Ухвала

від 24.04.2007 по справі 11/630-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/630-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24.04.07 р.          № 11/630-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Борисенко  І.В.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Шипка  В.В.

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Петрова О.О. – дов. від 01.10.2006

 від відповідача - Лотос Ю.С. – дов.№ 327 від 03.09.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 30.01.2007

 у справі № 11/630-А  (Євсіков О.О.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "АДА"

 до           Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

 про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма АДА” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.10.2006 № 0001552301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25 560,00 грн., в т.ч. 17 040,00 грн. – основний платіж та 8 520,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2007 р. у справі № 11/630-А позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0001552301/0 від 06.10.2006; судові витрати покладено на позивача.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованим та не відповідає чинному законодавству, оскільки у позивача на підтвердження сформованого податкового кредиту наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам закону.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі №11/630-А та прийняти нову постанову, якою ТОВ „Фірма АДА” в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права (а саме пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечував  та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132612/0 від 30.01.2005, яким згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25 560,00 грн., в т.ч. 17 040,00 грн. – основний платіж та 8 520,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 2658-5585/23-01/21569796 від 29.09.2006р. „Про результати виїзної планової перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма АДА”, код 21569796, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 01.07.2006р.” (надалі – акт перевірки від 29.09.2006р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з акту перевірки від 29.09.2006р., перевіркою встановлено, що  підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за червень 2004 року суми податку на додану вартість в розмірі 17 040,00 грн., які сплачені ним ПП „Нарда” у складі вартості товару, придбаного на підставі договору № 14 від 01.06.2004.

Такий висновок перевіряючими мотивований тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2004 у справі № 2-5895 визнано недійсними:

- Статут ПП „Нарда”, зареєстрований Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією за № 02439 від 25.02.2003, з моменту його видачі – з 25.02.2003;

- свідоцтво про реєстрацію ПП „Нарда” в якості платника податку на додану вартість № 38816351 з моменту його видачі - з 08.08.2003р.;

А тому, на думку перевіряючих, у позивача відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту за червень 2004р. ПДВ у сумі 17 040,00 грн. на підставі  податкової накладної, виданої йому ПП „Нарда”.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, співпадають з його доводами, викладеними у запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами апеляційної скарги та погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є безпідставним, з огляду на наступне.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варітсть" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану  вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, не заперечується відповідачем та вбачається з наданих до справи документів, позивач (як покупець) мав взаєморозрахунки з ПП „Нарда” (як продавцем) у зв'язку з придбанням у останнього товару (купівля паперу) на підставі укладеного договору № 14 від 01.06.2004.

Вказаний товар було передано позивачу відповідно до видаткової накладної від 11.06.2004 № РН-11/6 на загальну суму 102 240,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 17 040,00 грн.

Розрахунки за придбаний товар проведені позивачем грошовими коштами в безготівковій формі в повному обсязі в сумі 102 240,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 17 040,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. (копії наявні в матеріалах справи).

На виконання умов вказаного договору ПП „Нарда” виписано на адресу позивача податкову накладну № 31 від 11.06.2004 на загальну суму 102 240,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 17 040,00.

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2004 року та відображена в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з вищевказаної податкової накладної (копії якої надана позивачем до матеріалів справи), вона оформлена у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Податкова накладна включена позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказаний податковий період та містить необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не надано доказів визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявної у позивача податкової накладної.

Посилання апелянта на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2004 у справі № 2-5895 про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП „Нарда”, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення Дарницького районного суду м.Києва від 01.12.2004 у справі № 2-5895 прийнято 01.12.2004 та є чинним станом на час розгляду справи в господарському суді.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Висновки суду, викладені у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2004, яким були визнані недійсними установчі документи ПП „Нарда” та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, не є обов'язковим для господарського суду. Крім того, ПП „Нарда” не є учасником судового процесу у справі № 11/630-А.

Відповідно до пп.25.3 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна дата прийняття рішення суду. Рішення про визнання недійсними установчих документів ПП „Нарда” прийняте 01.12.2004, а на момент складання податкової накладної ПП „Нарда” було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а відтак, мало право складати податкові накладні.

Місцевим судом правильно встановлено, що первісно свідоцтво № 38816351 про реєстрацію платником ПДВ ПП „Нарда” було анульовано на підставі заяви платника податку за формою 3-Р від 20.08.2004, підписаної керівником Дзюбишиною О.В., у зв'язку з переходом на сплату єдиного податку. (копія наявна в матеріалах справи а.с. 78)

Відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва – юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередні звітний (податковий) період.

Апелянтом не надано доказів чи відомостей, що за період відносин позивача з ПП „Нарда” у останнього виникли податкові зобов'язання чи податковій борг.

Слід зазначити, що посилання відповідача на акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, яким анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Нарда”, є необґрунтованим, оскільки вказаний акт складено виключно на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2004 у справі № 2-5895.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач не мав права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ на підставі виданої ПП „Нарда” податкової накладної, є помилковими.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання по ПДВ та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм Закону України „Про податок на додану вартість”.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі № 11/630-А – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі № 11/630-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі №11/630-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма АДА” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - без змін.

2.  Матеріали справи № 11/630-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.