідно індексу інфляції за попередній місяць і визначається відповідно до рахунків, наданих орендодавцем орендарю (пункт 5.3. договору суборенди).

Водночас, пунктами 5.4.-5.7. договору суборенди сторони перебачили обов'язок Товариства сплачувати позивачу суму витрат по забезпеченню обслуговування та експлуатації будинку, утримання прибудинкової території, комунальне обслуговування та відшкодування плати за землю і користування паркувальними місцями на підставі відповідних рахунків.

Всупереч положенням договору Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати та компенсації вартості комунальних та інших послуг у період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року не виконало, заборгувавши таким чином Корпорації 206 546,68 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що спірний договір суборенди є розірваним з 29 березня 2016 року. Таке твердження Корпорації обґрунтовано тим, що остання, з дотриманням умов пункту 10.1 укладеної угоди суборенди, направило 29 січня 2016 року на адресу відповідача повідомлення про розірвання, належна копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 10.1. спірного правочину суборенди сторони передбачили, що угоду може бути достроково розірвано за ініціативою однієї зі сторін договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 2 місяці до моменту розірвання.

Враховуючи доведений позивачем та не спростований Товариством факт направлення повідомлення про розірвання договору та відсутність заперечень відповідача проти розірвання угоди в строк, передбачений частиною 3 статті 188 ГК України, суд вважає спірний правочин розірваним.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу по орендній платі та вартості спожитих комунальних та інших послуг, яка складає 206 546,68 грн. та виникла до розірвання спірного правочину, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Корпорації про стягнення з Товариства вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж" (03038, місто Київ, вулиця Лінійна, будинок 17, ідентифікаційний код 37267986) на користь Корпорації «Феномен» (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 63-А, ідентифікаційний код 20048285) 206 546 (двісті шість тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 68 коп. основного боргу, а також 3 098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 20 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 1 липня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко