Постанова

від 11.04.2007 по справі 15/1550

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/1550

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" квітня 2007 р.                                                          Справа №  15/1550

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача:Бочковський М.О., начальник ОПБ, Пелешок П.Г., доручення № 121 від02.10.2006 року,

від відповідача: Бірюченко В.А.-довіренність від 17.08.206 року( була  присутня  в  судовому засіданні 28.02.07 року),                   

                          Мельник О.М., довіреність від 17.08.2006 року,

розглянувши апеляційну скаргу Відділу житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської Ради Житомирської області, правонаступником  якого є управління житлово- комунального господарства та комунальної власності міської ради,                      м. Новоград-Волинський Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від "23" березня 2006 р. у справі №  15/1550 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Орендного підприємства  благоустрою, м. Новоград-Волинський Житомирської області

до Відділу житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської Ради Житомирської області, м. Новоград-Волинський Житомирської області

про стягнення 125223,47 грн. боргу, -

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 березня 2006 року  у справі № 15/1550 задоволено позов Орендного підприємства благоустрою до Відділу житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської Ради Житомирської області про стягнення 123443,15 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 123443,15 грн. боргу, 1234,43 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт  та прийняти новий - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В підтвердження своїх  вимог відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та  недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Зазначає, що згідно бухгалтерських документів відповідача вже станом на 01.01.2001 року  рахувалася кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 132500,00 грн., станом на 01.01.2004 року вона складала 125386,00 грн.

Однак, вважає, що заборгованість утворилася за період з 1995-1999 років, що підтверджується  актом інвентаризаційної комісії від 01.06.2004 року та відповідними бухгалтерськими документами.

Вказує, що 09.06.2004 року було прийнято рішення Новоград-Волинської міської Ради № 249 "Про списання безнадійної для погашення кредиторської заборгованості по підприємству благоустрою в сумі 125386,34 грн.". На даний час рішення не скасоване, ніким не оскаржене, і відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є обов'язковим для виконання. Крім того, зазначає, що правомірність прийнятого Новоград-Волинською міською Радою рішення № 249 від 09.06.2004 року двічі було перевірено Новоград-Волинською міжрайонною прокуратурою.  Підстав для опротестування рішення знайдено не було.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та заявила клопотання про заміну відповідача Відділу житлово-комунального господарства на його  правонаступника Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради м. Новограда -Волинського Житомирської області  відповідно до рішення шостої сесії № 115 від 21.12.06 р., яке долучено до матеріалів справи.

Судова колегія задовольняє клопотання представника відповідача на підставі          ст. 25 ГПК України, замінивши Відділ житлово-комунальної власності міської ради міста Новограда-Волинського Житомирської області на його правонаступника Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради міста Новограда -Волинського Житомирської області.

Позивач в своєму письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнали, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.128,т.3).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи,  дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з наступних підстав.

20.12.2000 року, 02.01.2002 року та 01.01.2003 року між позивачем (Виконавцем) та відповідачем (Замовником) були укладені договори на виконання робіт по озелененню та електричному освітленню вулиць міста Новограда -Волинського (а.с. 8-9, 35-36,83-84, т.1)

Факт виконання робіт підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (а.с.15, 16, 18, 19, 21-26, 28, 29, 31-34, 41, 46, 49, 52, 55, 57-60, 62, 63, 65-68, 70, 71, 73, 75, 76, 78, 79, 81, 82, 87, 90, 93, 95, 97, 99, т. 1) та виставленими рахунками на оплату виконаних робіт №№ 98, 108, 137, 161, 170 - за 2001 рік (а.с. 23, 26, 20, 27, 30,  т. 1), №№ 32, 42, 56, 80, 88, 105, 37, 121, 18, 33, 43, 57, 93, 111 - за 2002 рік (а.с. 39, 44, 47, 50, 53, 56, 61, 72, 74, 77, 80,  т. 1),     №№  25, 33, 52, 15, 27, 39 - за 2003 рік (а.с. 85, 88, 91, 94, 96, 98, т. 1).

Строки проведення розрахунків по кожному з вказаних вище договорів, відповідно були встановлені до 31.12.2001 року, до 31.12.2002 року та до 31.12.2003 року.

Відповідач, згідно бухгалтерських даних позивача за виконані роботи не розрахувався, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 125233,47 грн., яку позивач і просить стягнути.

Позивач  уточнив суму позову, вважає, що сума 1680,26 грн. помилково включена в суму за виконані роботи у 2003 році. Сума позову становить 123443, 15 грн. (а.с.389 т.1)

Позивач зазначає, що відповідачем в платіжних дорученнях у графі “призначення платежу”  вказувались довільні дати виконання робіт та номери  рахунків, які не виставлялись позивачем для оплати. За таких обставин, кошти, які надходили від відповідача, зараховувались в погашення заборгованості попередніх періодів. Позивач вважає, що заборгованість за виконані роботи в 1995-1999 роках погашена в повному обсязі, а неоплаченими залишились  рахунки за виконані роботи в 2000-2003 роках.

Факт існування заборгованості позивач підтверджує також Довідкою зустрічної перевірки стану розрахунків, яка проведена Контрольно-ревізійним відділом в               м. Новограді-Волинському (а.с. 111-112, т.1).

Проте, відповідач заборгованість не визнає і вважає, що позивач подав позов про стягнення заборгованості, по якій сплив строк позовної давності. Вважає, що заявлена до стягнення кредиторська заборгованість за виконані роботи по озелененню та освітленню міста утворилась за період 1995-1999 років. Роботи виконані в 2000-2003 роках  оплачені в повному обсязі. На підтвердження надав платіжні документи, які на його думку, підтверджують факт оплати виконаних робіт (а.с. 200-321, т. 1).  

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, в обґрунтування свого рішення послався на висновок судово-бухгалтерської експертизи від 16.12.2004 року (а.с. 6-13, т. 2) та вважає правомірним зарахування сплачених відповідачем платежів в рахунок погашення боргу за попередній період відповідно до укладених  в  1998-2000 роках договорів (а.с. 119-125, т. 3).

Судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.10.2004р. була призначена  судово-бухгалтерська експертиза на вирішення якої  були поставлені  питання щодо проведення відповідачем розрахунків по бухгалтерським рахункам №№  98, 108, 137, 161, 170 за 2001 рік; №№ 32, 42, 56, 80, 88, 105, 37, 121, 18, 33, 43, 57, 93, 111 за 2002 рік та №№ 25, 33, 52, 15, 27, 39 за 2003 рік; визначення відповідального за оформлення платіжного доручення і внесення всіх необхідних реквізитів до нього; стосовно того, як одержувач платежу повинен проводити і зараховувати кошти, якщо в платіжному дорученні зазначений рахунок, який не надавався позивачем для оплати, а також вказана довільна дата виконання робіт та який порядок погашення боргів за  роботи, виконані в минулому, але не оплачені замовником.

По першому питання експертом зроблено висновок, що відповідач не провів  розрахунки  по рахунках №№ 98,108, 137, 161, 170 - за 2001 рік, №№ 32, 42, 56, 80, 88, 105, 37, 121, 18, 33, 43, 57, 93, 111 -  за 2002 рік, №№ 25, 33, 52, 15, 27 - за 2003 рік.

Колегія суддів  дослідила зазначений висновок експерта, проте вважає, що він зроблений лише на підставі фактичного співставлення номерів рахунків, які виставлялись позивачем та номерів рахунків, що зазначались відповідачем в платіжних дорученнях  і не відображає дійсного стану розрахунків між сторонами по справі.

Як зазначалося вище, відповідачем на підтвердження  факту  оплати виконаних робіт були надані платіжні доручення. З наданих платіжних доручень вбачається, що відповідач здійснював оплату за роботи, які були виконані саме в період 2001-2003 років відповідно до укладених договорів від 20.12.2000 року, 02.01.2002 року та 01.01.2003 року. Слід зазначити, що оплата здійснювалося не на повну суму, зазначену в рахунку позивача за відповідний період.

Пунктом  2.2 укладених договорів передбачено право Замовника (відповідача) проводити передоплату у розмірі 40% вартості замовлення, а кінцевий розрахунок проводити після підписання акту виконаних робіт форми № 2.

Зазначеним спростовуються доводи позивача стосовно довільного зазначення  відповідачем номерів рахунків  в платіжних дорученнях, оскільки на момент здійснення платежів рахунків не існувало взагалі.

У висновку експерта також зазначено, що відповідно до п. 3.1  Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ України від 21.01.2004 року № 22, платіжне доручення  оформляється відповідно до форми,  наведеної у додатку 2 до цієї інструкції. Реквізит  платіжного доручення  "Призначення платежу"  повинен  бути заповнений так, щоб можна було отримати повну інформацію про суть платежу і документів, на підставі яких він здійснюється. Відповідальність за оформлення платіжного доручення і внесення всіх необхідних реквізитів до нього несе платник.

