Постанова

від 10.04.2007 по справі 50/195-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/195-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"3"  квітня 2007 р.                                                           Справа № 50/195-06 

Колегія суддів у складі:

головуючого судді    Івакіна В.О. , Сіверін В.І. Токар М.В.

при секретарі  П'яновій Я.В.

за участю представників:

позивача – Несторової М.Б.

відповідача -   Егорова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№603/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.07 р. по справі № 50/195-06    

за позовом   ВАТ "Завод   "Березівські  мінеральні  води"  с. Березівське

до Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить після уточнення вимог   просить суд визнати право власності на нежитлову будівлю (торговельний павільйон) літ. „Б-1" загальною площею 21,5 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 206/1

Рішенням господарського суду  Харківської області по справі №  50/195-06 (суддя  Тихий П.В.) від 19.01.2007р. позов задоволений повністю. Визнано право власності Відкритого акціонерного товариства „Завод

„Березівські мінеральні води" на нежитлову будівлю (торговельний павільйон)

літери „Б-1" загальною площею 21,5 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків,

проспект Московський, буд. 206/1.          

 Відповідач, Харківська міська рада,  з рішенням господарського суду першої інстанції не згоден, подав апеляційну скаргу, в якій вважає зазначене рішення неправомірним, просить його  повністю  та  відмовити позивачу  в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач не надав позивачу дозволу на збереження самочинно збудованого об'єкту. На думку відповідача, суд постановивши оскаржуване рішення та визнавши право власності позивача на нежитлову будівлю порушив право власності на земельну ділянку відповідача. Також відповідачем зазначено, що рішення міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду позивачу містить попередження, що в разі неотримання дозволу на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку. Судові витрати просить віднести на позивача.

Позивач, ВАТ "Завод   "Березівські  мінеральні  води",  у відзиві на апеляційну скаргу  відповідача   зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення від 19.01.2007р. у справі № 50/195-06 повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні, відповідають обставинам справи.  Враховуючи відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду  без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників  сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Відповідачем на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 24.11.2004р. № 191/04 „Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" ( а. с. 19) надано позивачеві в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 0,0042 га, яка знаходиться в м. Харкові, пр. Московський (в районі будинку № 206/1, ріг вул. Харківських Дивізій).

На підставі зазначеного рішення між позивачем та відповідачем  укладено договір оренди землі від 13.10.2005р. ( а. с. 10), який зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 13.10.2005р. про що зроблено запис № 85190/05 в книзі № 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Земельна ділянка передана за актом приймання-передачі, підписаним Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради 13.10.2005р. (строком: на період будівництва - до 01.12.2006р., на період експлуатації - до 01.12.2009р., для будівництва тимчасового торговельного павільйону по продажу власної продукції та її подальшої експлуатації)( зворотна сторінка а. с. 13).

        Згідно з ч.  1, 2, 3, 5, 6 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і  користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, згідно з ст. ст. 93, 116, 124-126 Земельного кодексу України позивач є користувачем (орендарем) зазначеної земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Позивачем як користувачем земельної ділянки здійснено на ній будівництво торговельного павільйону загальною площею 21,5 кв. м., придбаного позивачем на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідачем в апеляційний скарзі.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу  України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи, що зазначений торговельний павільйон збудовано позивачем на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, але без належного дозволу та належно затвердженого проекту, торговельний павільйон загальною площею 21,5 кв. м., збудований позивачем, вважається самочинним будівництвом.

Згідно з ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

24.11.2006р. Комунальним підприємством „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на замовлення позивача на зазначений торговельний павільйон виготовлено технічний паспорт як на новостворене нерухоме майно, згідно з яким загальна площа нежитлової будівлі (торговельного павільйону) літ. „Б-1", розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, буд. 206/1, складає 21,5 кв. м. ( а. с. 64-68).

Згідно з ч. З ст. 375  Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

У листопаді 2006р. ТОВ „Харківреконструкція" складено технічний висновок про можливість збереження самовільно збудованого торговельного павільйону по пр. Московському, 206/1, згідно з яким усі основні будівельні конструкції Будівлі знаходяться у задовільному технічному стані та придатні для подальшої експлуатації при отриманні згоди у встановленому порядку ( а. с. 69-73).

Згідно з ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Розташування торговельного павільйону на зазначеній земельній ділянці не порушує прав інших осіб, що підтверджується наявним матеріалами справи та містобудівним обґрунтуванням розташування торговельного павільйону, розробленим ТОВ „Аксона" у 2004р. згідно з вимогами ДБН Б. 1.1-4-2002; погодженням Державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області від 21.08.2004р. № 08-25-1195; погодженням Харківської міської санітарно-епідеміологічної станції № 3.8./10.123 від 26.08.2004р ( а. с. 54).; погодженням Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин управління земельних відносин від 01.09.2004р. № 4640 (а. с. 55); комплексним висновком Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин від 20.09.2004р.; висновком Харківської міської санепідстанції № 692-3.3 від 18.11.2004р. ( вих. № 3.3./13635) ( а. с. 57); висновком Управління культури Харківської облдержадміністрації від 22.11.2004р. № 08-20/1841 ( а. с. 58).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 4 Закону України „Про власність" передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам та іншим учасникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Відповідно з ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що будівництво зазначеного торговельного павільйону здійснено позивачем із додержанням встановлених норм і правил, що робить можливим збереження збудованого позивачем торговельного павільйону, господарським судом першої інстанції право власності на самочинно збудований позивачем торговельний павільйон  правомірно визнано за позивачем.

Посилання  відповідача в апеляційній скарзі, що рішення XXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 24.11.2004р. № 191/04 „Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" втратило чинність  не підтверджується матеріалами справи та спростовується наявністю договору оренди землі від 13.10.2005р., укладеного між сторонами на його підставі .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним матеріалам справи, тому  підстав для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -   

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача, Харківської міської ради, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду  Харківської області від 19.01.2007 р. по справі № 50/195-06 залишити без  змін.

       Головуючий суддя                                                      Івакіна В.О.

                                 Судді                                                    Сіверін В.І.

                                                                                                     Токар М.В.