Постанова

від 23.06.2016 по справі 817/388/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2016 р. м. Київ К/800/25301/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Кравцова О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Заслучанський» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Заслучанський» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 3206,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо невідшкодування в добровільному порядку Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій бувшим працівникам Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Заслучанський».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та винести нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СВП «Заслучанський» є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Бувшим працівникам відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначена та виплачується пенсія за віком на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особам, які працювали в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей.

У січні 2015 року позивачем зазначеним особам виплачено пенсію у загальному розмірі 3206,06 грн.

Позивач вказує, що за змістом положень Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у СВП «Заслучанський» є обов'язок відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату зазначених пенсій.

Оскільки добровільно відповідачем витрати Пенсійного фонду на виплату пенсій бувшим працівникам СВП «Заслучанський» за січень 2015 року не відшкодовано, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в даному випадку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, особам, які отримують пенсію на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відбувається за рахунок Державного бюджету.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених положень свідчить про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що бувшим працівникам відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначена та виплачується пенсія за віком на підставі пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особам, які працювали в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у відповідача обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15.

З огляду на викладене, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Заслучанський» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Заслучанський» (код ЄДРПОУ: 32370357) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області заборгованість у розмірі 3206 (три тисячі двісті шість) гривень 06 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: