Рішення

від 12.05.2016 по справі 911/1064/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа № 911/1064/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Єврофлекс»

до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат»

про стягнення 97842,15 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 446 від 13.04.2016 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Єврофлекс» (далі - ПП «Єврофлекс», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат» (далі - ПП «КФ «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат», відповідач) про стягнення 97842,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 08/01 від 08.01.2014 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 76414,74 грн. основного боргу, 17058,29 грн. пені, 1140,41 грн. 3% річних, 3228,71 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

18.04.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано письмові пояснення б/н від 15.04.2016 р., у тому числі - докази здійснення відповідачем часткових оплат за договором поставки № 08/01 від 08.01.2014 р.

У судових засіданнях 18.04.2016 р. та 12.05.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала.

Відповідач у судові засідання 18.04.2016 р. та 12.05.2016 р., представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 12.05.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.01.2014 р. між Приватним підприємством «Єврофлекс» (продавець) та Приватним підприємством «Консалтингова фірма «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат» (покупець) було укладено договір поставки № 08/01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти в зумовлені даним договором терміни пакувальний матеріал з зображенням дизайн-макетів, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною даного договору. Дана специфікація підписується сторонами договору протягом 5 календарних днів після отримання постачальником замовлення на виготовлення товару від покупця.

Загальна сума по договору складається з суми вартостей товару, що поставляється згідно із специфікаціями до договору протягом терміну його дії (п. 1.3 договору).

Згідно пункту 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

У відповідності з п. 7.2 договору у випадку затримання проведення розрахунку покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 08/01 від 01.08.2014 р. станом на 01.01.2015 р. складала 15136,03 грн. На виконання договору поставки № 08/01 від 01.08.2014 р. ПП «Єврофлекс» було поставлено ПП «Консалтингова фірма «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат» за 2015 рік товар на загальну суму 130807,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 12.01.2015 р. на суму 39438,78 грн., видатковою накладною № РН-0000068 від 09.02.2015 р. на суму 9409,01 грн., видатковою накладною № РН-0000173 від 31.03.2015 р. на суму 81960,01 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ПП «Консалтингова фірма «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат» частково розрахувалось за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі - № 2829 від 01.01.2015 р. на суму 10652,68 грн., № 3725 від 12.02.2015 р. на суму 9409,01 грн., № 4247 від 06.05.2015 р. на суму 10000,00 грн., № 4523 від 07.05.2015 р. на суму 22005,96 грн., № 4525 від 07.05.2015 р. на суму 10000,00 грн., № 3531 від 01.06.2015 р. на суму 7461,44 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 24.06.2015 р. щодо здійснення протягом 10 днів оплати за поставлений товар за договором № 08/01 від 08.01.2014 р., заборгованість за яким складала 76414,74 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за товар, поставлений за договором поставки № 08/01 від 08.01.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором поставки № 08/01 від 08.01.2014 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 08/01 від 08.01.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 76414,74 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення термінів оплати товару.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 7.2 договору у випадку затримання проведення розрахунку покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Слід зазначити що, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Визначений позивачем розмір пені, нарахованої на суму заборгованості відповідача за загальний період з 11.09.2015 р. до 11.03.2016 р., становить 17058,29 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за шість місяців, що передують зверненню позивача до суду.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, нарахування пені на заборгованість відповідача в сумі 76414,74 грн. має здійснюватися за період, що не перевищує 6 місяців, від дня, коли така заборгованість утворилася, а саме - з дня, наступного після здійснення відповідачем останньої часткової оплати (10.06.2015 р.).

З урахуванням викладеного, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7.2 договору, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом та відповідно до встановленого позивачем початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, становить 6953,74 грн., за період з 11.09.2015 р. по 10.12.2015 р. на суму 76414,74 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 76414.74 11.09.2015 - 10.12.2015 91 0.1 % 6953.74 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 1140,41 грн., нарахованих на суму основного боргу відповідача в сумі 76414,74 грн. за загальний період з 11.09.2015 р. до 11.03.2016 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3228,71 грн., за період з вересня 2015 р. по лютий 2016 р. на суму 76414,74 грн.

Проте, згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 3209,42 грн., за період з з вересня 2015 р. по лютий 2016 р. на суму 76414,74 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.09.2015 - 29.02.2016 76414.74 1.042 3209.42 79624.16 За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Єврофлекс».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Консалтингова фірма «Прометей» Філія «Львівський молочний комбінат» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, 14, код 30668980) на користь Приватного підприємства «Єврофлекс» (79019, Львівська область, м. Львів, вул. Жовківська, 22, код 30338348) - 76414 (сімдесят шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 74 коп. основного боргу, 6953 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 74 коп. пені, 1140 (одну тисячу сто сорок) грн. 41 коп. 3% річних, 3209 (три тисячі двісті дев'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 1315 (одну тисячу триста п'ятнадцять) грн. 74 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.05.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна