Ухвала

від 01.07.2016 по справі 912/851/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д

Кіровоградської області

УХВАЛА

01 липня 2016 року справа № 912/851/16

Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Болгар Н.В. та Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СЕРВІС" про вжиття заходів до забезпечення у справі № 912/851/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СЕРВІС", м. Кіровоград

до Приватного підприємства "Сервіском", м. Кіровоград

про стягнення 1159195,64 грн,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 01.09.2015,

відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 45/15 від 04.11.2015.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СЕРВІС" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 04.03.2016, яка, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, містить вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Сервіском" 1119272,04 грн заборгованості, з яких: 487590,00 грн основного боргу, 267114,04 грн пені, 27261,00 грн - 3% річних та 337307,00 грн інфляційних втрат.

Поряд з цим, в ході вирішення спору у даній справі 10.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СЕРВІС" подало до господарського суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на все рухоме та нерухоме майно відповідача у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 1119272,04 грн та накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Сервіском", що знаходяться на розрахунковому рахунку останнього №2600800014971 в АТ "УКРЕКСІМБАНК" та рахунки в інших банках в разі їх наявності.

Заява мотивована значним розміром заявленої до стягнення заборгованості, а також тим, що відповідач ухиляється від виконання договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг та поставленого товару та реалізує майно, що може призвести до банкрутства Приватного підприємства "Сервіском" та в свою чергу позбавить позивача можливості повернути грошові кошти.

Відповідач в свою чергу заперечив проти поданої позивачем заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість. При цьому останній повідомив суд про планове оновлення автопарку, тобто продаж старого автотранспорту та придбання нового, що, на думку відповідача підтверджує здійснення останнім підприємницької діяльності, а не ухилення від виконання договірних зобов'язань.

Розглядаючи подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд враховує положення статті 66 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з пунктом 1 частини статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Тобто даною статтею не передбачено накладення одночасно арешту на майно та кошти відповідача, як то просить позивач. Дана стаття не передбачає також накладення арешту на рахунки відповідача.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Відповідно до частини 2, 3 статті 67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову виноситься ухвала, ухвала про забезпечення позову може бути оскаржено.

Пунктами 1, 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Докази у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. В силу вимог статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення.

Проте, заява позивача не містить фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Позивачем не надано господарському суду належних доказів, які б доводили необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача.

За викладених обставин заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

Судовий збір відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" та статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СЕРВІС" про забезпечення позову у справі № 912/851/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.Б. Шевчук

Суддя Н.В. Болгар

Суддя М.С. Глушков