Ухвала

від 18.04.2007 по справі 11/571-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/571-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 18.04.07 р.          № 11/571-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Лосєва  А.М.

 суддів:            Мартюк А.І.

          Зубець Л.П.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Букуєва О.О. – дов. б/н від 17.10.2006р.;

                               КлимВ.І. -  дов. б/н від 17.10.2006р.;

 від відповідача - Перепелюк О.В. – дов. №8294/9/10 від 06.11.2006р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському р-ні м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.02.2007

 у справі № 11/571-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Тетра пак", м. Київ

 до           Державної податкової інспекції у Подільському р-ні м. Києва

 про          визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000322390/1 від 12.09.2006р., №0000332390/0 від 16.08.2006р., №0000332390/1 від 12.09.2006р. та рішення про результати розгляду первинної скарги №11672/10/25-011 від 08.09.2006р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2007р. було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000332390/1 від 12.09.2006р. та №0000332390/0 від 16.08.2006р., у зв'язку з відмовою в цій частині позивача від позову.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не здійснив коригування амортизаційних відрахувань позивача за 2004-2005рр. та І квартал 2006р., у зв'язку з чим, сума податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств була розрахована відповідачем необґрунтовано. Окрім того, відповідач дійшов хибного висновку про те, що витрати позивача на виготовлення рекламних роликів підпадають під визначення

нематеріальних   активів   у   розумінні   Положення   (стандарту)   бухгалтерського   обліку   8

«Нематеріальні   активи»,   затвердженого   наказом   Міністерства   фінансів   України №242  від 18.10.1999р., оскільки ролики не призначались для використання протягом періоду

один рік, а відповідно до п.9 вказаного вище Положення (стандарту) бухгалтерського обліку не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку (що й мало місце в розглядуваному

випадку).

Оскільки позивач не отримував виключні майнові права на рекламні ролики,

замовлені у Товариства з обмеженою відповідальністю «Едмішн», то такі ролики не можуть кваліфікуватись як нематеріальні активи у розумінні п.1.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зважаючи на те, що рекламні ролики придбавалися з метою подальшого продажу і були

продані позивачем, то відповідно до пп. 8.1.3 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», позивач правомірно відніс витрати на виготовлення роликів до

складу валових витрат.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до наданих на перевірку прибуткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі, позивачем в перевіреному періоді були придбані роботи по виготовленню рекламних поликів, а саме: відповідно до наданих відомостей по рах. 18 "Валові витрати" та Декларацій про прибуток підприємства за звітні періоди 2004р., 2005р., І квартал 2006р. встановлено, що витрати по виготовленню рекламних роликів були віднесені позивачем до складу валових витрат підприємства в сумі 1 247 651,00 грн., з них: за 2004р. в сумі 700 551 грн.; за 2005р. – 523 685,00 грн.; за І квартал 2006р. – 23 415,00 грн.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №242  від 18.10.1999р. (із змінами та доповненнями), визначено, що нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання у користування (оренду) іншим особам, що, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому і його вартість може бути достовірно визначена.

На думку відповідача, рекламні ролики, підпадають під визначення "нематеріальні активи". В бухгалтерському обліку позивача витрати по виготовленню рекламних роликів відображалися проводкою: Дт - 93; Кт - 631 - "списання витрат на збут". Згідно наданих пояснень, дані рекламні ролики були зняті, змонтовані та неодноразово демонструвалися на телебаченні на телеканалах: "Інтер", "Новий", "Студія 1+1", "СТБ", "М1" та "ІСТV".

Порушення позивачем пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до заниження податку на прибуток на 306 059,00 грн., в т.ч.: за І півріччя 2004р. – 141 287,00 грн., за три квартали 2004р. – 175 138,00 грн., за 2005р.  – 130 921,00 грн., та до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2006р. на 23 415,00 грн.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що позивач надав до перевірки розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів з переліком нематеріальних активів, їх надходженням та вибуттям за період з 01.04.2004р. по 31.12.2006р., згідно з яким придбані в перевіреному періоді ролики не обліковувались і амортизаційні відрахування не здійснювались.

Постановою Господарського суду міста Києва від 01.02.2007р. по справі №11/571-А позов було задоволено, визнано недійсними податкове повідомлення-рішення №0000322390/1 від 12.09.2006р. та рішення №11672/10/25-011 від 08.09.2006р., про результати розгляду первинної скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000322390/0 від 16.08.2006р., прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва, а також присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 03,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною Постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження №430/9/10-204 від 08.02.2007р. та апеляційною скаргою №1011/9/10-007 від 26.02.2007р., в якій просить скасувати Постанову Господарського суду міста від 01.02.2007р. по справі №11/571-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2007р. було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2007р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва було призначено до розгляду у судовому засіданні 18.04.2007р.

06.04.2007р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу б/н від 06.04.2007р.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2007р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Постанову Господарського суду міста Києва від 01.02.2007р. по справі №11/571-А, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2007р. заперечував проти апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні і залишити без змін Постанову Господарського суду міста Києва від 01.02.2007р. по справі №11/571-А як таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Тетра Пак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено Акт №104/23-704-20016121 від 04.08.2006р. (далі за текстом - Акт перевірки).

З урахуванням висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322390/0 від 16.08.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 612 118,00 грн. (306 059,00 грн. - основний платіж та 306 059,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №11672/10/25-011 від 08.09.2006р. про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0000322390/0 від 16.08.2006р. було  скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції у розмірі 153 029,50 грн.

На підставі Рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №11672/10/25-011 від 08.09.2006р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322390/1 від 12.09.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 459 088,50 грн. (306 059,00 грн. - основний платіж та 153 029,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В ході перевірки встановлено, що відповідно до наданих позивачем на перевірку первинних бухгалтерських документів (прибуткових накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі) позивачем в перевіряємому періоді були придбані роботи по виготовленню рекламних роликів, а саме: відповідно до наданих відомостей по рах. 18 "Валові витрати" та Декларацій про прибуток підприємства за звітні періоди 2004р., 2005р. та І квартал 2006р., поданих до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, встановлено, що витрати по виготовленню рекламних роликів було віднесено позивачем до складу валових витрат підприємства в сумі 1 247 651,00 грн., з них: за 2004р. – 700 551 грн. (по періодам: І півріччя 2004р. – 565 149,00 грн., за три квартали 2004р. – 700 551,00 грн.); за 2005р. – 523 685,00 грн.; за І квартал 2006р. – 23 415,00 грн.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №242  від 18.10.1999р. (із змінами та доповненнями), нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання у користування (оренду) іншим особам, що, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому і його вартість може бути достовірно визначена.

В запереченнях на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рекламні ролики підпадають під визначення "нематеріальні активи".

В бухгалтерському обліку позивача витрати по виготовленню рекламних роликів відображалися проводкою: Дт - 93; Кт - 631 - "списання витрат на збут". Згідно пояснень позивача, дані рекламні ролики були зняті, змонтовані та неодноразово демонструвалися на телебаченні на телеканалах "Інтер", "Новий", "Студія 1+1", "СТБ", "М1" та "ІСТV".

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В Акті перевірки зазначено, що порушення позивачем пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до заниження податку на прибуток на 306 059,00 грн., з них: за І півріччя 2004р. – 141 287,00 грн., за три квартали 2004р. – 175 138,00 грн., за 2005р. - 130 921,00 грн., та до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2006р. на 23 415,00 грн.

Окрім того, в Акті перевірки вказано, що позивачем надано до перевірки розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів з переліком нематеріальних активів, їх надходженням та вибуттям за період з 01.04.2004р. по 31.12.2006р., згідно з яким придбані в перевіряємому періоді ролики не обліковувались і амортизаційні відрахування не здійснювались.

Суд вважає, що висновки, викладені відповідачем в Акті перевірки, є помилковими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств було здійснене відповідачем з огляду на те, що позивач повинен був амортизувати витрати на виготовлення рекламних роликів, а не відносити їх до валових витрат, оскільки витрати на виготовлення рекламних роликів є витратами на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації. При цьому визначення рекламних роликів як нематеріальних активів зроблено відповідачем виходячи з норм бухгалтерського, а не податкового обліку.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Едмішн», Товариства з обмеженою відповідальністю  «Волна Юг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіо актив Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Роман «С» були придбані роботи по виготовленню рекламних поликів на загальну суму 1 247 651,00 грн.

При цьому, витрати позивача при замовлені послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Едмішн» з надання реклами не підлягають амортизації, оскільки виключні майнові авторські права на виготовлений рекламний ролик до позивача не переходили.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

30.08.2005р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едмішн» було укладено Договір №30/08/05, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Едмішн» забороняє позивачу використовувати створені ним (Товариством з обмеженою відповідальністю «Едмішн») об'єкти інтелектуальної власності (в т.ч. рекламні ролики) без письмової згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Едмішн».

Згідно з п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначення «нематеріальні активи» слід розуміти як отримання платником податків виключних майнових прав інтелектуальної власності, в результаті чого, такий платник податків зможе дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Згідно з умовами Договору №30/08/05 від 30.08.2005р. та додатків до нього, позивач не отримував виключні майнові права на рекламні ролики, а отже витрати, понесені позивачем за вказаним Договором не можуть вважатись витратами на придбання нематеріальних активів.

В пп.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Пунктом 1.1 Договору №30/08/05 від 30.08.2005р. передбачено, що Виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням Замовника надати послуги з реклами товару Замовника будь-якими рекламними засобами, зокрема: створення дизайну, підготовки та виготовленню поліграфічної продукції, виготовленню відео (аудіо) роликів, розміщення рекламних матеріалів замовника на телебаченні (ефірному та кабельному), в пресі, на радіо; виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, організації зв'язків з громадськістю (паблік рілейшнз), організації і проведенню маркетингових досліджень ринку, розробці ідей рекламної продукції (креатин), розробці бренду (торгової марки), наданню інформаційно-консультативних послуг (перелік не є вичерпаним).

Таким чином, згідно наведеного переліку послуг, позивачем було правомірно віднесено витрати за вищевказаним Договором до складу валових витрат на підставі пп.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо витрат позивача, пов'язаних з виготовленням рекламних роликів Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радіоактив Фільм Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роман «С» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волна Юг», судом було встановлено наступне.

Згідно документів, якими позивачем було оформлено проведення рекламних кампаній та щодо яких відповідачем здійснено донарахування податку на прибуток, позивач ще до початку їх проведення мав намір продати рекламні ролики, які будуть виготовлені за його замовленням.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2004р. заступником генерального директора позивача було затверджено наказ №1/1/ТОВ про проведення рекламних компаній продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра Пак» на 2004р., додатком до якого був План заходів щодо проведення рекламних компаній продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра Пак» на 2004 рік (далі за текстом – «План заходів на 2004 рік»).

16.12.2005р. заступником генерального директора позивача було затверджено наказ №25/1/ТОВ про проведення рекламних компаній продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра Пак» на 2006р., додатком до якого був План заходів щодо проведення рекламних компаній продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра Пак» на 2006 рік (далі - «План заходів на 2006 рік»).

Як вбачається з Планів заходів, позивач мав намір, зокрема, проводити спільні рекламні компанії з третіми особами, які є його партнерами та використовують продукцію позивача (упаковку). При цьому, в такому випадку між позивачем та його партнерами повинні були бути укладені протоколи про спільні дії з організації та замовлення реклами, відповідно до яких позивач повинен був замовити та оплатити послуги з виготовлення рекламних матеріалів, а підприємства-партнери розмістити рекламні матеріали у засобах масової інформації та на інших носіях реклами, для чого вони мали придбати у позивача виключні авторські права на виготовлені рекламні матеріали.

Відповідно до вищезазначених Планів заходів, позивач уклав зі своїми партнерами Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Люстдорф» протоколи про спільні дії з організації та замовлення реклами від 01.01.2004р. та 03.01.2004р. На виконання планів заходів та з урахуванням положень Протоколів про спільні дії з організації та замовлення реклами, позивач протягом 2004 та 2006 років здійснював замовлення виготовлення роликів у трьох компаній: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радіоактив Фільм Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Роман «С» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волна Юг», у зв'язку з чим поніс витрати, правомірність формування яких розглядається у справі №11/587-А.

Після виготовлення зазначеними компаніями рекламних роликів за замовленням позивача і переходу до нього відповідних виключних майнових прав, позивач відчужив такі виключні майнові права на рекламні ролики своїм партнерам - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандора» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Люстдорф» (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вищевказані витрати на придбання рекламних роликів в даному випадку не підлягають амортизації, оскільки придбавались з метою їх подальшого продажу та фактично були продані позивачем третім особам.

Доказів, які б спростовували вищенаведені обставини, відповідачем суду не надано.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з положеннями абз. 4 пп.8.1.3 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду, витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Враховуючи вищенаведене, позивач правомірно відносив вартість виготовлення рекламних роликів за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Радіоактив Фільм Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Роман «С» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волна Юг» у перевіряємому періоді до складу валових витрат.

Окрім того, з Акту перевірки вбачається, що відповідач обґрунтовує правомірність донарахування позивачу податку на прибуток тим, що рекламні ролики є нематеріальними активами відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.1999р. Зокрема, відповідач посилається на визначення нематеріального активу, яке міститься у зазначеному Положенні.

Проте, згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Зважаючи на терміни виконання, які були встановлені позивачем у наказах №1/1/ТОВ та №25/1/ТОВ про проведення рекламних компаній продукції Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра Пак» на 2004, 2006 роки та Планах заходів, вбачається, що позивач не мав намір використовувати рекламні ролики протягом року, тобто 2004 року та 2006 року.

За таких обставин, рекламні ролики в даному випадку не можуть визнаватись нематеріальними активами у розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.1999р., оскільки позивач мав на меті та використовував їх менше року.

До того ж, відповідно до п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи», не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на рекламу та просування продукції на ринку (що й мало місце в розглядуваному випадку).

Таким чином, рекламні ролики в даному випадку не можуть кваліфікуватись як нематеріальні активи в розумінні вищевказаного Положення, оскільки вони не відповідають всім критеріям, які містяться в Положенні.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідач безпідставно визначив витрати, понесені позивачем у зв'язку з виготовленням рекламних роликів, нематеріальними активами, які підлягають амортизації, а отже донарахування, здійснені відповідачем є неправомірними, безпідставними та зробленими без урахування фактичних обставин справи.

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу згідно з п. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 459 088,50 грн. (306 059,00 грн. - основний платіж та 153 029,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Згідно з положеннями пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки при розгляді справи було встановлено відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) позивачем податку на прибуток за розглянутими вище епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з тим, що висновок відповідача, викладений в Акті перевірки №104/23-704-20016121 від 04.08.2006р. щодо заниження позивачем податку на прибуток на 306 059,00 грн., з них: за І півріччя 2004р. – 141 287,00 грн., за три квартали 2004р. – 175 138,00 грн., за 2005р. - 130 921,00 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2006р. на 23 415,00 грн., Господарським судом міста Києва правомірно визнано помилковим.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, до   адміністративного   суду   має   право  звернутися  з адміністративним позовом особа,  яка вважає, що порушено її права, свободи  чи  інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він  заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що Постанову Господарського суду міста Києва від 01.02.2007р. по справі №11/571-А прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задоволенню не підлягає.

Оскільки, відповідач (апелянт) звільнений від сплати державного мита, отже судових витрат при поданні апеляційної скарги не поніс, то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати за розгляд апеляційної скарги не стягуються.  

Керуючись п. 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення”, ст. ст. 94, 156, 195, 198, 200, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду міста Києва від 01.02.2007р. по справі №11/571-А – без змін.

2. Справу №11/571-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку

 Головуючий суддя          Лосєв  А.М.

 Судді

           Мартюк А.І.

          Зубець Л.П.