Судовою колегію не приймається  висновок експерта з даного питання, оскільки він зроблений на підставі нормативно-правового  акту, якого не існувало на момент виникнення спірних правовідносин.

Хоча, разом з тим, експертом зазначено, що з наданих  платіжних доручень не вбачається, що відповідачем  проводились розрахунки по спірним рахункам, однак і не вбачається, що  відповідач перераховує кошти за роботи,  виконані в минулому.

З третього питання експертом зроблено висновок, що після виникнення спірної ситуації один з контрагентів повинен ініціювати проведення взаємозарахування у відповідності до ст. 217 ЦК УРСР, чого сторонами зроблено не  було.

Проте, експертом  не встановлено, що такий обов'язок покладається саме на відповідача, оскільки в такій ситуації, з одного боку, виникає заборгованість ВЖКГ перед Новоград-Волинським підприємством благоустрою по роботах, послугах, які підтверджуються актами виконаних робіт, а з іншого боку, виникає заборгованість Новоград-Волинського підприємства благоустрою перед ВЖКГ по одержаних коштах, які надійшли в оплату за роботи, послуги, надання яких не підтверджується актами виконаних робіт, наданих послуг.

Судова колегія вважає, що експертний висновок може бути покладений в основу судового рішення тільки в тому випадку, якщо він є обгрунтованим та переконливим. Обгрунтованість  та переконливість висновку експерта може мати місце тільки в тому випадку, якщо експерт у своєму висновку не тільки робить висновки, але і підтверджує їх аналізом тих фактів, що були встановлені в ході дослідження.

Обгрунтований та переконливий висновок повинен бути наданий без порушень правил логічного мислення, а тому форма судження експерта не повинна викликати  жодних сумнівів. Будь-яка думка експерта повинна мати підстави, достатні та істинні.

Згідно з ч.5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими  ст.43  названого кодексу.

Таким чином суд першої інстанції припустився  порушення вимог ч.1 ст. 47 ГПК України  щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і ч.1 ст.43 ГПК України, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення  без вивчення  всіх належних доказів та обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як свідчать матеріали справи між сторонами по справі укладалися  аналогічні договори й до 2001 року, зокрема, 05.01.1998 року, 11.12.1998 року, 30.12.1999 року (а.с. 119-121, т. 2). Факт виконання робіт за цими договорами підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (а.с. 7, 9, 11, 23, 25, 31, 33, 41, 45, 46, 48, 52, 56, 58, 59, 65, 67, 69, 73, 75, 79, 83, 91, 95, 101, т. 3) та виставленими рахунками.

Відповідно до розрахунків відповідача заборгованість останнього перед позивачем відповідно до зазначених договорів   становить:

- сальдо на 01.01.1996 року - 485363000 крб. (озеленення) та 218685000 крб. (освітлення);

- сальдо на 01.01.1997 року - 14719,20 грн. (озеленення) та 41489,99 грн.  (освітлення);

-  сальдо на 01.01.1998 року - 36021,64 грн. (озеленення) та 29137,08 грн.  (освітлення);

- сальдо на 01.01.1999 року - 82301,27 грн. (озеленення) та 27627,02 грн.  (освітлення);

- сальдо на 01.01.2000 року - 96747,97 грн. (озеленення) та 56293,37 грн.  (освітлення).

Правильність зазначених розрахунків підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2000 року, підписаним посадовими особами позивача та відповідача, а також провідним контролером-ревізором КРВ в м. Новоград-Волинському, та відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 154024,34 грн.(а.с.129,т.2).

Викладене підтверджує, що зазначена сума заборгованості відповідача виникла в період 1995-1999 років та перебуває за межами позовної давності.

Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 1963 року зі змінами та доповненнями)  загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності по стягненню  заборгованості, яка виникла в 1995 -1999 роках. Строк сплинув на момент пред'явлення позову ( 2004 р).

Крім того, при прийнятті рішення судовою колегією враховується наступне.

Наказом Державного казначейства України від 08.05.2001 року № 73  затверджено Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, строк позовної давності якої минув. Цей Порядок визначає механізм списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, з бухгалтерського обліку бюджетних установ.

