Постанова

від 07.06.2016 по справі 810/1490/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року 810/1490/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Любарецького споживчого товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) до Любарецького споживчого товариства (далі-відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Любарецького споживчого товариства на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарській санкцій у розмірі 10 255,56грн. та стягнути з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2015 рік склала 9 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача повинна складати 1 особа. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2015 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з Любарецького споживчого товариства санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що виконав вимоги закону: створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, подавав до органу зайнятості населення звітність за встановленою формою та звертався до нього за сприянням у працевлаштуванні інвалідів. Відповідач стверджував, що щомісячно інформував центр зайнятості про наявність вільного робочого місця для інвалідів, центр зайнятості направив лише одного інваліда для працевлаштування до відповідача, який відмовився через низьку заробітну плату. Таким чином, відповідач стверджував, що вимоги про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Представником позивача 07 червня 2016 року через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представником відповідача 07 червня 2016 року через службу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

З таких підстав, враховуючи ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Любарецьке споживче товариство зареєстроване як юридична особа за адресою 08360, Київська обл., Бориспільський район, село Любарці, вул. Леніна, буд.-33А, ідентифікаційний код юридичної особи - 30486723.

Згідно преамбули до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875 (далі - Закон № 875-ХІІ) цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною 1 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, а порушення термінів сплати вказаних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.4, 5 ст. 20 Закону України №875 - ХІІ).

Таким чином, законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами частини 3 статті 18 Закону України № 875-ХІІ.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, складеного відповідачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2015 році - 9 особи, з них: кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0,4; фонд оплати праці - 184,6 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 20,5 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня (а.с. 26).

Позивачем надано розрахунок суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно якого середня річна заробітна плата штатного працівника складає 20511,11 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ становить 10255,56 грн., сума пені за порушення термінів сплати санкції за період з 16.04.2016 по 25.04.2016 включно складає 61,50 грн. (а.с.7).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми Закону Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013 N 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)В» та Порядку її подання" (Далі - Порядок № 316).

Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до вказаного Порядку, у розділі I форми відображаються основні дані про вакансії, а саме: найменування професії (посади) відповідно до чинного Національного класифікатора України В«Класифікатор професійВ» ; кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3, 4, 5; розмір заробітної плати, включаючи додаткові матеріальні заохочення для конкретної вакансії; місце проведення робіт (Автономна Республіка Крим, м. Київ, м. Севастополь, область, район, населений пункт, район у місті); проставляється В«ТакВ» , якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або В«НіВ» - у разі укомплектування вакансій роботодавцем самостійно.

У пункті 3 Розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян (у пункті 4, зокрема, інваліди).

Суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості звітів форми 3-ПН, згідно Порядку № 316.

Відповідно до довідки, наданої Бориспільським міськрайонним центром зайнятості від 28.01.2016 № 79105, протягом 2015 року Любарецьким споживчим товариством надано звіт по формі 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування інваліда на посаду "вантажник". Дана вакансія підтверджувалась щомісячно. Станом на 28.01.2016 посада "вантажник" для працевлаштування інваліда в базі вакансій зайнятості заявлена, як актуальна. Також у довідці відзначено, що на дату вакансію була направлена одна особа. Від запропонованої пропозиції безробітний відмовився (а.с. 34).

Таким чином відповідачем щомісячно протягом 2015 року направлялись звіти по формі 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу(вакансії)" до територіального центру зайнятості (а.с.27-33). Також слід зазначити, що відповідачем надано штатний розпис працівників Любарецького споживчого товариства з 01 січня 2015 року та робочу інструкцію вантажника.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не є податком або збором, обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення у даній сфері.

Підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Якщо роботодавець вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення то застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих є незаконним.

Відповідно, до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: 1) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; 2) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; 3) забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; 4) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; 5) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги чинного законодавства, передбачені статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем виконані в повному обсязі, оскільки відповідачем забезпечено створення спеціальних робочих місць для інвалідів з належними умовами праці та належним чином забезпечено інформування державної служби зайнятості і подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів у порядок та спосіб передбачений чинним законодавством, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10255,56 грн. та пені за несвоєчасну сплату санкцій у розмірі 61,50 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова

ОСОБА_1