Рішення

від 02.06.2016 по справі 367/2841/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2841/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з а о ч н е

02 червня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.,

з участю секретаря Григорян Н. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому посилається на те, що з 01 серпня 2007 року по 16 лютого 2015 року він працював лікарем на дочірньому підприємстві "Санаторій "Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця". Відповідно до наказу № 48-к від 06 лютого 2015 року, 16 лютого 2015 року він був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. На час його звільнення у ДП "Санаторій Україна" існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати за вересень місяць 2014 року в сумі 2 916,96 грн., листопад місяць 2014 року в сумі 3 162,02 грн., грудень місяць 2014 року в сумі 3 017,23 грн. та січень місяць 2015 року в сумі 3 662,68 грн., лютий 2015 року в сумі 2 805,48 грн., а всього 15 564,37 грн.

Позивач вказує, що в порушення вимог закону, розрахунок з ним в день звільнення по заробітній платі в сумі 15 564,37 гривень відповідачем проведено не було. Беручи до уваги те, що відповідач не виплачував заробітну плату, починаючи з жовтня 2014 року до березня 2015 року та враховуючи положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" загальна сума компенсації, яка належить йому до виплати складає 223,91 гривень. Також зазначає, що згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належним звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Згідно п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У зв'язку з вищенаведеним, при розрахунку середнього заробітку він брав заробітну плату за грудень 2014 року та січень 2015 року. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 42 876,60 гривень.

Позивач також вказує, що крім стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частин доходів та середнього заробітку за час затримки розрахунку, змушений також просити суд стягнути з відповідача на його користь спричинену йому моральну шкоду. Внаслідок затримки у виплаті заробітної плати він морально страждав, оскільки на його утриманні перебуває 2 малолітніх дітей, змушений економити на харчуванні, одязі. Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату та ігноруванням його прав. Моральну шкоду, спричинену йому відповідачем він оцінює в 5 000,0 гривень. Оскільки на його усні неодноразові звернення до відповідача з проханням здійснити виплату належних йому сум заробітної плати залишені без задоволення, змушений звернутися до Ірпінського міського суду за захистом свого порушеного трудового права.

Також звертаючись із позовом зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у питаннях про стягнення з підприємства належної працівникові заробітної плати працівник може звернутися до суду з цих питань без обмеження будь-яким строком.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з відповідача Дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (код ЄДРПОУ 33337462) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року в розмірі 15 564,37 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у сумі 42 876,60 грн., компенсацію втрати частини доходів (інфляційні нарахування) у розмірі 223,91 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000,0 грн., а всього 64 664,88 грн.; судові витрати покласти на відповідача; допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за 1 місяць.

Позивач та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, до суду надійшла письмова заява представника позивача, в якій вона просить справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, двічі направляла до суду заяви про відкладення розгляду справи, оскільки буде приймати участь в інших судових засіданнях, однак доказів на підтвердження цих обставин суду надано не було.

У зв'язку із цим суд, враховуючу письмову заяву представника позивача, а також відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання, вважав за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що з 01 серпня 2007 року по 16 лютого 2015 року позивач працював лікарем на дочірньому підприємстві "Санаторій "Україна ПрАТ "Укрпрофоздоровниця". Відповідно до наказу № 48-к від 06 лютого 2015 року, 16 лютого 2015 року він був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. На час його звільнення у ДП "Санаторій Україна" існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати за вересень місяць 2014 року в сумі 2 916,96 грн., листопад місяць 2014 року в сумі 3 162,02 грн., грудень місяць 2014 року в сумі 3 017,23 грн. та січень місяць 2015 року в сумі 3 662,68 грн., лютий 2015 року в сумі 2 805,48 грн., а всього 15 564,37 грн. На час розгляду справи вказана заборгованість не виплачена, що підтверджується копією довідки, наданою представником відповідача.

Також встановлено, що відповідач безпідставно порушив строки виплати заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 42 876,60 гривень, проведений позивачем розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку за 276 робочих днів з 01 лютого 2015 року по 28 березня 2016 року суд вважає правильним.

Суд також вважає обґрунтованим і правильним проведений позивачем розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів в розмірі 223,91 гривень, оскільки він проведений у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, є зрозумілим і таким, що не викликає будь-яких сумнівів в зв'язку із зазначенням в ньому всіх правильних вихідних даних.

Крім цього, своїми незаконними діями відповідач поставив позивача та його сім'ю в скрутне матеріальне становище, що призвело до душевних страждань позивача, необхідності додаткового часу і зусиль для організації свого життя, чим завдав моральної шкоди, а тому суд, з урахуванням розміру невиплаченого заробітку та тривалості часу його невиплати, вважає що із відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у сумі 5 000,0 гривень.

Встановлені судом обставини підтверджуються матеріалами справи.

Дані правовідносини регулюються:

- ст. 94 КЗпП України, якою визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу;

- ч. 1 ст. 115 КЗпП України, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів;

- ч. 1 ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація, згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- ст. 117 КЗпП України, за якою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору;

- ст. 34 Закону України «Про оплату праці», згідно якою компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги;

- ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи);

- ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за якою компенсація громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам;

- ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», якою визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

- пунктами 2-4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, за яким компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається;

- ст. 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя;

- ст. 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Також при винесенні рішення судом враховуються роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де зазначено, що суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини та у п. 21 вказаної постанови Пленуму, де зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Оскільки відповідач добровільно у встановлені законом строки не виплатив позивачу заробітну плату в розмірі 15 564,37 гривень, чим порушив його право на отримання заробітку, поставив позивача в скрутне матеріальне становище, а правопорушення досі триває, то суд визнає за необхідне позов задовольнити, стягнути із відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року у розмірі 15 564,37 гривень, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 42 876,60 гривень, компенсацію втрати частини доходів (інфляційні нарахування), у розмірі 223,91 гривень та моральну шкоду у розмірі 5 000,0 грн., а всього 63 664,88 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 636,65 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 232, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ДП "Санаторій "Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26, код ЄДРПОУ 02649621, р/р 26006053140973 в Київському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк м. Київ, МФО 321842) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року в розмірі 15 564,37 гривень, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у сумі 42 876,60 гривень, компенсацію втрати частини доходів (інфляційні нарахування) у розмірі 223,91 гривень.

Стягнути з ДП "Санаторій "Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26, код ЄДРПОУ 02649621, р/р 26006053140973 в Київському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк м. Київ, МФО 321842) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,0 гривень.

Стягнути з ДП "Санаторій "Україна" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26, код ЄДРПОУ 02649621, р/р 26006053140973 в Київському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк м. Київ, МФО 321842) на користь держави судовий збір у розмірі 636,65 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Копію заочного рішення направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко