Ухвала

від 29.06.2016 по справі 910/2101/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.06.2016Справа № 910/2101/14

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Іппон" на діїдержавного виконавця за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іппон" третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08.07.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за № 886, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 08Ф-21 від 01.02.2008 року в розмірі 23 129 887,33 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача (стягувач) Мельник М.В. (дов. № 525/03 від 07.06.2016 року) від відповідача (боржник)Лісовенко В.Ю. (дов. № 05/05-2016 від 05.05.2016 року) від третьої особине з'явився від ДВСне з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іппон" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 08.04.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованим в реєстрі за № 886, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 08Ф-21 від 01.02.2008 року в розмірі 6 465 421,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задоволено повністю.

08.12.2015 року Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

05.05.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Іппон" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить суд:

-визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Башілова Валентина Олександровича по опису та арешту майна, а саме: нежитловий будинок кафе-бару на 50 місць, площею 585, 20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Богатирська, 26 а.

-зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Башілова Валентина Олександровича здійснити дії щодо опису та арешту майна у відповідності до Законів України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку".

-зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Башілова Валентина Олександровича здійснити дії, спрямовані на підтвердження правомочностей представника ПАТ "Брокбізнесбанк"- Мельника Миколи Віталійовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2016 року розгляд скарги на дії державного виконавця було призначено на 02.06.2016 року.

02.06.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача (боржника) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відділу Державної виконавчої служби України в судове засідання 02.06.2016 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 року розгляд скарги було відкладено на 30.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника ДВС та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

15.06.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ДВС надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 30.06.2016 року представник позивача (стягувача) надав документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення, в яких просив суд відмовити в задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Представник відповідача (боржник) у судовому засіданні підтримав подану ним скаргу на дії державного виконавця.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга відповідача (боржника) на дії державного виконавця не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідач (борджник) посилається на те, що державний виконавець двічі наклав арешт на одне і те саме майно, не надав йому інформацію стосовно оцінки предмета іпотеки та самостійно визначив вказану вартість. Також стверджує про відсутність правомочностей представника ПАТ "Брокбізнесбанк"- Мельника Миколи Віталійовича представляти інтереси підприємства.

Відповідно до положень статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України постанови, рішення, ухвали господарських судів є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження"(далі Закон).

Так, у відповідності до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: судові накази (пункт 3 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 49768502 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2101/14 від 10.09.2015 року.

12.01.2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49768502 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі № 910/2101/14.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. У встановлений строк рішення суду боржником не виконано, будь-яких документів щодо такого виконання до ДВС не надано.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

У відповідності до вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" 12.01.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, а саме:

-нежитловий будинок кафе-бару на 50 місць, площею 585,20 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богатирська, будинок № 26 а (літера А) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Іппон" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 26а, літера А. на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 355646, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради 16.08.2005 року.

Суд відзначає, що метою винесення державним виконавцем постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.01.2016 року було забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 року у справі № 910/2101/14.

25.02.2016 року державним виконавцем направлено вимогу державного виконавця № 166/21-В до Київського бюро технічної інвентаризації з вимогою надати у трьохденний строк з моменту отримання данної вимоги належним чином завірену копію технічного паспорту, поверхневого плану та свідоцтва про право власності на нежилий будинок кафе-бару на 50 місць, площею 585,20 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богатирська, будинок № 26 а (літера А), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Іппон" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 26а, літера А.

Пунктами 5 та 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до частини 1 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За таких обставин, накладення арешту на майно боржника як виконавча дія застосовується державним виконавцем в межах виконавчого провадження з метою реального виконання боржником рішення суду.

Згідно з частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

З урахуванням викладеного, арешт на майно боржника як засіб забезпечення реального виконання судового рішення має накладатися виключно у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскільки накладення арешту на майно у розмірі, що перевищує суму стягнення за судовим рішенням призведе до порушення прав боржника в частині обмеження права власності.

13.04.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим В.О. складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Іппон", а саме нежилий будинок кафе-бару на 50 місць, площею 585,20 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Богатирська, будинок № 26 а (літера А).

Посилання відповіадча (боржника) на те, що державний виконавець не надав йому інформацію стосовно оцінки предмета іпотеки та самостійно визначив вказану вартість, судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

-загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

-опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

-заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

-спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

-пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

-початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, у відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку", в рішенні суду у справі № 910/2101/14 було зазначено початкову ціну предмета іпотеки - нежилого будинку кафе-бару на 50 місць, площею 585.20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 26а, літера А, яка була визначена в розмірі 12 927 669.00 грн. на підставі висновку судової оціночно - будівельної експертизи № 5730/14-42/11524/15-43 від 30.06.2015 року під час розгляду справи.

Також, судом відхиляється твердження скаржника про відсутність правомочностей представника ПАТ "Брокбізнесбанк"- Мельника Миколи Віталійовича представляти інтереси підприємства з огляду на те, що 10.06.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (постанова правління Національного банку України від 10.06.2014 року № 339) на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 року № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 року № 45 про початок здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

Разом із цим, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 103 від 25.05.2015 продовжено строк здійснення процедури ліквідації АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» строком на один рік до 10.06.2016 включно, а також продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного О.В. на один рік до 10.06.2016 включно.

Рішенням № 896 від 02.06.2016 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та делегування повноважень ліквідатора» було продовжено строк здійснення процедури ліквідації АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на два роки по 10.06.2018 року. Також, продовжено повноваження ліквідатора АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вічкторовича строком на два роки по 10.06.2018 року включно.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку:

укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;

залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;

призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;

приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;

зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду:

діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку;

видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку;

звітує за результатами здійснення тимчасової адміністрації банку перед виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

здійснює повноваження органів управління банку;

приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;

здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;

повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).

На виконання своїх повноважень уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреним О.В. Було видано довіреність № 320/03 від 07 грудня 2015 року на ім'я Мельника Миколи Віталійовича. Таким чином, представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» діяв на підставі зазначеної довіреності.

За таких обставин, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено незаконність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Башілова Валентина Олександровича.

Відповідно до положень статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Іппон" на дії державного виконавця визнається судом необґрунтованою та не підлягає задоволенню з урахування вищенаведеного.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іппон" на дії державного виконавця відмовити.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя С.В. Стасюк