Рішення

від 29.06.2016 по справі 906/492/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" червня 2016 р. Справа № 906/492/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність 417/1 від 01.02.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, доручення №490 від 17.06.2016р. (в с/з від 21.06.2016р.)

ОСОБА_3, доручення №491 від 17.06.2016р.(в с/з від 21.06.2016р.)

ОСОБА_4- начальник відділу, розпорядження № 24-б від 29.03.2016р. (в с/з від 29.06.2016р.)

ОСОБА_5- дов. № 0253/1880 від 23.06.2016р.- юрисконсульт апарату Брусиліської РДА ( в порядку ст. 30 ГПК України) (в с/з від 29.06.2016)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиргаз збут"

до Відділу освіти Брусилівської райдержадміністрації

про стягнення 1839318,24 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1839318,24 грн., з яких: 1778404,55 грн. - основного боргу; 44038,45 грн. пені; 5856,10 грн. 3% річних; 11019,14 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.06.2016р.

В судовому засіданні від 21.06.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 29.06.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових запереченнях на відзив (а.с. 56-57).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві (а.с. 32-36).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За даними позивача 01.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомигаз", за договором - газорозподільне / газотранспортне підприємство) та Відділом освіти Брусилівської райдержадміністрації було укладено договір № 2015/ТП-БО-400004 на постачання природного газу за регульованим тарифом з відповідними додатками (а.с.10-15).

Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.3 договору, обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору

За підсумками розрахункового періоду споживач протягом двох робочих днів погоджує з газорозподільним/газотранспортним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу (п. 2.5 договору).

За умовами п. 3.1 договору, договірні обсяги постачання газу споживачеві наводяться у додатку 3 до Договору.

Згідно п. 3.6 договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним/газотранспортним підприємством відповідно до пункту 2.5 розділу II Договору.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 3.9 Договору).

За змістом п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, споживач взяв на обов'язок оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пункті 10.1,10.2 договору встановлено, що договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк. Усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін.

Як вказує позивач, останнім на виконання умов договору протягом листопада - грудня 2015 року та січня - березня 2016 року поставлено відповідачу природний газ в кількості 217531 м. куб. на загальну суму 1778404,55 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу за листопад 2015 року, грудень 2015 року січень 2016 року, лютий 2016 року та березень 2016 (а.с. 16-20).

Відповідач на поставлений природний газ розрахунків не провів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1778404,55 грн.

25.04.2016р. за № 898/6 позивачем надіслано на адресу відповідача лист-вимогу, відповідно до якого позивач вимагав відповідача сплати заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 1778404,55грн. (а.с. 28-29).

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевказаного пункту договору, за несвоєчасно проведені розрахунки, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 44038,45 грн. пені.

Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5856,10 грн. 3% річних та 11019,14 грн. інфляційних.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що головний спеціаліст відділу освіти райдержадміністрації ОСОБА_6 відповідно до розпорядження голови Брусилівської РДА від 11.09.2015 №36-Б почала виконувати обов'язки начальника Брусилівської РДА від 14.09.2015р. на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 36-б від 11.09.2015р.

Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП -БО-400004, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, датований 01.07.2015р.

Вказаний договір зі сторони споживача підписаний ОСОБА_2, як т.в.о. начальника відділу освіти. Таким чином відповідач вважає, що фактично даний договір укладено вже після покладення на ОСОБА_6С обов'язків начальника відділу освіти РДА .

Вважає, що позивач, навмисно, з метою підроблення зазначеного договору та введення суду в оману замінив першу сторінку договору №2015/ТП-БО-400004, зазначивши дату укладення договору 01.07.2015р., що фактично не відповідає дійсності.

Відповідач вважає, що договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, на якому ґрунтуються позовні вимоги є недійсним правочином, оскільки підписаний особою з перевищенням повноважень.

Крім того, відповідач вказав, що фактично договір був підписаний у жовтні місяці 2015 р. під психічним тиском зі сторони позивача, який виразився в примушуванні посадової особи відділу освіти підписати зазначений договір.

Позивач, не погоджуючись із запереченнями відповідача, вказує, що договір є дійсним, оскільки його недійсність судом не встановлена. Крім того відповідач вчиняв конклюдентні дії, шляхом підписання актів примання-передачі природного газу та здійснення відповідних оплат в рамках даного договору, що в свою чергу підтверджує правомірність договору. Щодо оплати поставленого відповідачу товару в 2016 році, то вважає, що в даному випадку слід керуватись нормами ст. 692 ЦК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 2015/ТП-БО-ТП-БО-400004 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015р.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що вищевказаний договір врегульовував відносини позивача та відповідача з поставки природного газу у 2015 році. Щодо дії договору у 2016 році, то суд дійшов висновку, що його дія на 2016 рік сторонами не продовжена, оскільки на підставі п.п 10.1.,10.2 договору сторони не погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік, шляхом переоформлення додатку 3 до договору та підписання додаткової угоди до договору.

Крім того, як вбачається з ч. 4 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" ).

За таких обставин, суд встановив, що за заявлений позивачем період останнім здійснювалась поставка відповідачу природного газу в межах укладеного договору лише в листопаді, грудні 2015 року.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що поставка природного газу протягом січня - березня 2016 року за актами приймання-передачі (а.с. 18-20) здійснювалась поза межами договору № 2015/ТП-БО-400004 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015р.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з вищевикладених обставин, між сторонами згідно актів приймання-передачі природного газу у січні-березні 2016 року виникли правовідносини поставки, укладені в спрощений спосіб.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу позивачем природного газу на загальну суму 1778404,55 грн. Відповідач факт отримання природного газу на зазначену суму не оспорив.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Нормами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.6 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за отриманий природний газ здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити поставлений позивачем природний газ у листопаді та грудні 2015 року в сумі 613871,93грн. не пізніше 10.12.2015р. та 10.01.2016р. відповідно.

Однак, відповідач в порушення умов договору у визначений строк оплати не здійснив, тим самим допустивши прострочення платежу в межах укладеного договору в сумі 613871,93грн.

Щодо строку проведення розрахунків за поставлений природний газ у січні - березні згідно актів приймання - передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 18-20) на загальну суму 1164532,62 грн., то, оскільки суд дійшов висновку, що вказана поставка здійснювалась поза межами договору, при визначенні терміну розрахунків слід керуватись нормами ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, обов'язок оплатити отриманий від позивача природний газ, який поставлявся поза межами договору, у відповідача виник після його прийняття, тобто після підписання відповідних актів приймання-передачі, а саме за актом приймання-передачі природного газу у січні місяці в сумі 531871,46 грн.- не пізніше 01.02.2016р., за актом приймання-передачі природного газу у лютому 2016 року в сумі 322956,24грн. - не пізніше 01.03.2016р., за актом приймання-передачі природного газу у березні 2016 року в сумі 309704,92грн. - не пізніше 01.04.2016р.

Проте відповідач в порушення умов, передбачених ст. 692 ЦК України оплати отриманого від позивача природного газу не здійснив. В результаті неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару, станом на день розгляду справи в суді має місце заборгованість в сумі 1164532,62 грн., яка є заборгованістю за отриманий природний газ, який поставлявся позивачу поза межами договору.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 1778404,55грн. Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав.

Більше того, як вбачається з підписаного між сторонами акту звірки розрахунків (а.с. 46) від 07.04.2016р. відповідач підтверджував заборгованість перед позивачем в сумі 1164532,62 грн., яка являється заборгованістю саме за постачання природного газу у січні-березні 2016 року.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1778404,55грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 44038,45 грн. пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону України визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 5), пеню заявлено на заборгованість за актом приймання-передачі природного газу у листопаді 2015 року за період з 10.12.2015р. по 22.04.2016р. на заборгованість в сумі 258723,07 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу у грудні 2015 року за період з 11.01.2016р. по 22.04.2016р. на заборгованість в сумі 355148,86 грн.

Загальна сума пені за розрахунком позивача склала 44038,45 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розрахунок пені є є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином вимога про стягнення пені є обґрунтованою, заявленою у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства підлягає та такою, що підлягає задоволенню в сумі 44038,45 грн.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 44038,45 грн. пені, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 10 %, що становить 4403,85 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання зменшення розміру пені, суд врахував, що відповідач є структурним підрозділом Брусилівської районної державної адміністрації . Відділ освіти є бюджетною неприбутковою установою, який фінансується Державного бюджету України. До того ж, позивачем не заявлялось про будь-які понесені збитки, в результаті неналежного виконання з боку відповідача зобов'язань за договором.

Крім того, як вже зазначалось судом, закупівля природного газу у 2016 році мала здійснюватись в порядку, визначеному Законом України "Про здійснення державних закупівель".

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, ступінь вини останнього, відсутність тяжких наслідків для позивача порушенням відповідачем зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою виконання судового рішення, суд керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені до 10%, що становить 4403,85 грн.

Стягнення правомірно заявленої неустойки в сумі 4403,85 грн. та задоволення позовних вимог в частині трьох процентів річних та інфляційних суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати отриманого від позивача природного газу.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача 5856,10 грн. 3 % річних та 11019,14 грн. інфляційних, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (а.с. 5) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за наступні періоди:

- за актом приймання-передачі природного газу у листопаді 2015 року за період з 10.12.2015р. по 22.04.2016р. на заборгованість в сумі 258723,07 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу у грудні 2015 року за період з 11.01.2016р. по 22.04.2016р. на заборгованість в сумі 355148,86 грн.

Загальна сума 3 % річних за розрахунком позивача склала 5856,10грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним,обгрунтованим та заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою, заявленою відповідно до вимог чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 5856,10 грн.

Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 5), судом встановлено, що інфляційні нарахування позивачем заявлено з грудня 2015 року по березень 2016 року на заборгованість, які існувала у відповідний період, які складають 11019,14 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, суд дійшов до висновку, що вони заявлені правомірно, є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на обставинах недійності договору з підстав підписання останнього неповноважною особою, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з положень статті 215 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з договору, №2015/ТП-БО-400004 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015р., останній зі сторони споживача - відділу освіти Брусилівської райдержадміністрації підписаний ОСОБА_2, яка відповідно до розпорядження голови районної державної адмінстрації № 36-б від 11.09.2015р. з 14 вересня 2015 року на період відсутності керівника виконувала обов'язки начальника відділу освіти Брусилівської райдержадміністрації (а.с. 39).

Датою укладення, поданого до суду позивачем договору є 01 липня 2015 року. При цьому на екземплярі відповідача дату укладення договору не вказана (а.с. 52).

Відповідно до розпорядження голови Брусилівської РДА № 8-б від 27.03.2015 з 24 березня 2015 року начальником відділу освіти Брусилівської РДА Житомирської області призначено ОСОБА_7.

Тобто станом на 01.07.2015 р. ОСОБА_2 не була наділена повноваженнями на підписання договору.

Дослідивши примірник договору, поданого позивачем та примірник договору, поданого відповідачем, суд встановив, що за змістом вони являються ідентичними, лише на договорі відповідача відсутня дата його укладення.

Той факт, що примірник позивача містить дату підписання договору, а в примірнику відповідача вказана дата відсутня вказує на те, що договір був підписаний ОСОБА_2 в момент виконання нею повноважень начальника відділу освіти. Як зазначено к письмовому відзиві відповідача, договір був підписаний у жовтні 2015 р.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зокрема, п. 10.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 01.07.2015 р., що не суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 631 ЦК України.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, поставка природного газу в 2015 р. відбувалась лише в листопаді та грудні. Факт поставки відповідач не заперечує, оскільки підписав відповідні акти приймання-передачі природного газу. При цьому, матеріали справи не містять доказів поставки природного газу на підставі вказаного договору з липня 2015 р.

Отже, той факт, що примірник договору позивача містить дані щодо дати підписання, яка не відповідає фактичній даті його підписання, не може вказувати на недійсність договору.

До того ж, не знайшли свого підтвердження і обставини щодо психічного тиску зі сторони позивача з ціллю примусового підписання договору.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 1799683,64 грн., з яких: 1778404,55 грн. основний борг, 4403,85 грн. пеня, 5856,10 грн. 3% річних,11019,14 грн. інфляційні.

В частині стягнення 39634,60грн. пені суд відмовляє.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, в частині обґрунтовано заявленої пені, але зменшеної за рішенням суду, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Брусилівської райдержадміністрації (12601, Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Полякова,1-а, код ЄДРПОУ 13577882)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, Житомирська область, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 39577504)

- 1778404,55 грн. основного боргу;

- 4403,85 грн. пені;

- 5856,10 грн - 3% річних;

- 11019,14 грн. інфляційних;

- 27589,78 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.07.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (згідно заяви)(наручно)