Рішення

від 01.07.2016 по справі 405/2140/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/2140/16-ц

2/405/297/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Плохотніченко Л.І.

за участю секретаря Волошиної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення боргу по заробітній платі, середньої заробітної плати, індексації та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з вказаним вище позовом, в обгрунтування якого зазначив, що з 1982 року по 31.12.2013 року він працював провідним геологом у геологорозвідувальній експедиції № 37 (м. Кіровоград), яка є структурним підрозділом КП В«КіровгеологіяВ» . 31.12.2013 року позивач був звільнений з посади на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України.

Разом з тим, як вказав позивач, при звільненні відповідач не здійснив з ним повного розрахунку із заробітної плати, у зв'язку з чим, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість із заробітної плати у сумі 12 679,09 грн., середню заробітну плату, індексацію та моральну шкоду.

В подальшому позовні вимоги позивач збільшив.

Позивач у судове засідання з`явився, надав пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення, згідно з якими позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 02.11. 1982 року по 31.12.2013 року позивач працював в геологорозвідувальній експедиції № 37 (м. Кіровоград), яка є структурним підрозділом КП В«КіровгеологіяВ» , про що свідчить копія трудової книжки позивача, та що не заперечувалося під час розгляду справи представником відповідача.

Відповідно до довідки Геологорозвідувальної експедицією № 37 Казенного підприємства «Кіровгеологія» від 29.02.2016 року № 2/10 (а.с. 6), загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 12 679,09 грн.

Згідно з довідкою відповідача від 29.02.2016 року № 2/11 (а.с. 14), середньомісячна заробітна плата позивача, яка розрахована відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року складає 3 066,80 грн.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, статтею 115 цього Кодексу передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, крім заборгованості із заробітної плати відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, з дня звільнення позивача.

Вимога позивача про стягнення індексу інфляції, в розмірі 1 067,95 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відносини між працівником і роботодавцем з приводу оплати праці регулюється трудовим законодавством, а положення ст. 625 ЦК України передбачає наявність договірних відносин.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Верховним судом України у своїй постанові від 16.01.2012 року по справі №6-54цс11 зроблено правовий висновок згідно з яким: на роботодавця у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України покладено обов'язок на відшкодування моральної шкоди в разі порушення ним прав працівника у сфері трудових правовідносин.

Разом з тим, відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України № 5 від 25.05.2001 року В«Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди В« роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем доведено, що з вини відповідача, яка полягає у невиплаті заробітної плати, позивачем отримано моральну шкоду, яка обґрунтовується душевними стражданнями, пов'язаними з перебуванням позивача у принизливому стані, з причини відсутності коштів для забезпечення себе та своєї сім'ї, втратою нормальних життєвих зв'язків, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, виходячи з принципу розумності та справедливості суд вважає за можливе позовну вимогу позивача задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоуправління, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати по справі в сумі 1004, 09 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення боргу по заробітній платі, середньої заробітної плати, індексації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія», р/р 260073977 У АКБ «Легбанк» м. Київ, МФО 300056, код 04746400, Інд. податк. № 143082726101, на користь ОСОБА_1, 06.11.1955 р. н., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 12 679,09 грн., середній заробіток у розмірі 85 730,02 грн., а також моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь держави судовий збір у розмірі 1004, 09 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. На рішення постановлене без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко