Ухвала

від 30.06.2016 по справі 543/949/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/949/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1917/16Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Акопян В.І.

Суддів: Гальонкіна С.А, ОСОБА_2.

при секретарі Маладиці Л.В.

за участю: представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім'я» на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім'я» до ОСОБА_6 ,товариства з обмеженою відповідальністю «Солоницьке» про визнання договору оренди земельної ділянки недійним

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім'я» до ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Солоницьке» про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Солонецьке» відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилось СТОВ «Лукім'я», в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що, суд не врахував вимоги ст..203,215 ЦК України ст. 152 ЗК України та практику Європейського Суду

У судовому засіданні представники позивача доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримали, та прохали її задовольнити.

Представник відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та прохала її відхилити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представників сторін , приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення місцевого суду відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно договору оренди землі від 20.04.2006 року ОСОБА_7 надав СТОВ «Лукім'я», в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,66 га, що розташована на території Лукімської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області, строком на 6 років. Вказаний договір зареєстрований 05.07.2006 року у Оржицькому виїзному офісі ПРФ ДП ЦДЗК за № 040655900005 .

Згідно п.38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

20.04.2006 року сторонами було складено ОСОБА_2 прийому-передачі вказаної земельної ділянки .

Відповідно до додаткової угоди від 27.09.2012 року до договору оренди землі від 20.04.2006 року сторони погодили внести зміни в договір оренди землі та визначили строк дії договору до 31.12.2017 року ( п.1.1. додаткової угоди) та встановили новий розмір орендної плати ( п.1.2 додаткової угоди) (а.с.8).

ОСОБА_7М, помер 04.11.2012 року, його донька, ОСОБА_6, успадкувала належну йому земельну ділянку площею 3,6640 га, кадастровий номер 5323683600:00:009:0047, що знаходиться на території Лукімської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області (а.с.9).

За змістом ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.02.2014 року ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка за адресою: Полтавська область, Оржицький район, Лукімська сільська рада кадастровим номером 5323683600:00:009:0047 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6640 га.

10.02.2015 року між ТОВ «Солоницьке» та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі № б/н від 05.02.2015 року, об'єктом договору є земельна ділянка площею 3,6641 га .

У жовтні 2015 року СТОВ «Лукім'я» зверталося з позовом до Реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії. Предметом позову було зобов'язання державного реєстратора скасувати рішення від 10.02.2015 року про державну реєстрацію іншого речового права - оренди земельної ділянки (договір оренди землі від 05.02.2015 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Солоницьке») кадастровий номер 5323683600:00:009:0047, що розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, яка залишена без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, у задоволенні позову СТОВ «Лукім'я» до реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, треті особи: ОСОБА_8М, ОСОБА_6 про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Рішенням Оржицького районного суду від 29 грудня 2015 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 березня 2016 року, розірвано договір оренди землі від 20 квітня 2006 року земельної ділянки площею 3,66 га, що розташована на території Лукімської сільської ради, укладений між СТОВ «Лукім'я» і ОСОБА_7 та зареєстрований 05.07.2006 року в Оржицькому виїздному офісі ПРФДП ЦДЗК.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що у відповідності до положень договору, який був укладений між ОСОБА_7М та СТОВ «Лукім'я» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 116 , 1 25 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом і таким законом є Закон України "Про оренду землі" , яким визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу вимог ч.4 ст.32 Закону України « Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом п.38 договору оренди землі від 20.04.2006 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що, оскільки договором від 05.07.2006 року орендодавець наділений правом розірвання договору, при переході права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, то у ОСОБА_6 були права на розірвання договору оренди і вона ними скористалася, договір оренди в судовому порядку було розірвано.

На час розгляду позовної заяви СТОВ «Лукім'я» про визнання недійсним договору оренди від 05 лютого 2015 року, який укладений між ТОВ «Солоницьке» і ОСОБА_6, договір оренди, який був укладений між попереднім власником земельної ділянки, ОСОБА_7, і позивачем, СТОВ «Лукім'я» було розірвано в судовому порядку, земельна ділянка ОСОБА_6 передана в користування відповідача ТОВ «Солоницьке», тому суд першої інстанції підставно відмовив СТОВ «Лукім'я» в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладений між ТОВ «Сомоницьке» і ОСОБА_6В.(спадкоємцем ОСОБА_7М.) 10 лютого 2015 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно п.38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У відповідності до ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що суду не було надано жодного доказу того, що позивач зверталася до СТОВ «Лукім'я» з відповідними заявами про розірвання договору оренди землі з будь-яких підстав не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на таке.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником позивача ОСОБА_5 була зазначена та не спростована представниками відповідача та обставина, що представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 (довіреність на представництво якого наявна у матеріалах справи, а.с.11), звертався до СТОВ «Лукім'я» з заявою про розірвання договору оренди землі від 20.04.2006 року на підставі п. 38 даного договору.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не доведено того факту, що спірний договір оренди землі від 20.04.2006 року не зареєстрований у Державному земельному кадастрі, а судом не встановлено, чи відбулася державна реєстрація спірного договору оренди землі не заслуговують на увагу, та спростовуються матеріалами справи, оскільки, відповідно до копії договору оренди землі від 20.04.2006 року спірний договір зареєстрований 05.07.2006 року у Оржицькому виїзному офісі ПРФ ДП ЦДЗК за № 040655900005 (а.с.5).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім'я» відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: В.І.Акопян

Судді: С.ОСОБА_10

ОСОБА_11

З оригіналом згідно

Суддя В.І.Акопян