Постанова

від 30.06.2016 по справі 903/251/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа № 903/251/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гудак А.В.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.16 р. у справі №903/251/16

за позовом : Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк

про зобов'язання повернути майно

Рішенням господарського суду Волинської області від 26.05.2016 р. у справі №903/251/16 (суддя Дем'як В.М.) позов Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про зобов'язання повернути майно задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 26.05.2016 р. у справі №903/251/16 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2016 року по справі №903/251/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідачем були виконані всі обов'язки за Договором щодо поставки нафтопродуктів. Разом з тим, позивач, у погодженні сторонами строки, дій щодо прийняття товару, що вимагалися від нього не вчинив, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями карток.

Крім того, позивачем не надано доказів неможливості здійснити прийняття товару протягом 1 року з моменту отримання карток. Також, позивач не надав доказів вжиття відповідних заходів щодо одержання товару на умовах встановлених в Договорі (в тому числі у визначений строк) та доказів відмови відповідача від виконання договору протягом 1 року з моменту отримання карток.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" прийнято до провадження у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., справу призначено до слухання.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду - ОСОБА_2 від 21.06.16 р. у справі №903/251/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В. та судді Василишина А.Р. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до колегії суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.Г., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.16р. у справі №903/251/16 колегією суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.Г., суддя Петухов М.Г.

21.06.2016 р. Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2016 р. без змін.

30.06.2016 р. до початку судового засідання Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" подало клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки скаржник на даний час позбавлений можливості направити представника для представництва інтересів товариства під час розгляду вищевказаної справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у цьому судовому засіданні.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в клопотанні про відкладення розгляду справи не було зазначено можливості подачі нових доказів, що могли б вплинути на подальший розгляд справи.

Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє відповідачу в клопотанні про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 26.05.2016 р. у справі №903/251/16 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Золотий ЕкваторВ» та Державним публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» було укладено договір поставки нафтопродуктів №41.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані Товар, а покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Додатково до основного зобов'язання Постачальник зобов'язався зберігати проданий Товар до дати поставки на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, асортимент та кількість Товару (об'ємної товарної партії) погоджуються Сторонами в Додатках, що є невід'ємними частинами даного Договору. Одиницею виміру кількості Товару Сторони визначили літри.

Згідно з абз. 3 п. 3.1 Договору, право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар.

Згідно п. 3.4 Договору, датою поставки Товару є дата отримання Товару на АЗС. Датою відпуску Товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне, при цьому дана картка залишається у оператора (абз. 2 п. 3.1 Договору).

У відповідності до пункту 4.2 Договору, розрахунки за Товар Компанія здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару; при цьому, моментом зобов'язання Компанії по оплаті Товару вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п.6.3 товар (партія товару) передається уповноваженим особам покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне.

Відповідно до 6.5 картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Згідно п.10.9 даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Вказані договори підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

21.01.2014р. сторони підписали додаток до договору №41 від 21.01.2014р. відповідно до якого погодили вартість товару.

07.07.2014 р. між тими ж сторонами підписано додаткову угоду № 1/349 до договору №41 від 21.01.2014 р.. Відповідно до даної угоди сторони домовились, внести зміни в договір поставки нафтопродуктів №41 та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

09.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Золотий ЕкваторВ» та Державне публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» підписали додаткову угоду №2/359 до договору №41 та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

11.07.2014р. сторони підписали додаткову угоду №3/363 до договору №41 від 21.01.2014р. та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

14.07.2014р. сторони підписали додаткову угоду №4/366 до договору №41 від 21.01.2014р. та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

16.07.2014р. сторони підписали додаткову угоду №5/369 до договору №41 від 21.01.2014р. та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

18.08.2014р. сторони підписали додаткову угоду №6/401 до договору №41 від 21.01.2014р. та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

30.09.2014р. сторони підписали додаткову угоду №4/7/449 до договору №41 від 21.01.2014р. та дійшли згоди збільшити ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.

Позивач здійснив попередню оплату товару, що підтверджується платіжними дорученням №9 від 30.09.2014р. на загальну суму 372 885,00 грн., в т.ч.: за бензин А-95 - 356 495,00грн. та за дизельне пальне - 16 390,00грн.

Отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковою накладною №526 від 01.10.2014 р. на загальну суму 372 885,00грн., в т.ч.: за бензин А-95 - 356 495,00 грн. та за дизельне пальне - 16 390,00грн. та видатковою накладною №10919 від 01.10.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що 11 карток В« WOGВ» зі штрих-кодами 000941030540028, 000941000605027, 000941060731160, 0009410507747559, 000942040224649, 000942030423663, 000942080300888, 000942000302105, 000942000773820, 000942080791947 у номінальній кількості на 170 літрів нафтопродуктів знаходиться у позивача, а отже відповідач не надав товар за вказаними картками.

Позивачем на адресу відповідача надсилались листи №16/1511 від 13 серпня 2015 року, 711/1809 від 01.10.2015 року, №14/2065 від 16.11.2015 року про обмін прострочених карточок на діючі, однак вимоги позивача залишені відповідачем без належного реагування та задоволення.

21.08.2015р. відповідач надіслав лист на адресу позивача за №09/1545, в якому повідомив, що Компанією було заблоковано усі придбані картки. Крім того, листом від 26.08.2015 № 14/1564 Компанія, з метою підписання актів звірки взаємних розрахунків за Договорами поставки нафтопродуктів, в тому числі за Договором поставки нафтопродуктів № 41 від 21.01.2014 року, звернулась до Відповідача з проханням щодо надання інформації, із зазначенням штрих-кодів карток, за якими не було здійснено відпуск Товару.

Оскільки ТОВ "Золотий Екватор" залишило вимоги позивача без відповіді та належного реагування, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії звернулося до господарського суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-95 - 170 л. шляхом вилучення та передачі ПАТ "НАК "Украгролізинг".

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Як встановлено судами обох інстанцій, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору поставки нафтопродуктів №41 від 21.01.2014 р., згідно якого відповідач зобов'язувався поставити у власність позивача, а позивач в свою чергу зобов'язувався прийняти і оплатити товар, зазначений в п.1.1 договору.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалося вище, згідно платіжних доручень позивач оплатив вартість товару, а відповідач передав йому картки на підтвердження права власності на оплачений товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом (ч.1 ст.334 ЦК України).

Крім того, п.1.1 договору сторони передбачили, що додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язувався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору. Згідно п.2.1 договорів до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне "WOG" позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Відповідно до ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

У відповідності до ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Слід зазначити, що відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаного договору нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Відповідно до ч.2 ст.938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Слід зазначити, що пункт 6.5 договору передбачає втрату чинності паливними картками, проте зазначене не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача передати товар покупцю, оскільки це суперечитиме ст. ст. 662, 936, 938 ЦК України.

Стосовно доводів, наведених апелянтом у апеляційній скарзі, зокрема щодо виконання ним усіх обов'язків за договором поставки нафтопродуктів, та пропущення позивачем визначених договором строків прийняття товару, колегія апеляційного суду вважає таку правову позицію відповідача помилковою, оскільки умовами договору не передбачено правових наслідків закінчення строку дії пластикових карток у вигляді неможливості використання залишків пального, а також не узгоджено питання оплати послуг зі зберігання придбаного пального поза межами визначеного строку дії паливних карток.

Таким чином, втрата пластиковими картками чинності та неможливість їхнього використання у встановлений договором строк в 1 рік не тягне за собою наслідків у вигляді позбавлення покупця, яким повністю оплачено товар, права отримати його від продавця.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" на рішення господарського суду Волинської області від 26.05.16 р. у справі №903/251/16 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/251/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.