У відповідності до вимог зазначеного Порядку відповідачем 01.06.2004 року складено акт інвентаризації кредиторської  заборгованості (а.с. 128-130, т. 1), відповідно до якого встановлено, що кредиторська заборгованість перед Новоград-Волинським підприємством благоустрою  за виконані роботи по озелененню та освітленню міста утворилася протягом 1995-1999 років в сумі 153041,34 грн. В 2000-2003 роках виконані роботи були оплачені повністю та частково були погашені борги минулих років. Станом на 01.01.2004 року кредиторська заборгованість становить 20897,63 грн. Претензій щодо погашення цієї заборгованості  підприємство благоустрою, починаючи з 1995 року до 15.03.2004 року, жодного разу не пред'являло. На 01.01.2004 року строк позовної давності сплинув. Інвентаризаційна комісія запропонувала кредиторську заборгованість по підприємству благоустрою, яка утворилась протягом 1995-1999 років, в сумі 125386,34 грн. вважати безнадійною для погашення та списати.

09.06.2004 року Новоград-Волинською міською Радою прийнято рішення № 249 "Про списання кредиторської заборгованості по відділу житлово-комунального господарства", відповідно до якого визнано  безнадійною для погашення та списано  кредиторську заборгованість по підприємству благоустрою, яка утворилась протягом 1995-1999 років, в сумі 125386,34 грн. (а.с.154,1).

Слід зазначити, що у випадку незгоди з прийнятим Новоград-Волинською міською Радою рішенням  №249,  позивач не був позбавлений права оскаржити зазначене  рішення, проте своїм правом не скористався.

Підстави, з яких суд першої інстанції не взяв до уваги рішення № 249 Новоград-Волинської міської Ради,  є  формальними,  спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої акти виконавчого комітету міської ради, що прийняті в межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами,     установами та організаціями, посадовими особами, а  також  громадянами,  які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Враховуючи, що позивач пропустив строк позовної давності по стягненню   заборгованості, яка утворилась в 1995-1999 роках, а відповідач не вчиняв дій на погашення  заборгованості за той період, колегія суддів вважає неправомірним зарахування позивачем коштів, які надходили від відповідача, в погашення заборгованості попередніх періодів.

Оцінивши висновок судово-бухгалтерської експертизи відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, враховуючи встановлені обставини справи, колегія  суддів розцінює надані відповідачем платіжні доручення як докази здійснення Відділом житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської Ради Житомирської області оплати позивачу за роботи, виконані саме в період 2001-2003 років.

Згідно довідки відповідача № 37 від 07.02.2005 року (а.с. 46, т. 2) по його бухгалтерському обліку та звітності станом на 01.02.2005 року заборгованість  перед позивачем за виконані роботи не рахується, але колегія суддів бере до уваги  розрахунки позивача на підставі первинних  документів, досліджених в судовому засіданні, з яких видно що за 2001 рік, борг відповідача за виконані роботи по благоустрою становить 5985,40 грн., 2002 рік-14912, 23 грн., за 2003 р.-615,96 грн., всього 20897,63 грн., які не оплачені відповідачем та  підлягають  оплаті.

Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України  (161,162 ЦК УРСР ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Зважаючи  на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області скасуванню в частині стягнення 102545,52 грн. з Управління  житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради Житомирської області.  В цій частині слід прийняти нове рішення  - про відмову в позові. В решті рішення залишити  без змін.

  Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексуУкраїни, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Замінити відповідача -Відділ житлово-комунального господарства Новоград -Волинської міської Ради Житомирської області на правонаступника -Управління житлово-комунального  господарства та комунальної власності міської ради міста Новограда- Волинського Житомирської області.

2.  Апеляційну скаргу Відділу житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської Ради Житомирської області, м. Новоград-Волинський Житомирської області, задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.03.2006 року у справі № 15/1550 скасувати в частині стягнення 102545,52 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові про стягнення 102545,52 грн. відмовити.

Рішення господарського суду Житомирької області в частині стягненння судових витрат змінити.

В зв'зку з цим резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області викласти  в такій  редакції :

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з УправлІння житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради  (11700 Житомирська обл., м. Новоград-Волинський вул. Шевченка, 16, код 20405265 ) на користь Орендного підприємства благоустрою (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Волі,74, код 03364852 ) 20897,63 грн. боргу, 208,97 грн. державного мита, 21,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Орендного підприємства благоустрою (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Волі, 74, код 03364852 ) на користь Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради міста Новограда-Волинського Житомирської області 512,30 грн. за подачу апеляційної скарги.

В решті позову відмовити ."

4. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

5.Наказ господарського суду Житомирської області № 15/1550 від 10.05.206 року вважати таким, що втратив чинність.

6. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий  суддя:                                                               

 судді:

Віддрук: 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд