Рішення

від 29.06.2016 по справі 914/1500/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016р. Справа№ 914/1500/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (м. Львів)

до відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної Ради «Львівська станція швидкої медичної допомоги» (м. Львів)

про: стягнення заборгованості за Договором в розмірі 88370,19 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-06 вих. - 3873 від 15.12.2015 року.

ОСОБА_2 - довіреність № 07-07 вих. - 732 від 09.03.2016 року.

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 01-11/382 від 14.06.2016 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (м. Львів) (надалі - КМКЛШМД) до Комунального підприємства Львівської обласної Ради «Львівська станція швидкої медичної допомоги» (м. Львів) (надалі - КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги») про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 88370,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.06.2016 року. Ухвалою суду від 15.06.2016 року розгляд справи відкладено до 29.06.2016 року, для надання доказів.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2016 року, про відкладення від 15.06.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.06.2016 року за вх. № 3185/16 позивач подав заяву про зміну (зменшення) розміру позовних вимог, а саме: стягнення 68661,52 грн. основного боргу.

15.06.2016 року за вх. № 3186/16 позивач подав заяву про повернення судового збору.

15.06.2016 року за вх. № 25170/16 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

24.06.2016 року за вх. № 26725/16 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: акту звірки взаєморозрахунків між сторонами.

24.06.2016 року за вх. № 3327/16 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем частини боргу, згідно якої просить стягнути з відповідача 45415,05 грн. основного боргу.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2016 року, про відкладення від 15.06.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.06.2016 року в судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву.

29.06.2016 року за вх. № 27187/16 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю визнав позовні вимоги в розмірі 45415,05 грн.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.06.2016 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» (надалі - відповідач) та Комунальною клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги (надалі - позивач, КМК ЛШМД) було укладено Договір «Про спільну діяльність» № 010115 від 01.01.2015 р. та Договір «Про спільну діяльність» №01012016 від 01.01.2016 р. (надалі - Договори).

Відповідно до умов цих Договорів сторони домовились про те, що КМК ЛШМД надає КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» будівлю «Віварій» площею 1713,8 кв.м. та приміщення господарського блоку (гараж) за індексами 65,45-47,50 площею 263,7 кв.м, а КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» зобовязана здійснювати відшкодування КМК ЛШМД за оплату комунальних послуг та оплату експлуатаційних витрат згідно виставлених рахунків (п.2.2.4 Договору)

Позивач зазначає, що для виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами бухгалтерією КМК ЛШМД щомісячно надавалися відповідні рахунки на оплату, а саме: № 016 від 09.01.2015 р., № 55 від 10.02.2015 р., № 93 від 11.03.2015 р., № 130 від 08.04.2015 р., № 168 від 08.05.2015 р., № 206 від 09.06.2015 р., № 244 від 09.07.2015 р., № 282 від 10.08.2015 р., № 322 від 09.09.2015 р., № 361 від 09.10.2015 р., № 399 від 09.11.2015 р., № 436 від 08.12.2015 р., № 16 від 12.01.2016 р., № 54 від 09.02.2016 р., № 92 від 04.03.2016 р., № 130 від 08.04.2016 р., рах. №168 від 10.05.2016 р.

Проте, за твердженням позивача, в порушення умов зазначених Договорів. КПЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» вказані рахунки були оплачені лише частково, що спричинило утворення станом на 18.05.2016 року заборгованості перед КМК ЛШМД у сумі 88370,19 грн., з яких: 67368,52 грн. - з оплати експлуатаційних витрат, 835,13 грн. - за електоенергію, 12731,78 грн. - за теплопостачання, 141,76 грн. - за водопостачання, 7293,00 грн. - за телефонний зв'язок.

З метою досудового врегулювання спору КМК ЛШМД відповідачу було надіслано претензію про сплату заборгованості від 17.05.2016 р. № 14-08 вих-1573, однак на день подачі позову про результати її розгляду лікарня повідомлена не була.

24.06.2016 року за вх. № 3327/16 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з оплатою відповідачем частини боргу, згідно якої просить стягнути з відповідача 45415,05 грн. основного боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Львівська станція швидкої медичної допомоги» повністю визнає заборгованість на 01 червня 2016 року в сумі 88370,19 грн. за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, надані Комунальною міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги згідно Договору «Про спільну діяльність» № 01012016 від 01.01.2016 року.

Відповідач зазначає, що Станція швидкої медичної допомоги є бюджетною установою, яка утримується за рахунок субвенції з державного бюджету і обслуговується в УДКСУ у Шевченківському районі м. Львова.

19 квітня 2016 року отримано рахунок до оплати № 231 та акт про надання послуг № 231 від 19 квітня 2016 р. на загальну суму 326456,89 грн., які зареєстровано в казначействі 20 квітня 2016 року.

Комунальні послуги оплачені 26-27 квітня 2016 р. в повному обсязі.

На оплату експлуатаційних витрат фінансування не надходило і утворилась кредиторська заборгованість в сумі 70049,45 грн.

06 червня 2016 р. відповідачем отримано рахунок № 207 та акт про надання послуг № 207 на суму 31497,44 грн. і зареєстровано в казначействі 07 червня 2016 року.

08 червня 2016 року платіжним дорученням № 381 від 07.06.2016 р. проведено часткову оплату експлуатаційних витрат по рахунку № 231 від 19.04.2016 р. в сумі 33858,56 грн.

10 червня 2016 року платіжним дорученням № 383 від 10.06.2016 р. оплачено водопостачання, згідно рахунку № 207 від 06.06.2016 р., в сумі 300,42 грн.

Відповідач зазначає, що станом на 15 червня 2016 року залишок заборгованості перед Лікарнею швидкої медичної допомоги складає 54211,21 грн., з яких комунальні послуги - 23246,47 грн. будуть оплачені до кінця червня, та 30964,74 грн. за експлуатаційні витрати будуть погашатись при отриманні фінансування.

29.06.2016 року за вх. № 27187/16 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю визнав позовні вимоги в розмірі 45415,05 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» (надалі - відповідач) та Комунальною клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги (надалі - позивач, КМК ЛШМД) було укладено Договір «Про спільну діяльність» № 010115 від 01.01.2015 р. та Договір «Про спільну діяльність» № 01012016 від 01.01.2016 р. (надалі - Договори).

Відповідно до умов цих Договорів, сторони домовились про те, що КМК ЛШМД надає КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» будівлю «Віварій» площею 1713,8 кв.м. та приміщення господарського блоку (гараж) за індексами 65, 45-47, 50 площею 263,7 кв.м, а КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» зобовязана здійснювати відшкодування КМК ЛШМД за оплату комунальних послуг та оплату експлуатаційних витрат, згідно виставлених рахунків (п. 2.2.4 Договору)

Для виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами бухгалтерією КМК ЛШМД щомісячно надавалися відповідні рахунки на оплату, а саме: № 016 від 09.01.2015 р., № 55 від 10.02.2015 р., № 93 від 11.03.2015 р., № 130 від 08.04.2015 р., № 168 від 08.05.2015 р., № 206 від 09.06.2015 р., № 244 від 09.07.2015 р., № 282 від 10.08.2015 р., № 322 від 09.09.2015 р., № 361 від 09.10.2015 р., № 399 від 09.11.2015 р., № 436 від 08.12.2015 р., № 16 від 12.01.2016 р., № 54 від 09.02.2016 р., № 92 від 04.03.2016 р., № 130 від 08.04.2016 р., рах. №168 від 10.05.2016 р.

Проте, в порушення умов зазначених Договорів, КПЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» вказані рахунки були оплачені лише частково, що спричинило утворення станом на 18.05.2016 року заборгованості перед КМК ЛШМД у сумі 88370,19 грн., з яких: 67368,52 грн. - з оплати експлуатаційних витрат, 835,13 грн. - за електоенергію, 12731,78 грн. - за теплопостачання, 141,76 грн. - за водопостачання, 7293,00 грн. - за телефонний зв'язок.

З метою досудового врегулювання спору, КМК ЛШМД відповідачу було надіслано претензію про сплату заборгованості від 17.05.2016 р. № 14-08 вих-1573, однак на день звернення з позовом про результати її розгляду лікарня повідомлена не була.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

24.06.2016 року за вх. № 3327/16 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем частини боргу, згідно якої просить стягнути з відповідача 45415,05 грн. основного боргу.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 45415,05 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів та пояснень відповідача, оригіналами Актів звірки взаємних розрахунків станом на 22.06.2016 року, що підписані уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтиску належних печаток сторін, якими завірені дані підписи представників.

Крім того, 29.06.2016 року за вх. № 27187/16 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю визнав позовні вимоги в розмірі 45415,05 грн.

Згідно ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В ході судового розгляду справи не надано доказів того, що визнання відповідачем позовних вимог суперечить законодавству або порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав повністю, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до Комунального підприємства Львівської обласної Ради «Львівська станція швидкої медичної допомоги» про стягнення заборгованості за в розмірі 45415,05 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 556 від 22.03.2016 року на суму 3759,70 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної Ради «Львівська станція швидкої медичної допомоги» (79010, м. Львів, вул. П. Орлика, 6, код ЄДРПОУ 22333593, р/р 35410001020602 в ГУДКСУ у Львівській обл., МФО 825014) на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (79059, м. Львів, вул. Миколайчука, 9, код ЄДРПОУ 01996639, р/р 31551201320292 в УДКСУ Шевченківського р-ну м. Львова) 45415 (сорок п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 05 коп. суми основного боргу та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2016 року.