Рішення

від 01.07.2016 по справі 925/642/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2016 р. Справа № 925/642/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ремонтно-механічного заводу Черкаської облспоживспілки, м. Черкаси, вул. Чкалова, 2

до товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Сервіс», м. Черкаси, вул. Кірова, 55, кімн. 26

про стягнення 13 248,56 грн. заборгованості та 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 13 248,56 грн. заборгованості та 3% річних за договором оренди приміщення по вул. Кірова, 55 в м. Черкаси. Представник позивача вимоги підтримав та надав додаткові документи на обґрунтування вимоги. Приміщення з оренди орендодавцю не повернуто. Представник позивача надав витяг з ЄДР на відповідача.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання вдруге не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду повернулась з відміткою пошти «повернення за не запитом».

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах. Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору.

На запитання головуючого представник позивача заявив:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

01.12.2012р. між ремонтно-механічним заводом Черкаської облспоживспілки (Орендодавцем - Позивач по справі), в особі ВО директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Сервіс» (Орендарем - Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, було укладено договір оренди об'єкта нерухомості (Далі - Договір, а.с. 6-7), за умовами якого цим Договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею Орендодавцем Орендарю у строкове платне користування нежитлового приміщення офісного корпусу, що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Кірова (Святотроїцька), 55, частина кімнати №26, загальною корисною площею 21,7 кв.м., надалі по тексту - майно (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору цей Договір вступає в дію 01 грудня 2012 року та діє до 31 грудня 2013 року.

На підставі п. 4.2. договору між сторонами договір є укладеним на новий строк - з 01.01.2014р. по 31.01.2015р.

Відповідно до п. 1.2 Договору Орендар приймає в оренду майно з метою розміщення офісу. Передача майна відбувається за актом приймання-передачі в термін не пізніше 3 днів з моменту підписання договору (п. 2.2 Догоовру).

Акт прийому-передачі майна підписано 01.12.2013р. (а.с. 8).

Акт прийому-передачі майна (повернення з орендного користування) не підписано, майно з оренди не повернуто.

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати встановлюється у розмірі 70 грн. (в т. ч. ПДВ) за один кв. м., що складає 1519 грн., в т. ч. ПДВ - за один місяць оренди майна.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата за поточний місяць сплачується Орендарем Орендодавцю на рахунок до 10 числа поточного місяця.

В порушення умов Договору Відповідач з травня 2013р. припинив внесення орендної плати. З травня 2013р. по лютий 2014р. заборгованість становить 12671 грн. (а.с. 9), що є предметом спору.

Відповідачем за вказаний період розрахунки не проводились.

Спору в частині прав власності на спірне приміщення - немає.

Невиконання відповідачем умов договору, непогашення орендної плати стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягненням боргу та санкцій.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг та орендних відносин.

Відносини оренди майна врегульовані положеннями гл. 58 Цивільного кодексу України.

Правові основи діяльності сторін врегульовані положеннями Конституції України, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору оренди майна. Договір оренди об'єкта нерухомості від 01.12.2012р. не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним. Зобов'язання за договором по сплаті орендної плати не припинені.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України та пункту 5.2 Договору орендна плата за поточний місяць сплачується Орендарем Орендодавцю на рахунок до 10 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендар припинив внесення оплати з травня 2013р.

Заборгованість Орендаря перед Орендодавцем з травня 2013р. по лютий 2014р. становить 12671 грн. Наявність заборгованості по грошовому зобов'язанню відповідача підтверджується поданими документами в справу.

Відповідач не спростував належними доказами вимоги позивача та не надав доказів погашення боргу по оренді майна.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Відповідач вимоги не заперечив, відзиву не подав, доказів проведеного розрахунку в суд не представив.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість за оренду приміщення в сумі 12671 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Законодавством не обмежується період нарахування інфляційних та 3% річних, також договір між сторонами не містить умови про обмеження цих платежів певною нарахованою сумою.

Право на нарахування інфляційних та 3% річних виникає у позивача незалежно від того, чи встановлено такі умови договором, оскільки таку відповідальність для боржника встановлено законом.

Позивачем нараховано Відповідачу 577,56 грн. - 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.12.2014р. по 08.06.2016р. (а.с. 9), які просить стягнути з відповідача. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Розрахунок позивачем виконано вірно. 577,56 грн. - 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Сервіс», м. Черкаси, вул. Кірова, 55, (Святотроїцька, 55) кімн. 26, код ЄДРПОУ 37610331, номер рахунку в банку невідомий

на користь ремонтно-механічного заводу Черкаської облспоживспілки, м. Черкаси, вул. Чкалова, 2 (зараз вул. Татинецька, 2), код ЄДРПОУ 01706593, номер рахунку в банку невідомий

12671 грн. заборгованості, 577,56 грн. - 3% річних та 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 02.07.2016р.

Суддя Г.М. Скиба