Рішення

від 30.06.2016 по справі 914/1036/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016р. Справа№ 914/1036/16

Суддя господарського суду Львівської області Пазичев В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного закладу В«Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО В«Львівська залізницяВ» (м. Стрий, Львівська обл.)

до відповідача: Стрийської громадської організації В«Територія життяВ» (м. Стрий, Львівська обл.)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)

про: стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 24015,03 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

від третьої особи: ОСОБА_1 - довіреність № 18-11-07795 від 02.12.2015 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного закладу В«Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО В«Львівська залізницяВ» до Стрийської громадської організації В«Територія життяВ» про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 24015,03 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2016 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.04.2016 року. Ухвалою суду від 21.04.2016 року розгляд справи відкладено до 12.05.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 12.05.2016 року розгляд справи відкладено до 26.05.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 26.05.2016 року розгляд справи відкладено до 01.06.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 01.06.2016 року розгляд справи відкладено до 09.06.2016 року, в зв'язку з клопотанням позивача та відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 09.06.2016 року розгляд справи відкладено до 16.06.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 16.06.2016 року розгляд справи відкладено до 23.06.2016 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 23.06.2016 року розгляд справи відкладено до 29.06.2016 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2016 року, про відкладення від 21.04.2016 року, від 12.05.2016 року, від 26.05.2016 року, від 01.06.2016 року, від 09.06.2016 року, від 16.06.2016 року, від 23.06.2016 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 701 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 23.06.2016 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

25.05.2016 року за вх. № 22232/16 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи та долучення додаткових доказів.

01.06.2016 року позивач електронною поштою надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.06.2016 року за вх. № 3091/16 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання позивача за вх. № 3091/16 від 09.06.2016 року про продовження строку розгляду справи - задоволено. Строк вирішення спору, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів.

16.06.2016 року за вх. № 3226/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу, в якій просить суд стягнути з відповідача 11384,23 грн. орендної плати.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2016 року, про відкладення від 21.04.2016 року, від 12.05.2016 року, від 26.05.2016 року, від 01.06.2016 року, від 09.06.2016 року, від 16.06.2016 року, від 23.06.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 23.06.2016 р. про відкладення розгляду справи на 29.06.2016 р. є копія Списку № 701 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 23.06.2016 року.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 22048378 від 24.06.2016 р., Стрийська громадська організація В«Територія життяВ» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 16.06.2016 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання забезпечила.

23.06.2016 року за вх. № 3321/16 третя особа подала клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Клопотання третьої особи за вх. № 3321/16 від 23.06.2016 року про продовження строку розгляду справи - задоволено.

Крім того, згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 22048356 від 24.06.2016 р. 31.05.2016 року за № 14171120016000046 державну реєстрацію Державного закладу В«Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО В«Львівська залізницяВ» припинено за рішенням засновників, правонаступником визначено Комунальне підприємство Стрийської районної ради Львівської області «Стрийська районна лікарня».

Відповідно до рішення Стрийської районної ради Львівської області від 17.03.2016 р. № 64 ДЗ В«Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО В«Львівська залізницяВ» реорганізовано в Комунальне підприємство Стрийської районної ради Львівської області В«Стрийська районна лікарняВ» , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.06.2016 року

За приписами ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Тому, 29.06.2016 року під час судового розгляду справи суд замінив позивача - Державний заклад В«Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО В«Львівська залізницяВ» його правонаступником - Комунальним підприємством «Стрийська районна лікарня», в порядку ст. 25 ГПК України.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.06.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 10 жовтня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Стрийською громадською організацією «Територія життя» (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого державного майна № 143 (надалі - Договір). Балансоутримувачем вказаного майна є державний заклад «Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО «Львівська залізниця» (надалі - позивач).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 10.1 Договору, його укладено строком на один рік та він діє з 10.10.2011 р. по 09.10.2012 р. включно. Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

31.12.2015 р. між орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна в зв'язку із розірванням Договору.

Позивач зазначає, що станом на день подачі позову заборгованість по орендній платі перед ним складає 24015,03 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України,

До того ж, відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

16.06.2016 року за вх. № 3226/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу, в якій просить суд стягнути з відповідача 11384,23 грн. орендної плати.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Третя особа, всупереч вимогам суду, відзиву на позов не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечила.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 10 жовтня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Стрийською громадською організацією «Територія життя» (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого державного майна № 143 (надалі - Договір). Балансоутримувачем вказаного майна є державний заклад «Вузлова лікарня станції Стрий ДТГО «Львівська залізниця» (надалі - позивач).

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 10.1 Договору, його укладено строком на один рік та він діє з 10.10.2011 р. по 09.10.2012 р. включно. Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторш про припинення Договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

31.12.2015 р. між орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, в зв'язку із розірванням Договору.

Позивач зазначає, що станом на день подачі позову заборгованість по орендній платі перед ним складає 24015,03 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

16.06.2016 року за вх. № 3226/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу, в якій просить суд стягнути з відповідача 11384,23 грн. орендної плати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Комунального підприємства Стрийської районної ради Львівської області В«Стрийська районна лікарняВ» до Стрийської громадської організації В«Територія життяВ» про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 11384,23 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1140 від 05.11.2015 року на суму 1218,00 грн. про сплату судового збору, та платіжне доручення № 1541 від 10.02.2016 року на суму 160,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Стрийської громадської організації В«Територія життяВ» (82400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37043097) на користь Комунального підприємства Стрийської районної ради Львівської області В«Стрийська районна лікарняВ» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. С. Петлюри, 72, код ЄДРПОУ 0107970) заборгованості по орендній платі в розмірі 11384 (одинадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 23 коп. та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2015 року.