Рішення

від 30.05.2016 по справі 911/1000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р. Справа № 911/1000/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Укрінтал-Сервіс»

про стягнення 10209,24 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 042046);

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.04.2016 р.).

Обставини справи:

Перший заступник військового прокурора Київського гарнізону (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВКП «Укрінтал-Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення загалом 891473,29 грн. пені та штрафу.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором № 286/3/15/433 від 01.10.2015 р. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) в частині поставки товару у встановлений договором строк, що і спричинило застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки, встановленої договором за порушення строків поставки товару, а саме - 762087,59 грн. пені та 129486,00 грн. штрафу, про стягнення яких прокурор просив суд.

Розгляд справи відкладався.

07.04.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано відзив б/н від 05.04.2016 р. на позовну заяву про стягнення пені та штрафу, за змістом якого відповідач наголошував на здійсненні поставки товару на користь позивача за договором № 286/3/15/433 від 01.10.2015 р. у повному обсязі; на триденному простроченні поставки частини товару за договором, що унеможливлює стягнення з відповідача штрафу, а також на існуванні під час виконання договору № 286/3/15/433 від 01.10.2015 р. форс-мажорних обставин, про які був повідомлений позивач. Також відповідач посилався на те, що відповідальність, встановлена у договорі, є істотно вищою, ніж передбачена у ст. 231 ГК України, а також що предметом договору поставки були не утеплені костюми, відтак незначна затримка у поставці, на переконання відповідача, не завдала державі шкоди. Крім того, відповідач посилається на обставини непереборної сили, а саме - на задимлення території підприємства в результаті загоряння торфу на території м. Обухів, про що відповідач повідомляв позивача.

У зв'язку з наведеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.05.2016 р. до господарського суду Київської області надійшла заява б/н, б/д (вх. № 9951/16 від 11.05.2016 р.) про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 10209,24 грн. пені, 1378,00 грн. судового збору, а також повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, зменшити розмір позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судом розглядаються позовні вимоги прокурора в редакції заяви б/н, б/д (вх. № 9951/16 від 11.05.2016 р.) про стягнення з відповідача 10209,24 грн. пені, мотивовані тим, що прострочення відповідачем поставки 920 комплектів товару згідно видаткової накладної № ВН-0000666 та акту приймального контролю якості товару № 3 від 24.12.2015 р. становить три дні, за які прокурором і нараховано 1% пені, передбаченої договором, від вартості непоставленого у строк товару за кожну добу затримки.

11.05.2016 р. до господарського суду Київської області надійшло пояснення б/н, б/д (вх. № 9952/16 від 11.05.2016 р.), за змістом якого прокурор наголошує, що відповідачем не доведено у даному випадку настання обставин непереборної сили, які надавали б підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.

У судовому засіданні 12.05.2016 р. представником відповідача було заявлене усне клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій на 90 %, проти задоволення якого представник прокуратури заперечувала.

12.05.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання б/н від 12.05.2016 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено судом ухвалою від 12.05.2016 р.

19.05.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 17.05.2016 р. про зменшення розміру штрафних санкцій, за змістом якого відповідач просив суд зменшити розмір заявленої прокурором до стягнення з відповідача пені на 90%, а саме - до 1020,90 грн.

У судовому засіданні 30.05.2016 р. прокурор позовні вимоги підтримувала, представник відповідача проти позову заперечувала, підтримуючи водночас заяву про зменшення розміру штрафних санкцій. Прокурор проти задоволення заяви про зменшення розміру заявленої до стягнення пені заперечувала.

У судовому засіданні 30.05.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2015 р. між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВКП «Укрінтал-Сервіс» (постачальник) був укладений договір № 286/3/15/433 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику одяг робочий чоловічий (товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна товару з ПДВ складає 1849800,00 грн., строк поставки - до 20.12.2015 р. (включно), загальна кількість товару - 5000 одиниць.

Товар поставляється на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торгових правил В«ІнкотермсВ» у редакції 2010 року, згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 2.7 договору приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представником Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Датою поставки товару, відповідно до п. 5.3 договору, вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Згідно з пп. 6.3.1 п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного завершення (п. 10.1 договору).

З матеріалів справи слідує, що в період дії договору відповідачем здійснювалась поставка товару позивачу на загальну суму 1849500,00 грн., що підтверджується відповідними актами та видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті судом).

При цьому судом встановлений факт прострочення відповідачем поставки позивачеві 920 комплектів товару згідно видаткової накладної № ВН-0000666 та акту приймального контролю якості товару № 3 від 24.12.2015 р. тривалістю 3 дні.

Вказаний факт прострочення поставки товару сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено у ч. 2 ст. 231 ГК України, в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як зазначалося вище, відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару з кожну добу затримки.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З долученого до матеріалів справи розрахунку розміру пені вбачається, що останній було визначено прокурором у сумі 10209,24 грн. за 3 дні з 21.12.2015 р. на суму 340308,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, посилався, серед іншого, на те, що відповідачем були виконані, а позивачем - прийняті зобов'язання з поставки товару в повному обсязі, що підтверджується оплатою поставленого товару. Натомість позивач, на думку відповідача, зловживаючи становищем замовника конкурсної процедури закупівлі, необґрунтовано збільшив розмір пені в 10 разів.

Між тим, слід зауважити, що уклавши з позивачем договір на викладених в останньому умовах, які не суперечать нормам чинного законодавства, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару в строк, визначений договором, а саме - до 20.12.2015 р. (включно).

Поряд з цим, посилання відповідача щодо звільнення від відповідальності за договором у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, а саме - через задимленість у м. Обухів у зв'язку із загорянням торфу, відхиляються судом з огляду на таке.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також частиною другою ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором у разі виникнення непереборної сили, яка не існувала під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, війна).

При цьому, відповідно до п. 8.3 договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Згідно з п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

В обґрунтування зазначених вище обставин відповідач посилається на те, що він повідомляв позивача про виникнення обставин непереборної сили листом № 220 від 21.10.2015 р., який був отриманий останнім 26.10.2015 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0870200911940, а також на листи Обухівського районного відділу ГУ ДСНС України у Київській області від 21.10.2015 р. № 1021 та Обухівського міжрайонного управління ГУ Держсанепідемслужби в Київській області від 26.10.2015 р. № 533.

Проте, всупереч наведеному вище п. 8.3 договору, вказані обставини не підтверджені документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин, що унеможливлює вважати доведеною наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення поставки товару внаслідок настання обставин непереборної сили.

Окрім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90%.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Як вбачається з клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), останнім належними та допустимими доказами у розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду наявності у спірному правовідношенні виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованої позивачем пені.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованої пені, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора у даній справі у повному обсязі.

Решта доводів учасників процесу була досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно з приписами статті 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються судом на відповідача.

Водночас, зайво сплачений (внаслідок зменшення позивачем розміру позовних вимог) судовий збір в сумі 11995,60 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України ухвалою господарського суду за поданою прокурором заявою.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Укрінтал-Сервіс» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 7А, код 33427896) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022) 10209 (десять тисяч двісті дев'ять) грн. 24 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства «Укрінтал-Сервіс» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 7А, код 33427896) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, код 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 06.06.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна